Доступність посилання

ТОП новини

Українці в Америці закликають Верховну Раду в Києві більше опікуватися долею книгодруку рідною мовою


Українці в Америці закликають Верховну Раду в Києві більше опікуватися долею книгодруку рідною мовою

Н’ю Йорк, 1 березня 2002 - Судячи з виступів у Нью-Йорку, зокрема в Науковому товаристві імені Шевченка, дослідників та літераторів зі Львова й Києва, видавнича справ в Україні переживає період занепаду. Як підкреслив в інтерв’ю газеті “Юкрейніен Уїклі” депутат Верховної Ради Лесь Танюк, українці часто-густо не читають української літератури – книжок, журналів, газет. В Україні практично домінує російське друковане слово. Досить відвідати величезний книжковий ринок у Києві на Петрівці, щоб переконатися, що там сила-силенна російських книжок, а українські продають лише у декількох кіосках. На думку Танюка, ренесанс українського книгодруку припадає на кінець вісімдесятих-початок дев’яностих років. Але 1995 року російська Дума скасувала податки на експорт друкованої продукції. Тобто, Москва, з політичною метою посилення свого впливу, як вважає Танюк, почала фактично субсидувати російських видавців, а ті затопили Україну своїми книжками, дешевшими від українських. Відтоді український книгодрук почав занепадати. У 1999 році випуск книг і брошур українською мовою скоротився на 70 відсотків. Тепер навіть українським видавцям вигідніше друкувати книжки в Росії, у той час як вітчизняним друкарням бракує замовлень. “Юкрейніен Уїклі” в редакційній статті “Книжковий ринок України” пише, що Київ мусить підтримати українських видавців у боротьбі з експансією російського друкованого слова. Першим кроком, вважає англомовний український тижневик, повинен бути перегляд Верховною Радою законодавства про видавничу промисловість з тим, щоб скасувати податок на книготоргівлю. Газета, зокрема, пише: “Усі великі країни захищають певні товари від іноземної конкуренції, коли вбачають в ній економічну загрозу. Але самим скасуванням податків лихові не зарадиш, бо проблема глибша. Якщо українських книжок не читають, то жодна урядова підтримка де допоможе. Українці настільки призвичаїлися до російської книжки, що українська вже не є першим вибором. Сьогодні пересічний наклад друку української книжки становить від п’ятьох до десятьох тисяч екземплярів, а це підвищує собівартість”. Газета підтримує заклик Леся Танюка до активної діяльності українських інтелектуалів з метою підвищення інтересу народного загалу до рідної мови й книжки . “Юкрейніен Уїклі” вважає, що депутати Верховної Ради теж повинні сприяти поширенню української мови у суспільстві – як шляхом ухвалення відповідних законів, так і особистим прикладом.

Для американських українців це болюча проблема. Вони завжди вважали, що виживання мови батьків, як за океаном, під тиском асиміляційного так званого плавильного казана, так і на рідних землях, враховуючи тягар колоніального минулого, значною мірою залежить від збереження українського друкованого слова.

Саме тому навіть за умов холодної війни українські інтелектуали Америки – літератори, науковці, викладачі коледжів – зі щирим серцем приймали українських письменників, які приїздили – чи то у складі делегацій на сесії ООН, чи на запрошення університетських славістичних кафедр. Щоправда, ті письменники, наприклад, Іван Драч, Віталій Коротич намовляли заокеанських земляків не протестувати публічно з приводу переслідуваних в Україні літераторів-дисидентів, таких як Іван Світличний, Василь Стус, Євген Сверстюк, Іван Дзюба. Американські українці здавали собі справу з того, що високопоставлені гості були відряджені режимом зі спеціальною місією, але їх все одно вітали - як носіїв української мови всупереч політиці русифікації.

Все це нині відійшло у минуле. Україна вільна, українська мова стала державною мовою. Але проблема виживання друкованого слова, як видно, залишається.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG