Доступність посилання

logo-print
02 грудня 2016, Київ 20:19

Прямий ефір: «В італійському місті Турін почалося судове розслідування у справі нелегальної торгівлі українською зброєю»


Прямий ефір: «В італійському місті Турін почалося судове розслідування у справі нелегальної торгівлі українською зброєю»

Київ-Прага, 25 лютого 2002

Теми – В італійському місті Турін почалося судове розслідування у справі нелегальної торгівлі українською зброєю. У Криму рішенням суду скасовано реєстрацію спікера кримського парламенту Леоніда Грача кандидатом у депутати Верховної Ради автономії, чим спричинено ще один виток ескалації напруги на півострові.

Гості київської студії – директор Інституту реґіональної політики історик Дмитро Корчинський, доцент Києво-Могилянської Академії політолог Ігор Лосєв, на телефонному зв’язку з нами колишній директор української редакції радіо «Свобода», редактор видання радіо «Свобода»з питань корупції та організованої злочинності Роман Купчинський та народний депутат України, Голова Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю й корупцією Юрій Кармазін (він у лікарні).

Павло Вольвач (Київ), Людмила Литовченко (Прага)

Людмила Литовченко

Перш ніж перейти до обговорення наших тем, я хочу вдатися до своєрідної ретроспективи й повернутися на кілька днів назад, зокрема, до минулих вихідних, коли Україна відзначала чергове офіційне свято – День захисника Вітчизни. Здавалося б, звичайне свято, але воно видається доволі знаковим у контексті наших сьогоднішніх тем. У ньому, на думку мого колеги Андрія Охрімовича, до певної міри закодована і ситуація в нинішніх українських Збройних Силах, і проблеми, які ми безпосередньо обговорюватимемо в програмі. З огляду на це у мене запитання до пана Кармазіна – мені здається, що проблема стосується і Вас як Голови парламентського комітету сказати, чи не здається Вам, що ця невизначеність з національною ідеєю та відзначенням по суті неукраїнських державних свят може стати підґрунтям для певних небезпек кримінального характеру?

Юрій Кармазін

Дякую за таке запитання. Я думаю, що оскільки я маю серйозне відношення до партії захисників Вітчизни, то вважаю, що має бути свято Дня захисника Вітчизни. Інше питання – коли воно має святкуватись? І як сьогодні нам усвідомити всю нашу попередню історію? Ось в цьому питанні є певна невизначеність, але я хотів би сказати, що абсолютно ніякого впливу на криміногенну ситуацію, чи на якийсь сплеск таких кримінальних злочинів на цьому підґрунті в Україні не спостерігалося жодного року, й не буде спостерігатися. Це чисто політичне питання, воно вирішувати політикам, але нам ще дуже-дуже важко владнати старе номенклатурне минуле і сучасну історію, і ще мало хто знає справжню історію. Тому важко усвідомити, як одні й ті ж люди іноді висловлюють абсолютно суперечливі погляди щодо, зокрема, і встановлення тих чи інших свят.

Людмила Литовченко

Дякую, пане Кармазін. Пане Корчинський, я не знаю, чи Ви погодилися б зі мною, на мою думку, це свято могло би більше припадати, скажімо, на день 21 січня – це день бою під Крутами і день, коли гинули справжні й, власне, реальні захисники реальної Вітчизни. Як Ви думаєте з цього приводу?

Дмитро Корчинський

Мені здається, що навряд чи можна перетворювати у свято поразку під Крутами. Безумовно, хлопці поводили там себе мужньо, але тодішнє керівництво Центральної Ради поводило себе ганебно. Тобто з точки зору воєнно-політичної тут нема що святкувати. Безумовно, що має бути обраний день, дата в національній історії, яка дала б нам можливість святкувати нарешті хоч щось. Щодо ж 23 лютого, то безумовно є велика кількість чоловіків в Україні, які хочуть випити в цей день, і мабуть, ми не маємо заважати їм це зробити. Демократія в тому й полягає, що кожен може пити, коли йому заманеться, але щодо держави, то цей день (якщо вона вже хоче відзначати що-небудь, пов’язане з захистом Вітчизни), то мали б відзначати постом, а не святом. Президент мав би виступати з жалобною промовою цього дня, і нація мала б бути в жалобі по втраченій обороноздатності і по стану Збройних Сил, в якому вони сьогодні перебувають. Тобто це привід для суму і для картання себе, а не для свята.

Павло Вольвач

Пане Корчинський, я перепрошую, що перебиваю, але все ж таки мені цікаво почути від Вас як відомого пост-мілітариста, на Вашу думку, якого числа треба відзначати це свято, І справді люди на кухні можуть випити будь-коли: але все ж на рівні держави, на рівні плекання якихось військових традицій – коли?

Дмитро Корчинський

Швидше всього, 14 жовтня. Покрова Богородиці – це свято зброї, яке віддавна святкують в Україні, і 14 жовтня було військовим святом війська Запорізького свого часу, і є багато славних сторінок нашої історії, пов’язаних саме з цією датою. Це, на мій погляд, найліпша дата для всього, що пов’язане з захистом Вітчизни.

Ігор Лосєв

Я хотів би сказати, що кожна країна потребує власної системи свят. Це дуже суттєвий елемент національного буття і національної свідомості, а в нас практично, якщо ми подивимось, власне українських національних свят у календарі немає. Крім того слід сказати, що коли ми подивимось на ті пам’ятники, котрі стоять у Києві, ми не побачимо жодного пам’ятника українському самостійникові. Є пам’ятники федералістам, автономістам, а тим, хто виступав безпосередньо за самостійну незалежну Україну – я не знаю, де в Києві можна знайти такий пам’ятник.

Дмитро Корчинський

До речі, в Києві є чудовий пам’ятник Щорсу – дуже красивий. Мені здається, що дуже легко за допомогою напилка переробити його в пам’ятник Коновальцю, і це було б сприйнято з розумінням і щирим зацікавленням всіма киянами.

Людмила Литовченко

Я хотіла би також послухати Вашингтон. Пане Купчинський, чи не закономірно, на Вашу думку, що в армії, не обтяженій власними традиціями, позбавленій національного підґрунтя і розуміння свого призначення, мають місце всілякі негативні явища? Зокрема, й такі, коли, скажімо, прапорщик Петренко приторговує наліво казенними онучами чи набоями врозсип, а персонажі, наділені більшою владою і посадами, заганяють в екзотичні країни танкові колони і ракетні комплекси?

Роман Купчинський

Звичайно, що це є не тільки в українській армії, а, мабуть, у кожній армії в світі. Може, воно не зовсім подібне, але таке відбувається, так що я не дивуюся, то ще одна ознака, що Україна є – хоче чи ні – частиною тієї «середземної кулі».

Людмила Литовченко

Ну і от ми дійшли до того, що «прапорщик Петренко» приторговує, скажімо, онучами, а посадовці вищого рагу приторговують іншими речами. Україна входить до десятки держав – головних гравців на міжнародному ринку озброєнь. Ні для кого не секрет, що торгівля зброєю приносить гарні прибутки, і не є таємницею той факт, що зброю продають не лише легальним, офіційним шляхом. За даними міжнародних дослідницьких і правоохоронних інституцій, Україна належить до держав, за межі яких зброя вивозиться на чорний ринок озброєнь і далі – до рук терористичних і кримінальних груп. У найновішому скандалі фігурують прізвища Дмитра Стрешинського, Леоніда Кравчука, Вадима Рабиновича, Леоніда та Андрія Деркачів.

Далі буде.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG