Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 21:46

Якби кожен польський європесиміст мав можливість проїхатися Польщею з заходу на схід, то його не треба було б переконувати в тому, аби на референдумі голосував за вступ його країни в Європейський Союз


Якби кожен польський європесиміст мав можливість проїхатися Польщею з заходу на схід, то його не треба було б переконувати в тому, аби на референдумі голосував за вступ його країни в Європейський Союз

Варшава, 19 лютого 2002 - Гроші ЄС, які вже вкладені в деяких регіонах Польщі, зокрема, на будівництво доріг, є найкращим аргументом для тих, хто носить в собі страх перед об’єднаною Європою.

Поляки, особливо зі старшого і середнього покоління, мають досить усталені стереотипи стосовно питання про розширення Євросоюзу і вступ до нього їхньої країни. Так насправді, то ґрунтом цих стереотипів є проблеми дуже особисті, які старанна прикриваються голосними фразами про інтерес держави. Хто так насправді не хоче аби Польща стала членом ЄС – той, хто не бачить у цьому користі особисто для себе, а навпаки відчуває загрозу для свого статус-кво, котрий змінювати не хочеться. В основному – це люди, які не знають іноземних, європейських, звичайно, мов, які будують власне благополуччя на різниці між Польщею та найближчим східним сусідом і побоюються візового режиму зі східними сусідами, люди, які не бажають загострення конкуренції, яка обов’язково буде, коли відкриються ринки і так далі. У Польщі усталено кілька стереотипів щодо розширення ЄС, які на сьогодні і справді важко подолати. Один з найповажніших – це тверде переконання частини поляків в тому, що після того, як Польща вступить в Євросоюз, німці тут же викуплять землі, які в результаті другої світової війни ввійшли в межі кордонів Польщі. Треба сказати, що підсилила ці польські страхи стосовно земель та постановка питання на переговорах, до якої схилилися польські політики – усталено, що для північно-західних земель Польщі буде довший перехідний період, протягом якого іноземці не матимуть права купувати там ґрунти. А на сході Польщі цей період буде заочно коротшим. Таким чином польські політики наче пішли на зустріч бажанням народу, утвердивши таким чином підозру, що, мабуть, мають рацію ті, хто побоюються німців. Якщо, мовляв, навіть уряд хоче, аби перехідний період затягнувся найдовше. Цей найбільш міцний стереотип поляків дуже нагадує інший стереотип, що має місце, наприклад, у тих же країнах п’ятнадцятки – прийдуть, мовляв, ті зі сходу і заллють наш ринок праці дешевою робочою силою. Здавалося б, яких очевидних речей не розуміють і польські євроскептики і західні, скажемо та, сходоскептики. Але стереотипи часом справді мають більшу силу, ніж факти очевидні. Той, хто, наприклад, не був у Польщі роки чотири, приїхавши сьогодні, в першу чергу зауважив би, як змінилися польські дороги – не всюди, але в багатьох уже місцях головні траси стали все більше схожими до європейських – широкі, зручні, якісні. Це побудовано на гроші Євросоюзу. Так само, як видно, що багато коштів ЄС вкладено у охорону навколишнього середовища – і це речі, які помічаєш відразу так само, як об’єкти, які повстають у польських містах завдяки західним інвестиціям, котрих звісно, буде набагато більше, коли Польща буде членом спільного європейського дому. Не бачити цих переваг євроінтеграції може лише той, хто з тих чи інших причин бачити їх не хоче. А в Польщі – це значний відсоток і громадян і партій. Останні, зокрема, роблять собі популярність крайніми, неєвропейськими заявами на кшталт – Польща для поляків, кому з нацменшин тут погано – нехай забирається геть і так далі. Не є секретом, що в об’єднаній Європі – мало місця для подібної політичного риторики. А тому все більше переконуєшся – за державницькими гаслами стирчать вуха власних нереалізованих амбіцій, особистих комплексів і вад. Це і є основним джерелом багатьох антиєвропейських міфів, які дуже живучі в середовищі поляків старшого і середнього покоління і яких майже нема серед молоді, яка бачить в перспективі вступу Польщі до Євросоюзу однозначні особисті вигоди.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG