Одеса, 18 лютого 2002 - Директор Інституту політики перебував в Одесі два дні. Графік його був дуже напружений. Це і не випадково. Він намагався одержати якнайширшу інформацію про передвиборчу ситуацію в Одесі.
З Миколою Томенком розмовляв кореспондент Ігор Столяров:
Ігор Столяров: Хотілося б почути Ваші спостереження і думки з приводу того чи можна вважати виборчу кампанію в Одесі демократичною? Чи можна очікувати чесних виборів?
Микола Томенко: Я думаю, що в Україні, і мої поїздки в регіони це засвідчують, є знакові області аналіз ситуації в яких дасть можливість сказати що відбувається в країні.
Я був у Закарпатті. Цей регіон я вважаю знаковим.
Одеса стоїть серед тих міст з яких можна буде судити наскільки ми просунулися у бік демократії.
Я маю тут кілька завдань. Ми завершуємо зараз соціологічне опитування. Результати його я нині сказати не готовий. Реальну картину настроїв людей, приміром стосовно виборів мера, матиму за кілька днів.
Ті зустрічі які я мав чітко засвідчили що нині міська влада знайшла найпростіший вихід із ситуації у намірі просто не проводити вибори.
Ігор Столяров: Маємо ще й факт коли міська виборча комісія зволікає з реєстрацією двох кандидатів на мерське крісло, які зареєструвалися першими. Яким є Ваш коментар з цього приводу?
Микола Томенко: Фактично, якщо Едуард Гурвіц не буде зареєстрований кандидатом на посаду Одеського міського голову це означатиме, що абсолютна більшість одеситів не прийде на вибори. Не буде чесного змагання між різними концепціями розвитку міста.
Буде втрачено сенс у проведенні виборів до міської Ради і парламенту.
Цілком очевидно, що гальмування з реєстрацією Едуарда Гурвіца та Анатолія Ворохаєва є відвертим невиконанням норм Конституції, Закону “Про вибори”. Ніколи не було порушенням коли кандидат на посаду мера жив поза Одесою але мав намір стати тут міським керівником. Є необхідні пояснення Центральної виборчої комісії і так далі.
По людськи я розумію Руслана Боделана, який добре знає що має перспективу на чесних виборах не зайняти навіть друге місце. У нього єдиний вихід – не реєструвати Едуарда Гурвіца, закрити очі на все що відбувається і сподіватися що голосувати знову прийде 20 відсотків виборців.
Але, мені здається що двічі не можна вступити в одну і ту ж саму воду беззаконня і хаосу.
Один раз вже Одеса пройшла через це все.
При всій повазі до зв’язків Руслана Боделана у Києві, я думаю, що ніхто не дозволить вдруге відверто порушувати Закон. Самі одесити налаштовані щоби нарешті, у чесній боротьбі, доля міста була вирішена бо їх позбавили можливості у 1998 році проголосувати за того міського голову якого вони бажали.
У разі якщо Руслан Боделан проігнорує Законодавство це буде лише на шкоду Президенту України Леоніду Кучмі. Міжнародні місії починають працювати і в Одесі вони чітко побачили, що не можна говорити не лише про демократичні вибори, а навіть у десятому наближенні не може бути мови про чесні вибори в Україні на прикладі Одеси. Ніхто не буде визнавати їх як демократичні.
Ігор Столяров: А якою Вам бачиться загальна атмосфера в Одесі напередодні виборів?
Микола Томенко. Я багато їздив Україною. Але, вперше на телебаченні я зустрів такий цинізм коли мені заборонили взагалі говорити слова “Одеса” і “Вибори”. Відповідно заборонили вживати слова “Боделан” чи “Гурвіц”.
Мені сказали, що можна навіть сказати щось критичне про Президента Леоніда Кучму, але прізвище Гурвіц є забороненим для вживання на території Одеси.
Такого нахабства я ще не бачив у жодному регіоні України.
Я, як людина толерантна, діяв відповідно до умов у які мене поставили.
Я гадаю, що виборча кампанія в Одесі не буде висвітлюватися у регіональних мас медіа.
Тому, надзвичайно важливо щоби загальнонаціональні засоби масової інформації взяли під контроль цю ситуацію і громадяни України знали що тут відбувається.
У Едуарда Гурвіца, який нині потрапив у інформаційну блокаду, залишається лише можливість зустрічатися з виборцями на вулицях Одеси. Він позбавлений перспективи вести традиційну рекламу.
Переконаний, що це буде одна з найбільш інтригуючи виборчих кампаній.
