Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 07:51

Суд над Мілошевічем розпочинається в Гаазі, чому він потрібен – коментар часопису The Economist


Суд над Мілошевічем розпочинається в Гаазі, чому він потрібен – коментар часопису The Economist

Прага, 11 лютого 2002 - Суд над Слободаном Мілошевічем, що розпочинається у вівторок в Гаазі, буде знаменною подією у світовій юридичній практиці. Вперше голова держави постане перед світовим правосуддям за звинуваченням у злочинах, найтяжчим з яких є геноцид. На думку оглядачів впливового британського часопису Економіст, цей процес можна розглядати з двох кутів зору: або він свідчить про рішучість світової спільноти притягнути до відповідальності садистів на високих посадах, або про він доводить існування подвійних стандартів у світі.

Слободан Мілошевіч, колишній президент, і людина, що домінувала у югославській політиці протягом 13 років, є наголовнішим із 80 осіб, яких було засуджено міжнародним трибуналом ООН у Гаазі, мовиться у спеціальній публікації, присвяченій процесу, що її підготував британський часопис Економіст. Звинувачення проти Мілошевіча включають порушення Женевських конвенцій, які передбачають охорону цивільного населення та військовополонених, а також порушення правил ведення війни, як то напади на школи та церкви. Мілошевіча також звинувачують у злочинах проти людськості, і найголвніше – у геноциді, спробі знищити повністю, або частково расову, етнічну або релійну групу.

Для тих, хто вважає процес над Мілшевічем необхідним, головною його метою є задовольнити прагнення справедливості серед сотень тисяч людей, що постраждали від злочинної влади. Також цей процес буде важливим попередженням майбутнім військовим бандитам та їхнім політичним боссам, що їхні спроби знищувати цивільне населення під час війни не пройдуть непоміченими. Також за допомогою суду над окремими людьми, які найбільше завинили у Балканській трагедії, на думку деяких оглядачів, можна буде очистити від тіні «колективної відповідальності» етнічні громади, в ім’я яких творилися злодіяння.

У самій Сербії, лідером якої був Слободан Мілошевіч, його екстрадиція не викликала масових протестів. Серби не дуже співчувають Мілошевичу, хоча вони не налаштовані і до відкритішої розмови про злочини, скоєні у їхнє ім’я. Хвиля публікацій про масові захоронення албанців у Косові, що з’явилися у місцевій пресі напередодні видачі Мілошевіча, не створили атмосфери для погляду в середину суспільства, яке колись підтримувало свого лідера.

Сербський міністр юстиції Владан Батіч, висловлюючи думку багатьох поміркованих сербів, говорить, що люди повинні усвідомити, що зло має бути покарано, і що нові держави не можуть бути збудовані на «фундаменті, просяклому кров’ю». Але цей принцип повинен бути застосований однаково до всіх, наполягає сербський міністр. Косовські албанці, винні у загибелі багатьох сербських цивільних осіб, також повинні бути покарані, говорить він і докладає справу, що її підготував сербський уряд, і яка складається з 30 тисяч сторінок.

Але саме лише притягнення до відповідальності військових злочинців не допоможе помирити між собою різні етнічні групи. Глава малої, але активної єврейської громади Боснії Якоб Фінчі, говорить, що велику роль мають зіграти спеціальні комісії правди і порозуміння, які сподіваються домогтися каяття від злочинців за допомогою записаних на відоестрічки свідоцтва їхніх жертв.

Ще одна частина суспільства сподівається, що примирення швидшим, якщо Балкани будуть тісніше пов’язані з Європою, з усіма європейськими інституціями. «Потрібно поховати Мілошевіча у 80 тисячах сторінок європейських законів», говорить один з боснійських міністрів. Але на жаль, або на щастя, говорить часопис Економіст, статус Гаазького трибуналу не передбачає такого жорстокого і незвичайного покарання.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG