Прага, 12 лютого 2002 – У зв’язку з останніми подіями у світі, пов’язаними з нарощуванням зусиль міжнародної спільноти супроти тероризму, новим оборонним бюджетом США, планованою угодою між Росією і НАТО та розширенням цього альянсу, черговий етап котрого буде конкретизований на цьогорічному празькому самміті країн учасниць і Росії, у багатьох оглядачів виникли сумніви щодо збереження подальшої традиційної суті НАТО.
Насамперед, спостерігачів цікавить позиція США щодо Північно-Атлантичного альянсу у той час, коли із кулуарів ЄС лунає критика на адресу Вашінґтона у так званий «спрощуваній» зовнішній політиці і висловлюється нетерпіння ухвалити особливі партнерські стосунки НАТО з Росією. Хоча сам Генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон вважає, що європейським союзникам США, військовий бюджет яких більше як удвічі менший за американський, ніяк не обійтися без підтримки Вашінґтона, особливо - у так необхідній модернізації збройних сил об’єднаної Європи. І це змушує оглядачів запитувати, настільки обгрунтована європейська критика так званої «спрощуваної» американської світової політики?
Чимало європейських країн, особливо серед нових членів НАТО, попереджають про обережність у витворенні нової стратегії щодо Росії, особливо, що стосується ухвалення спільних з Москвою рішень. Наприклад, як повідомило щойно чеське агенство ЧТК, деякі західні країни хотіли б підписати договір про співпрацю НАТО з Росією на травневій зустрічі міністрів закордонних справ блоку і російського глави зовнішньо-політичного відомства у Рейк’явіку, тобто, не відтягувати ухвалу між Брюселем та Москвою до Празького самміту у листопаді 2002 року, де окремі західні країни бояться виникнення якихось заперечень чи щодо угоди, чи щодо розширення альянсу, щодо останнього, саме - з боку Росії…І, взагалі, багатьох у Європі хвилює саме механізм ухвалення спільних рішень Росій НАТО, чи Ради «двадцятки», як це майбутнє утворення нині «охрестили».
Державний секретар США Колін Пауел на минулорічному, грудневому, засіданні Ради НАТО-Росія заявив, що Вашінґтон не має наміру надавати у майбутній «двадцятці» права Москві накладати вето на деякі рішення нової «ради»…«Альянс залишає за собою право обговорювати кожне питання, яке буде чи не буде узгоджене з Росією», - сказав тоді Пауел. Як стало відомо з джерел НАТО агенству ЧТК у вівторок, на практиці це означатиме: у разі відсутності консенсусу між Росією і НАТО з якогось питання, кожна країна може мати з цього свою власну позицію…
Ті ж джерела в НАТО вважають, що угода з Росією, найвірогідніше, буде підписана в листопаді у Празі, хоча це буде не так-то легко здійснити. У зв’язку з цим наводиться приклад нещодавнього візиту міністра закордонних справ Чехії Яна Кавана до Москви і підкреслюється « вирішення цього питання не буде простим. Побачимо, що з того вийде, нині це поки-що ворожіння на кришталевій кулі».
В Росії із зближення з НАТО хочуть мати дуже багато вигод і це мабуть стане предметом переговорів Джорджа Буша у Москві, що очікуються у травні. Так, російський експерт Сергій Роґов, на якого посилається у вівторок «Файненшел Таймс» в статті «Ризикована стратегія Путіна», вважає, що Буш має прибути до Кремля не з деклараціями, з конкретним проектом двостронньої угоди. І згаданий російський фахівець додає, «якщо цього не станеться… то це зручне вікно може зачинитися». Автор статті у впливовому лондонському часописові вважає сьогодні, що прозахідна політика Росії та її президента Володимира Путіна, включно, щодо НАТО, зустрічає вдома досить малу підтримку…Не дивно, що й зауважує сьогодні агенство ЧТК, позиція Заходу щодо Росії має бути обережною…
Насамперед, спостерігачів цікавить позиція США щодо Північно-Атлантичного альянсу у той час, коли із кулуарів ЄС лунає критика на адресу Вашінґтона у так званий «спрощуваній» зовнішній політиці і висловлюється нетерпіння ухвалити особливі партнерські стосунки НАТО з Росією. Хоча сам Генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон вважає, що європейським союзникам США, військовий бюджет яких більше як удвічі менший за американський, ніяк не обійтися без підтримки Вашінґтона, особливо - у так необхідній модернізації збройних сил об’єднаної Європи. І це змушує оглядачів запитувати, настільки обгрунтована європейська критика так званої «спрощуваної» американської світової політики?
Чимало європейських країн, особливо серед нових членів НАТО, попереджають про обережність у витворенні нової стратегії щодо Росії, особливо, що стосується ухвалення спільних з Москвою рішень. Наприклад, як повідомило щойно чеське агенство ЧТК, деякі західні країни хотіли б підписати договір про співпрацю НАТО з Росією на травневій зустрічі міністрів закордонних справ блоку і російського глави зовнішньо-політичного відомства у Рейк’явіку, тобто, не відтягувати ухвалу між Брюселем та Москвою до Празького самміту у листопаді 2002 року, де окремі західні країни бояться виникнення якихось заперечень чи щодо угоди, чи щодо розширення альянсу, щодо останнього, саме - з боку Росії…І, взагалі, багатьох у Європі хвилює саме механізм ухвалення спільних рішень Росій НАТО, чи Ради «двадцятки», як це майбутнє утворення нині «охрестили».
Державний секретар США Колін Пауел на минулорічному, грудневому, засіданні Ради НАТО-Росія заявив, що Вашінґтон не має наміру надавати у майбутній «двадцятці» права Москві накладати вето на деякі рішення нової «ради»…«Альянс залишає за собою право обговорювати кожне питання, яке буде чи не буде узгоджене з Росією», - сказав тоді Пауел. Як стало відомо з джерел НАТО агенству ЧТК у вівторок, на практиці це означатиме: у разі відсутності консенсусу між Росією і НАТО з якогось питання, кожна країна може мати з цього свою власну позицію…
Ті ж джерела в НАТО вважають, що угода з Росією, найвірогідніше, буде підписана в листопаді у Празі, хоча це буде не так-то легко здійснити. У зв’язку з цим наводиться приклад нещодавнього візиту міністра закордонних справ Чехії Яна Кавана до Москви і підкреслюється « вирішення цього питання не буде простим. Побачимо, що з того вийде, нині це поки-що ворожіння на кришталевій кулі».
В Росії із зближення з НАТО хочуть мати дуже багато вигод і це мабуть стане предметом переговорів Джорджа Буша у Москві, що очікуються у травні. Так, російський експерт Сергій Роґов, на якого посилається у вівторок «Файненшел Таймс» в статті «Ризикована стратегія Путіна», вважає, що Буш має прибути до Кремля не з деклараціями, з конкретним проектом двостронньої угоди. І згаданий російський фахівець додає, «якщо цього не станеться… то це зручне вікно може зачинитися». Автор статті у впливовому лондонському часописові вважає сьогодні, що прозахідна політика Росії та її президента Володимира Путіна, включно, щодо НАТО, зустрічає вдома досить малу підтримку…Не дивно, що й зауважує сьогодні агенство ЧТК, позиція Заходу щодо Росії має бути обережною…
