Київ, 31 січня 2002 - Китай донині виглядає таємничим світом з рожевими серпанками, прозорим високим небом, усміхненими красунями і мужніми змієборцями. Такою постає ця країна на картинах нашої сьогоднішньої гості – художниці Жанг Цуінг. Її персональна виставка днями працювала у Києві. Реальне життя майстрині склалося не так сонячно і радісно, як у героїв її живопису. Про це розповість наша гостя.
Богдана Костюк:
“Жанг Цуінг, з чого почалася Ваша творчість?”
Жанг Цуінг:
“Я з дитинства уявляю навколишній світ, як чудовий калейдоскоп, де створюються фантастичні картини: портрети, пейзажі, місячне сяйво і сонячне світло. З десяти років я виховувалась і навчалась у відомих китайських майстрів, мої учителі навчали мене терпінню і спокою, вмінню володіти справжніми скарбами мистецтва, розумінню духовної сутності речей, красою людського і природного всесвіту. Взагалі, для мене живопис – це моє життя, це мій власний всесвіт, і це уособлення себе у мистецтві надзвичайно знадобилося мені під час ув’язнення.”
Богдана Костюк:
“Жанг Цуінг, а як так сталося, що Ви , відома у Китаї та поза межами країни художниця, володарка Золотої медалі 1-го Азіатського і Тихоокеанського конкурсу китайського живопису , опинились у в’язниці?”
Жанг Цуінг:
“96-го року я захворіла, у мене швидкими темпами розвивався артрит, я ледве могла пересуватись, і це було великою трагедією для мене. Але у 1997-му році я ознайомилася з системою вправ під назвою Фалуньгун, яка здатна очищати дух, розум і тіло. Я сама у цьому переконалась.
Завдяки Фалуньгун, я змогла повернутися до нормального життя, до творчості. Але офіційний Пекін з липня 99-го року почав переслідувати послідовників системи Фалуньгун, і разом з тисячами своїх однодумців я потрапила до в’язниці.
Тих, хто практикував Фалуньгун, китайська влада засудила до тривалих ув’язнень, і десятки арештантів загинули: хто – від підневільної щоденної праці, хто – від катувань, які широко розповсюджені у тюрмах Китаю. Я провела у в’язниці вісім місяців, пройшла через катування, образи і рабську працю. До речі: чимало речей з Китаю, які користуються популярністю на українському ринку: джинси, куртки, сорочки, – зроблені руками арештантів.”
Богдана Костюк:
“Жанг Цуінг, яким чином Ви опинились на свободі, і чим займаєтесь тепер, окрім живопису?”
Жанг Цуінг:
“Мене звільнено, завдяки австралійському урядові і підтримці світової громадськості, адже мої роботи широко відомі у світі: мої картини є у приватних колекціях, у галереях Австралії, Великобританії, Німеччини, США, Канади. За останні роки я відвідала понад двадцять країн з персональними виставками і з розповідями про те, що діється у китайських в’язницях, як порушуються права людини у Китаї.
Я хочу, щоб Україна стала справді демократичною державою, адже українцям притаманна внутрішня позитивна сила, доброта і щирість. Я думаю, що вам допоможуть цінності істини, доброти і терпіння, які я сповідую все своє життя.”
Богдана Костюк:
“Жанг Цуінг, з чого почалася Ваша творчість?”
Жанг Цуінг:
“Я з дитинства уявляю навколишній світ, як чудовий калейдоскоп, де створюються фантастичні картини: портрети, пейзажі, місячне сяйво і сонячне світло. З десяти років я виховувалась і навчалась у відомих китайських майстрів, мої учителі навчали мене терпінню і спокою, вмінню володіти справжніми скарбами мистецтва, розумінню духовної сутності речей, красою людського і природного всесвіту. Взагалі, для мене живопис – це моє життя, це мій власний всесвіт, і це уособлення себе у мистецтві надзвичайно знадобилося мені під час ув’язнення.”
Богдана Костюк:
“Жанг Цуінг, а як так сталося, що Ви , відома у Китаї та поза межами країни художниця, володарка Золотої медалі 1-го Азіатського і Тихоокеанського конкурсу китайського живопису , опинились у в’язниці?”
Жанг Цуінг:
“96-го року я захворіла, у мене швидкими темпами розвивався артрит, я ледве могла пересуватись, і це було великою трагедією для мене. Але у 1997-му році я ознайомилася з системою вправ під назвою Фалуньгун, яка здатна очищати дух, розум і тіло. Я сама у цьому переконалась.
Завдяки Фалуньгун, я змогла повернутися до нормального життя, до творчості. Але офіційний Пекін з липня 99-го року почав переслідувати послідовників системи Фалуньгун, і разом з тисячами своїх однодумців я потрапила до в’язниці.
Тих, хто практикував Фалуньгун, китайська влада засудила до тривалих ув’язнень, і десятки арештантів загинули: хто – від підневільної щоденної праці, хто – від катувань, які широко розповсюджені у тюрмах Китаю. Я провела у в’язниці вісім місяців, пройшла через катування, образи і рабську працю. До речі: чимало речей з Китаю, які користуються популярністю на українському ринку: джинси, куртки, сорочки, – зроблені руками арештантів.”
Богдана Костюк:
“Жанг Цуінг, яким чином Ви опинились на свободі, і чим займаєтесь тепер, окрім живопису?”
Жанг Цуінг:
“Мене звільнено, завдяки австралійському урядові і підтримці світової громадськості, адже мої роботи широко відомі у світі: мої картини є у приватних колекціях, у галереях Австралії, Великобританії, Німеччини, США, Канади. За останні роки я відвідала понад двадцять країн з персональними виставками і з розповідями про те, що діється у китайських в’язницях, як порушуються права людини у Китаї.
Я хочу, щоб Україна стала справді демократичною державою, адже українцям притаманна внутрішня позитивна сила, доброта і щирість. Я думаю, що вам допоможуть цінності істини, доброти і терпіння, які я сповідую все своє життя.”
