Прага, 1 лютого 2002 – Головну увагу західна преса зосереджує на візиті президента США Буша до Китаю. Оглядачі аналізують перспективи і користі від поліпшення двобічних американсько-китайських взаємин. Інша тема, що не сходить зі сторінок західних газет, дальше поглиблення ізраїльсько-палестинського конфлікту.
Серед численних відгуків на візит президента Буша до Пекіна варто навести коментар політолога, фахівця із проблем Китаю Дейвіда Шамбо з університету Джорджа Вашингтона у газеті «Інтернешанел геральд трібюн». Поряд із намаганнями поглибити союзницькі взаємини США з Японією і Південною Корею, зазначає коментатор, президент Буш докладає також зусиль до поліпшення робочих взаємин з Китаєм, який дещо раніше Буш назвав «стратегічним конкурентом». Проте протягом останніх десяти місяців і особливо після терористичних актів у США Вашингтон явно змінив політику щодо Китаю, який приєднався до антитерористичної коаліції. Цей факт, на думку автора, явно прискорив конструктивний розвиток двобічних взаємин. Шамбо вважає, що стабільні американсько-китайські взаємин послужать справі зміцнення безпеки й економічного розвитку в південно-азійському регіоні і в цілому світі. Коментатор підкреслює при цьому, що в інтересах жодної із двох наддержав не лежить погіршення взаємин або дестабілізація іншої сторони.
Тим часом коментатор німецької газети «Ді Вельт» Жак Шустер аналізує останній розвиток подій на палестинських територіях. Серед інших причин провалу дипломатичних зусиль і сліпого кута, в якому опинився близькосхідний мирний процес, автор вважає брак чіткої політики з боку ізраїльського прем’єра Шарона перед обличчям терористичної загрози. У зв’язку з цим, як підкреслює автор, Ізраїль ніколи раніше не був настільки безпорадний, як тепер. Ні нападки на палестинського лідера Арафата, ні відплатні акції за терористичні акти не принесли очікуваних результатів. Замість гарантій безпеки, які раніше обіцяв Шарон, веде далі автор, Ізраїль зазнав найжорстокіших за свою історію терористичних атак, вже не кажучи про трагедію, яку переживають палестинці.
На думку автора, єдиним виходом із цієї ситуації може бути лише повернення до переговорів. Обидві сторони мали би взяти до уваги волю більшості свого населення. Згідно з останніми опитуваннями, підкреслює автор, понад 50 відсотків ізраїльтян і 70 відсотків палестинців бажають покласти край конфліктові.
Серед численних відгуків на візит президента Буша до Пекіна варто навести коментар політолога, фахівця із проблем Китаю Дейвіда Шамбо з університету Джорджа Вашингтона у газеті «Інтернешанел геральд трібюн». Поряд із намаганнями поглибити союзницькі взаємини США з Японією і Південною Корею, зазначає коментатор, президент Буш докладає також зусиль до поліпшення робочих взаємин з Китаєм, який дещо раніше Буш назвав «стратегічним конкурентом». Проте протягом останніх десяти місяців і особливо після терористичних актів у США Вашингтон явно змінив політику щодо Китаю, який приєднався до антитерористичної коаліції. Цей факт, на думку автора, явно прискорив конструктивний розвиток двобічних взаємин. Шамбо вважає, що стабільні американсько-китайські взаємин послужать справі зміцнення безпеки й економічного розвитку в південно-азійському регіоні і в цілому світі. Коментатор підкреслює при цьому, що в інтересах жодної із двох наддержав не лежить погіршення взаємин або дестабілізація іншої сторони.
Тим часом коментатор німецької газети «Ді Вельт» Жак Шустер аналізує останній розвиток подій на палестинських територіях. Серед інших причин провалу дипломатичних зусиль і сліпого кута, в якому опинився близькосхідний мирний процес, автор вважає брак чіткої політики з боку ізраїльського прем’єра Шарона перед обличчям терористичної загрози. У зв’язку з цим, як підкреслює автор, Ізраїль ніколи раніше не був настільки безпорадний, як тепер. Ні нападки на палестинського лідера Арафата, ні відплатні акції за терористичні акти не принесли очікуваних результатів. Замість гарантій безпеки, які раніше обіцяв Шарон, веде далі автор, Ізраїль зазнав найжорстокіших за свою історію терористичних атак, вже не кажучи про трагедію, яку переживають палестинці.
На думку автора, єдиним виходом із цієї ситуації може бути лише повернення до переговорів. Обидві сторони мали би взяти до уваги волю більшості свого населення. Згідно з останніми опитуваннями, підкреслює автор, понад 50 відсотків ізраїльтян і 70 відсотків палестинців бажають покласти край конфліктові.
