Київ, 11 лютого 2002 - От і завершився сорокаденний мораторій на агітацію і аналітику під час цієї виборчої кампанії до Верховної Ради. Тепер можна і проаналізувати, чи дотримувалися суб‘єкти виборчого процесу духу і букви закону про вибори, який забороняє агітацію раніше, ніж за 50 днів до виборів. А оскільки в законі чітко не окреслено, що ж це таке – агітація, то важко і з‘ясувати, агітував хтось, чи ні.
Що таке агітація має добре знати голова Центральної виборчої комісії Михайло Рябець. Посада зобов‘язує. Ось як він відповів на запитання, чи відомо щось ЦВК про порушення законодавства у перші 40 днів виборчої компанії.
“Повідомляю, що до ЦВК надійшло трошки більше 50 звернень різних суб‘єктів виборчого процесу. Вони звертали увагу ЦВК на порушення встановлених законом обмежень на агітацію. В переважній більшості випадків зверненя стосувалися порушення виборчого закону поза межами виборчого процесу. І лише кілька випадків, на їхню думку, мали місце в межах виборчого процесу та в строки обмеження передвиборчої агітації. Усі ці звернення розглянуті, а авторів повідомлено про результати їх розгляду”.
Відповідь голови ЦВК Михайла Рябця залишимо без коментарів. З подібним запитанням, чи дотримувалися суб‘єкти виборчого процесу мораторій на агітацію, я звернувся до голови парламентського комітету з питань свободи слова і засобів масової інформації, одного з лідерів СДПУ(О) Олександра Зінченка:
“Далеко не усім вдалося утриматися від відвертої агітації і пропаганди. Але тут погану службу нам послужило те, що у нас досить не чітко прописано означення, що таке є пропаганда і агітація. Ми заборонили ефемерні речі. І відсутність чітких визначень і прописаних норм, що саме забороняється і що не повинно дозволятися – воно зробило наївними намагання зробити бар‘єр напередодні офіційного старту кампанії”.
Набагато радикальніше за об‘єднаного соціал-демократа Олександра Зінченка висловився рухівець Михайло Косів:
“Зовсім не дотримувалися. Бо йшла не лише опосередкована агітація, але й пряма. Чому я маю при погляданні телевізора про якісь справи у сільському господарстві дивитися, як ззаду маячить напис “За єдину Україну”. А безкінечні монологи на радіо і телебаченні керівника цього блоку Володимира Литвина, який свої програмні, виборчі засади проголошує на усіх зустрічах, які транслюються по телебаченню і радіо. Хіба це не пряма агітація? Тому цей принцип у нас не дотримується. І це цілком зрозуміло. Якщо уся президентська рать пішли на вибори, то хіба вони будуть зважати на закон? Звичайно, що вони його будуть топтати. От вони його й топчуть».
Отже, якщо вірити Михайлу Косіву, українське керівництво ігнорує давньоримський вислів “Dura lex, sed lex”, “Закон суровий, та все ж закон”, а живе за принципом “Quod licet Jovi, non licet bovi” – “Що дозволено Юпітеру – не дозволено бику”.
Що таке агітація має добре знати голова Центральної виборчої комісії Михайло Рябець. Посада зобов‘язує. Ось як він відповів на запитання, чи відомо щось ЦВК про порушення законодавства у перші 40 днів виборчої компанії.
“Повідомляю, що до ЦВК надійшло трошки більше 50 звернень різних суб‘єктів виборчого процесу. Вони звертали увагу ЦВК на порушення встановлених законом обмежень на агітацію. В переважній більшості випадків зверненя стосувалися порушення виборчого закону поза межами виборчого процесу. І лише кілька випадків, на їхню думку, мали місце в межах виборчого процесу та в строки обмеження передвиборчої агітації. Усі ці звернення розглянуті, а авторів повідомлено про результати їх розгляду”.
Відповідь голови ЦВК Михайла Рябця залишимо без коментарів. З подібним запитанням, чи дотримувалися суб‘єкти виборчого процесу мораторій на агітацію, я звернувся до голови парламентського комітету з питань свободи слова і засобів масової інформації, одного з лідерів СДПУ(О) Олександра Зінченка:
“Далеко не усім вдалося утриматися від відвертої агітації і пропаганди. Але тут погану службу нам послужило те, що у нас досить не чітко прописано означення, що таке є пропаганда і агітація. Ми заборонили ефемерні речі. І відсутність чітких визначень і прописаних норм, що саме забороняється і що не повинно дозволятися – воно зробило наївними намагання зробити бар‘єр напередодні офіційного старту кампанії”.
Набагато радикальніше за об‘єднаного соціал-демократа Олександра Зінченка висловився рухівець Михайло Косів:
“Зовсім не дотримувалися. Бо йшла не лише опосередкована агітація, але й пряма. Чому я маю при погляданні телевізора про якісь справи у сільському господарстві дивитися, як ззаду маячить напис “За єдину Україну”. А безкінечні монологи на радіо і телебаченні керівника цього блоку Володимира Литвина, який свої програмні, виборчі засади проголошує на усіх зустрічах, які транслюються по телебаченню і радіо. Хіба це не пряма агітація? Тому цей принцип у нас не дотримується. І це цілком зрозуміло. Якщо уся президентська рать пішли на вибори, то хіба вони будуть зважати на закон? Звичайно, що вони його будуть топтати. От вони його й топчуть».
Отже, якщо вірити Михайлу Косіву, українське керівництво ігнорує давньоримський вислів “Dura lex, sed lex”, “Закон суровий, та все ж закон”, а живе за принципом “Quod licet Jovi, non licet bovi” – “Що дозволено Юпітеру – не дозволено бику”.
