Мінськ, 5 лютого 2002 – Представники адміністрацій Чернігівської, Київської та Житомирської областей України й Гомельського облвиконкому Білорусі підписали в білоруському місті Гомелі так звану "лютівську декларацію", якою звернулися до урядів України та Білорусі з проханням надати місцевим органам влади прикордонних областей повноваження запровадити спрощений режим митного оформлення.
Обласні адміністрації хочуть спростити правила перевезення через кордон сировини для переробки на підприємствах прикордонних регіонів, вивезення готової продукції та міграції трудових ресурсів і техніки під час сільськогосподарських кампаній.
В резолюції гомельської наради з питань розвитку прикордонного співробітництва є також заклик до Верховної Ради України й Національних зборів Білорусі сконцентрувати намагання законодавчих органів двох країн на створенні узгоджених механізмів для активізації прикордонного співробітництва, а також схвалити уніфіковані закони про розвиток прикордонних регіонів та їхню співпрацю.
1997 року білорусько-український товарообіг досяг 1 мільярда 400 мільйонів доларів США, а минулого року він став вдвічі меншим. З Житомирською областю відбулося скорочення втричі.
Заступник глави Житомирської обласної адміністрації Петро Закусило сказав на гомельській зустрічі:
"Так, справді, 1997 року товарообіг сягав ледве не 18 мільйонів доларів. Минулого ж року за 11 місяців – лише 3,3 мільйона".
Петро Закусило вважає, що скорочення товарообігу відбулося через відсутність належних ділових зв’язків між адміністраціями прикордонних областей, митні перешкоди та випуск товарів, що його не узгодили білоруська та українська сторони.
Як передав гомельський кореспондент Радіо Свобода, посол України в Мінську Анатолій Дронь наголосив, що в Білорусі все ж чимало українських товарів, а в Україні – білоруських, проте ці товари проходять найчастіше через Росію.
На думку українського посла, причина полягає ось у чому:
"Орієнтація на Росію більша, як мені здається".
Посол Дронь додав, що такі зв'язки з Росією вітають більше, ніж з іншими державами. Він також нагадав про одну з українсько-білоруських політичних проблем – "досі не ратифіковано договір про державний кордон, не створено правове поле в прикордонних питаннях, тому й митні, і прикордонні питання постійно з'являються".
Минулого місяця районні ради Гомельщини запровадили місцеві прикордонні мита за перетин кордону з Україною.
Чернігівський підприємець Петро Невойт заявив, що ці мита негативно впливають на середній та малий бізнес, а саме ці структури могли б сприяти торговельним стосункам прикордонних областей.
Представники України також повідомили, що тепер за перевезення поїздом необхідних фахівців з міста Славутича на Чорнобильську АЕС через білоруську територію (а це є найкоротшим шляхом) треба щоразу платити 200 доларів США.
Начальник Гомельскої регіональної митниці Василь Гнатюк пообіцяв зробити з міжнародного митного пункту "Комарин" біля ЧАЕС пункт зі статусом внутрішнього. До речі, як наголосив гомельський кореспондент Радіо Свобода, Гнатюк є одним з 240 тисяч етнічних українців у Білорусі.
Лейтмотивом гомельської зустрічі стала думка про те, що фестивалі та конкурси, які переважали раніше в українсько-білоруських взаєминах, не можуть розв'язати економічних проблем. Адже за останні 10 років – а саме за роки незалежності – товарообіг між двома сусідніми країнами скоротився втричі.
Обласні адміністрації хочуть спростити правила перевезення через кордон сировини для переробки на підприємствах прикордонних регіонів, вивезення готової продукції та міграції трудових ресурсів і техніки під час сільськогосподарських кампаній.
В резолюції гомельської наради з питань розвитку прикордонного співробітництва є також заклик до Верховної Ради України й Національних зборів Білорусі сконцентрувати намагання законодавчих органів двох країн на створенні узгоджених механізмів для активізації прикордонного співробітництва, а також схвалити уніфіковані закони про розвиток прикордонних регіонів та їхню співпрацю.
1997 року білорусько-український товарообіг досяг 1 мільярда 400 мільйонів доларів США, а минулого року він став вдвічі меншим. З Житомирською областю відбулося скорочення втричі.
Заступник глави Житомирської обласної адміністрації Петро Закусило сказав на гомельській зустрічі:
"Так, справді, 1997 року товарообіг сягав ледве не 18 мільйонів доларів. Минулого ж року за 11 місяців – лише 3,3 мільйона".
Петро Закусило вважає, що скорочення товарообігу відбулося через відсутність належних ділових зв’язків між адміністраціями прикордонних областей, митні перешкоди та випуск товарів, що його не узгодили білоруська та українська сторони.
Як передав гомельський кореспондент Радіо Свобода, посол України в Мінську Анатолій Дронь наголосив, що в Білорусі все ж чимало українських товарів, а в Україні – білоруських, проте ці товари проходять найчастіше через Росію.
На думку українського посла, причина полягає ось у чому:
"Орієнтація на Росію більша, як мені здається".
Посол Дронь додав, що такі зв'язки з Росією вітають більше, ніж з іншими державами. Він також нагадав про одну з українсько-білоруських політичних проблем – "досі не ратифіковано договір про державний кордон, не створено правове поле в прикордонних питаннях, тому й митні, і прикордонні питання постійно з'являються".
Минулого місяця районні ради Гомельщини запровадили місцеві прикордонні мита за перетин кордону з Україною.
Чернігівський підприємець Петро Невойт заявив, що ці мита негативно впливають на середній та малий бізнес, а саме ці структури могли б сприяти торговельним стосункам прикордонних областей.
Представники України також повідомили, що тепер за перевезення поїздом необхідних фахівців з міста Славутича на Чорнобильську АЕС через білоруську територію (а це є найкоротшим шляхом) треба щоразу платити 200 доларів США.
Начальник Гомельскої регіональної митниці Василь Гнатюк пообіцяв зробити з міжнародного митного пункту "Комарин" біля ЧАЕС пункт зі статусом внутрішнього. До речі, як наголосив гомельський кореспондент Радіо Свобода, Гнатюк є одним з 240 тисяч етнічних українців у Білорусі.
Лейтмотивом гомельської зустрічі стала думка про те, що фестивалі та конкурси, які переважали раніше в українсько-білоруських взаєминах, не можуть розв'язати економічних проблем. Адже за останні 10 років – а саме за роки незалежності – товарообіг між двома сусідніми країнами скоротився втричі.
