Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 04:47

Скандал навколо олімпійського фігурного катання як наслідок культурних розбіжностей


Скандал навколо олімпійського фігурного катання як наслідок культурних розбіжностей

Прага, 14 лютого 2002 — Нинішні зимові Олімпійські ігри не обійшлися без політики: перемога в фігурному катанні російської пари над канадською розбудила привид «холодної війни». Міжнародний Олімпійський комітет вимагає від Міжнародного союзу ковзанярів розібратися з можливою нечесністю суддів. А поки в Канаді і США переконані, що в представників Північної Америки олімпійське золото «вкрали», а росіяни не мають сумнівів у справедливій вищості своєї пари, оглядачі нагадують про культурні розбіжності між Заходом і колишнім «світом соціялізму», які досі призводять до таких різних оцінок.

Канадська олімпійська асоціяція офіційно опротестувала результати змагань із фігурного катання спортивних пар. Міжнародний союз ковзанярів розпочав розстеження. Міжнародний олімпійський комітет вимагає забезпечити справедливе суддівство. Такі лише офіційні наслідки суперечливого рішення суддів, які різницею в одну десяту бала віддали першість російським фігуристам Єлені Бережній та Антонові Сіхарулідзе.

Усі зауважили, що канадську пару, Джеймі Сале та Давіда Пелетьє, краще оцінили судді зі США, Канади, Німеччини й Японії. Натомість росіянам перевагу надали судді з Росії, України, Польщі й Китаю.

Коментарі сповнено звинуваченнями в тому, що голоси суддів знову розподілилися за лінією колишнього політичного протистояння. Навіть поважний щоденник Н’ю Йорк Таймз у редакційній статті не втримався однозначно заявити про «несправедливість» і «відступ до днів холодної війни». Не вирізняються зваженістю й публікації в російській пресі, які звинувачують північноамериканців у «невмінні програвати» і в «фальшивому прагненні до справедливості», за яким приховано «істинні мотиви» — «залякати суддів» на майбутнє, щоб вони не надто заохочували росіян (тут я цитую інтернет-видання Ґазета.ру).

Щоправда, в цю чорно-білу схему не вписується голос дев’ятого судді, про який ми тим часом не згадували, — представниці Франції; адже за цією схемою саме він виявився вирішальним.

Тут виникає інша проблема: чесності суддівства. Керівник французької олімпійської делегації визнав, що суддя з Франції ставила свою оцінку російській спортивній парі під якимсь неназваним зовнішнім тиском. Спекуляції навколо цього, звичайно, знову ж присвячено її нібито змові з росіянами з тим, щоб на наступних змаганнях забезпечити вищу оцінку від Росії французьким ковзанярам-танцюристам. Але ці звинувачення наразі не підтверджено, і ними займеться розстеження.

Тим часом оглядачі з обох сторін стверджують, що саме їхня пара мала всі підстави для перемоги. Росіянам пригадують, що вони припустилися технічної помилки й кількох неточностей, а канадці технічно були бездоганні і програмою своєю більше запалювали авдиторію. Прихильники протилежної думки заперечують: російська пара мала нову порівняно з минулим роком і складнішу програму, дбайливішу хореографію і засвідчила більше почуттів, кажуть вони.

А що найчастіше й такі думки розподіляються поміж «Заходом» і «колишнім Східним блоком», менш упереджені спостерігачі доходять висновку: справа не в політиці, а в культурній різниці. І глядачам, і суддям із Заходу переважно більше сподобалася модерніша подача канадців, а представникам постсоціялістичних країн — класичніший стиль росіян. За словами олімпійського чемпіона 1984 року, а на нинішніх Іграх телекоментатора Скота Гамилтона, порівнювати їхні програми — це як з’ясовувати, що краще: яблука чи помаранчі. І судді з тієї чи іншої частини світу не винні, що поставили ті чи інші оцінки: вони просто мають, як каже Гамилтон, різні смаки й різні погляди на мистецтво.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG