Прага, 1 лютого 2002 — Світовий економічний форум, що відкрився в Н’ю Йорку, має на порядку денному широке коло питань, які стали особливо нагальні внаслідок терористичних нападів 11 вересня. Один із його семінарів присвячено пошукові діялогу між ісламом і Заходом — у ньому взяв участь відомий американський соціолог Сам’юел Гантинґтон, який майже десять років тому попередив про майбутню «сутичку цивілізацій», у першу чергу ісламської й західної. Але, за його словами, ця сутичка не є неминуча.
Терористичні напади на США викликали нову зацікавленість у пророцтвах Сам’юела Гантинґтона, який іще 1993 року висловив у своїй статті думку, що нове джерело конфлікту в сучасному світі буде не економічне чи ідеологічне, а культурне. У наступній книжці він згадав про демографічний вибух в ісламському світі й наполягання Заходу на універсальності його цінностей і додав, що майбутні конфлікти найімовірніше виникатимуть із зарозумілості Заходу, його намагань експортувати свої цінності, з одного боку, й нетерпимості ісламу, з іншого.
На дискусії, що відбулася в четвер у рамках Світового економічного форуму, Гантинґтон продовжив своє дослідження. За його словами, така сутичка не є неминуча. Він із задоволенням зазначив намагання в світі подолати розбіжності між культурами, до яких спричинилися й його праці. Але, визнав Гантинґтон, деякі менші сутички між культурами вже почалися й відбуваються по всьому світі — тому так важливо відвернути їхню ескалацію, до якої вже кілька разів доходило дуже близько протягом останніх десятиліть.
Натомість Гантинґтона зараз більше непокоїть те, що конфлікти в сучасному світі підгодовуються розбіжностями всередині самого ісламу: «Гадаю, розбіжності в ісламі є найбільшим нещастям для ісламу і, гадаю, вони є найбільшим нещастям і для світу, бо вони ведуть до конфліктів усередині ісламу і, вважаю, вони загострюють і конфлікти й тертя між мусульманами й немусульманами».
За словами Гантинґтона, це водночас ускладнює діялог західного світу з мусульманським із суперечливих питань — на відміну від діялогу з представниками інших культур, де достатньо зв’язатися зі столицею держави.
Спостереження про іноді дуже глибокі розбіжності між мусульманами, наприклад, арабськими й східноазійськими, підтвердив і інший учасник дискусії, юрист із Малайзії Карім Раслан, який уважає себе «ліберальним світським мусульманином»: «Відверто кажучи, в Південно-Східній Азії серед тамтешніх мусульман — таких, як я — є глибоке обурення, неприязнь і роздратування з поведінки мусульман-арабів — вибачте, али ми вражені поганим керуванням вашими економіками і тим, що ви намагаєтеся монополізувати всі розмови про віру».
Але й Захід має свою частку вини, наголосив інший учасник обговорення, директор Французького центру археології й соціяльних наук у Ємені Франсуа Бюрґа, говорячи, зокрема, про арабську частину мусульманського світу. То неправда, що мусульмани-араби категорично відкидають західні цінності, як-то вільний ринок чи права жіноцтва, — але їх не можна змушувати до зміни їхнього способу життя.
Найбільше ж шкоди завдають подвійні стандарти, які араби вбачають у ставленні Заходу, додав дослідник. Непослідовна політика Заходу на Близькому Сході, в Алжирі чи деінде дуже підірвала його леґітимність в очах арабів.
Терористичні напади на США викликали нову зацікавленість у пророцтвах Сам’юела Гантинґтона, який іще 1993 року висловив у своїй статті думку, що нове джерело конфлікту в сучасному світі буде не економічне чи ідеологічне, а культурне. У наступній книжці він згадав про демографічний вибух в ісламському світі й наполягання Заходу на універсальності його цінностей і додав, що майбутні конфлікти найімовірніше виникатимуть із зарозумілості Заходу, його намагань експортувати свої цінності, з одного боку, й нетерпимості ісламу, з іншого.
На дискусії, що відбулася в четвер у рамках Світового економічного форуму, Гантинґтон продовжив своє дослідження. За його словами, така сутичка не є неминуча. Він із задоволенням зазначив намагання в світі подолати розбіжності між культурами, до яких спричинилися й його праці. Але, визнав Гантинґтон, деякі менші сутички між культурами вже почалися й відбуваються по всьому світі — тому так важливо відвернути їхню ескалацію, до якої вже кілька разів доходило дуже близько протягом останніх десятиліть.
Натомість Гантинґтона зараз більше непокоїть те, що конфлікти в сучасному світі підгодовуються розбіжностями всередині самого ісламу: «Гадаю, розбіжності в ісламі є найбільшим нещастям для ісламу і, гадаю, вони є найбільшим нещастям і для світу, бо вони ведуть до конфліктів усередині ісламу і, вважаю, вони загострюють і конфлікти й тертя між мусульманами й немусульманами».
За словами Гантинґтона, це водночас ускладнює діялог західного світу з мусульманським із суперечливих питань — на відміну від діялогу з представниками інших культур, де достатньо зв’язатися зі столицею держави.
Спостереження про іноді дуже глибокі розбіжності між мусульманами, наприклад, арабськими й східноазійськими, підтвердив і інший учасник дискусії, юрист із Малайзії Карім Раслан, який уважає себе «ліберальним світським мусульманином»: «Відверто кажучи, в Південно-Східній Азії серед тамтешніх мусульман — таких, як я — є глибоке обурення, неприязнь і роздратування з поведінки мусульман-арабів — вибачте, али ми вражені поганим керуванням вашими економіками і тим, що ви намагаєтеся монополізувати всі розмови про віру».
Але й Захід має свою частку вини, наголосив інший учасник обговорення, директор Французького центру археології й соціяльних наук у Ємені Франсуа Бюрґа, говорячи, зокрема, про арабську частину мусульманського світу. То неправда, що мусульмани-араби категорично відкидають західні цінності, як-то вільний ринок чи права жіноцтва, — але їх не можна змушувати до зміни їхнього способу життя.
Найбільше ж шкоди завдають подвійні стандарти, які араби вбачають у ставленні Заходу, додав дослідник. Непослідовна політика Заходу на Близькому Сході, в Алжирі чи деінде дуже підірвала його леґітимність в очах арабів.
