Прага, 14 лютого 2002 – Серед інших міжнародних продій західна преса і далі широко коментує судовий процес над колишнім югославським диктатором Мілошевичем в Гаазі, а також дискусії у справі американсько-іранських взаємин після недавньої заяви президента США Буша, в якій він назвав Іран, Ірак і Північну Корею «віссю зла».
Коментуючи судовий процес у Гаазі над колишнім югославським керівником Мілошевичем, звинуваченим у воєнних злочинах, газета «Вашингтон таймс» аналізує реакцію на цей процес у самій Сербії. Уже сам факт видання Мілошевича міжнародному судові, яке організував прем’єр-міністр Сербії Джінджіч, на думку газети, багато сербів сприйняли, як зраду. Багато з них із скептицизмом відгукуються про 300 свідків, серед них офіцерів югославської армії, які мали би підтвердити воєнні злочини Мілошевича. На думку багатьох сербів, ці люди готові дати будь-які свідчення, щоб лише врятувати власну шкуру, і загалом серби розглядають докази вини Мілошевича, як пропаганду. Навіть президент Югославії Коштуніца, підкреслює «Вашингтон таймс», намагався врятувати Мілошевича від передання міжнародному судові і приховав від обвинувачів архіви воєнних часів у Югославії. Серби воліють, веде далі газета, щоб судовий процес над Мілошевичем відбувся в Белграді, бо міжнародний суд у Гаазі вони вважають знаряддям Заходу, настроєного проти Югославії. Але ці ж самі серби, як вважає газета, зробили надто мало, щоб їхня юридична система могла забезпечити справедливе покарання диктатора. Таким чином, закінчує «Вашингтон таймс», серби нині опинилися перед вибором між минулим і майбутнім.
Інша американська газета «Чікаґо трібюн», теж у редакційній статті аналізує взаємини між Сполученими Штатами та Іраном після звернення президента США Буша до народу 29-го січня, в якому він назвав Іран, Ірак і Північну Корею «віссю зла», тобто країнами, які підтримують міжнародний тероризм і розробляють різні види зброї масового знищення. Газета вважає, однак, що Сполучені Штати повинні продовжити підтримувати реформаторські процеси в Ірані, започатковані президентом Хатамі, який виступив також за зближення зі Сполученими Штатами та іншими країнами Заходу. Більшість іранців, на думку газети, голосують за реформаторів і підтримують демократизацію суспільства, хоча головна влада у цій країні поки що залишається в руках ісламського консервативного креру. Тим часом заява Буша, в якій він прирівняв Іран до Іраку і Північної Кореї, на думку газети, викликала знеохочення й протести не лише серед ісламських консерваторів, а й серед прихильників реформ і демократизації. На думку газети, президент Буш мав би продемонструвати тепер, що двері для поліпшення взаємин між Іраном і Сполученими Штатами і загалом Заходом залишаються відчиненими, зокрема, у випадку, якщо іранці досягнуть успіху в побудові відкритішого і толерантнішого суспільства.
Коментуючи судовий процес у Гаазі над колишнім югославським керівником Мілошевичем, звинуваченим у воєнних злочинах, газета «Вашингтон таймс» аналізує реакцію на цей процес у самій Сербії. Уже сам факт видання Мілошевича міжнародному судові, яке організував прем’єр-міністр Сербії Джінджіч, на думку газети, багато сербів сприйняли, як зраду. Багато з них із скептицизмом відгукуються про 300 свідків, серед них офіцерів югославської армії, які мали би підтвердити воєнні злочини Мілошевича. На думку багатьох сербів, ці люди готові дати будь-які свідчення, щоб лише врятувати власну шкуру, і загалом серби розглядають докази вини Мілошевича, як пропаганду. Навіть президент Югославії Коштуніца, підкреслює «Вашингтон таймс», намагався врятувати Мілошевича від передання міжнародному судові і приховав від обвинувачів архіви воєнних часів у Югославії. Серби воліють, веде далі газета, щоб судовий процес над Мілошевичем відбувся в Белграді, бо міжнародний суд у Гаазі вони вважають знаряддям Заходу, настроєного проти Югославії. Але ці ж самі серби, як вважає газета, зробили надто мало, щоб їхня юридична система могла забезпечити справедливе покарання диктатора. Таким чином, закінчує «Вашингтон таймс», серби нині опинилися перед вибором між минулим і майбутнім.
Інша американська газета «Чікаґо трібюн», теж у редакційній статті аналізує взаємини між Сполученими Штатами та Іраном після звернення президента США Буша до народу 29-го січня, в якому він назвав Іран, Ірак і Північну Корею «віссю зла», тобто країнами, які підтримують міжнародний тероризм і розробляють різні види зброї масового знищення. Газета вважає, однак, що Сполучені Штати повинні продовжити підтримувати реформаторські процеси в Ірані, започатковані президентом Хатамі, який виступив також за зближення зі Сполученими Штатами та іншими країнами Заходу. Більшість іранців, на думку газети, голосують за реформаторів і підтримують демократизацію суспільства, хоча головна влада у цій країні поки що залишається в руках ісламського консервативного креру. Тим часом заява Буша, в якій він прирівняв Іран до Іраку і Північної Кореї, на думку газети, викликала знеохочення й протести не лише серед ісламських консерваторів, а й серед прихильників реформ і демократизації. На думку газети, президент Буш мав би продемонструвати тепер, що двері для поліпшення взаємин між Іраном і Сполученими Штатами і загалом Заходом залишаються відчиненими, зокрема, у випадку, якщо іранці досягнуть успіху в побудові відкритішого і толерантнішого суспільства.