Наше завдання, як експертів і журналістів, порвати інформаційну блокаду створену у причорноморській Одесі.
З Миколою Томенком розмовляв кореспондент Ігор Столяров:
Ігор Столяров: Хотілося б почути Ваші спостереження і думки з приводу того чи можна вважати виборчу кампанію в Одесі демократичною? Чи можна очікувати чесних виборів?
Микола Томенко: Я думаю, що в Україні, і мої поїздки в регіони це засвідчують, є знакові області аналіз ситуації в яких дасть можливість сказати що відбувається в країні.
Я був у Закарпатті. Цей регіон я вважаю знаковим.
Одеса стоїть серед тих міст з яких можна буде судити наскільки ми просунулися у бік демократії.
Я маю тут кілька завдань. Ми завершуємо зараз соціологічне опитування. Результати його я нині сказати не готовий. Реальну картину настроїв людей, приміром стосовно виборів мера, матиму за кілька днів.
Ті зустрічі які я мав чітко засвідчили що нині міська влада знайшла найпростіший вихід із ситуації у намірі просто не проводити вибори.
Ігор Столяров: Маємо ще й факт коли міська виборча комісія зволікає з реєстрацією двох кандидатів на мерське крісло, які зареєструвалися першими. Яким є Ваш коментар з цього приводу?
Микола Томенко: Фактично, якщо Едуард Гурвіц не буде зареєстрований кандидатом на посаду Одеського міського голову це означатиме, що абсолютна більшість одеситів не прийде на вибори. Не буде чесного змагання між різними концепціями розвитку міста.
Буде втрачено сенс у проведенні виборів до міської Ради і парламенту.
Цілком очевидно, що гальмування з реєстрацією Едуарда Гурвіца та Анатолія Ворохаєва є відвертим невиконанням норм Конституції, Закону “Про вибори”. Ніколи не було порушенням коли кандидат на посаду мера жив поза Одесою але мав намір стати тут міським керівником. Є необхідні пояснення Центральної виборчої комісії і так далі.
По людськи я розумію Руслана Боделана, який добре знає що має перспективу на чесних виборах не зайняти навіть друге місце. У нього єдиний вихід – не реєструвати Едуарда Гурвіца, закрити очі на все що відбувається і сподіватися що голосувати знову прийде 20 відсотків виборців.
Але, мені здається що двічі не можна вступити в одну і ту ж саму воду беззаконня і хаосу.
Один раз вже Одеса пройшла через це все.
При всій повазі до зв’язків Руслана Боделана у Києві, я думаю, що ніхто не дозволить вдруге відверто порушувати Закон. Самі одесити налаштовані щоби нарешті, у чесній боротьбі, доля міста була вирішена бо їх позбавили можливості у 1998 році проголосувати за того міського голову якого вони бажали.
У разі якщо Руслан Боделан проігнорує Законодавство це буде лише на шкоду Президенту України Леоніду Кучмі. Міжнародні місії починають працювати і в Одесі вони чітко побачили, що не можна говорити не лише про демократичні вибори, а навіть у десятому наближенні не може бути мови про чесні вибори в Україні на прикладі Одеси. Ніхто не буде визнавати їх як демократичні.
Ігор Столяров: А якою Вам бачиться загальна атмосфера в Одесі напередодні виборів?
Микола Томенко. Я багато їздив Україною. Але, вперше на телебаченні я зустрів такий цинізм коли мені заборонили взагалі говорити слова “Одеса” і “Вибори”. Відповідно заборонили вживати слова “Боделан” чи “Гурвіц”.
Мені сказали, що можна навіть сказати щось критичне про Президента Леоніда Кучму, але прізвище Гурвіц є забороненим для вживання на території Одеси.
Такого нахабства я ще не бачив у жодному регіоні України.
Я, як людина толерантна, діяв відповідно до умов у які мене поставили.
Я гадаю, що виборча кампанія в Одесі не буде висвітлюватися у регіональних мас медіа.
Тому, надзвичайно важливо щоби загальнонаціональні засоби масової інформації взяли під контроль цю ситуацію і громадяни України знали що тут відбувається.
У Едуарда Гурвіца, який нині потрапив у інформаційну блокаду, залишається лише можливість зустрічатися з виборцями на вулицях Одеси. Він позбавлений перспективи вести традиційну рекламу.
Переконаний, що це буде одна з найбільш інтригуючи виборчих кампаній.
Наше завдання, як експертів і журналістів, порвати інформаційну блокаду створену у причорноморській Одесі.
