Київ, 7 березня 2002 - І, передовсім, наймасовішої з них - Української православної Київського патріархату, яка об’єднує 10 мільйонів прихожан у різних куточках країни.
Сьогодні авторитет церкви в українському суспільстві надзвичайно високий. На тлі безперервних політичних скандалів, у яких замішані вищі посадовці, розхитаних моральних засад суспільства, зневіри у діяльності державних інституцій, люди звертають свої погляди до вічних цінностей.
З вигідними пропозиціями про співпрацю політики різного штибу звертаються і до керівництва Української православної церкви Київського патріархату.
У патріарха Філарета є свій погляд на сучасну ситуацію в Україні:
“Якщо партія чи блок не підтримують державницькі позиції України, тобто, хочуть змінити статус України як незалежної держави, ми не підтримуємо такі партії і блоки і закликаємо віруючих підтримувати незалежність української держави. Конкретно ми не вказуємо, які це партії, але знаємо, хто сповідує ті чи інші програми.”
Хоча церква і релігійні організації в Україні, за Конституцією, відокремлені від держави, жодна з церков не відокремлена від мирського життя, життя прихожан. Сьогодні влада намагається не втручатися в життя церкви і не псувати відносини з її керівництвом. Але це пояснюється, в першу чергу, інтересами моменту: виборами до парламенту. Після цього знову почнуться будні, численні зустрічі з представниками влади, з умовляннями передати той чи інший храм для потреб Київського патріархату, або ж виділити земельну ділянку під його будівництво.
Патріарх Філарет навів численні факти того, як представники влади на місцях ігнорують потреби цієї наймасовішої церкви в Україні. Не в останню чергу це пояснюється тим, що керівники областей слабо обізнані з історією Української церкви. По-друге, вони вловлюють, у який бік дме вітер з вулиці Банкової, де розміщена Адміністрація президента України. І це теж форма тиску на Київський патріархат. Зневажливе ставлення до цієї церкви демонструють не тільки в Криму та на Кіровоградщині. Подібне ставлення і на Харківщині, якою керує вчорашній глава президентської адміністрації пан Кушнарьов.
Патріарх розповідав речі, в які важко повірити:
“У Харкові ми не маємо жодного храму, приміщення для богослужіння, єпархіальний архієрей живе у дуже складних умовах. Тобто, в цьому регіоні ми відчуваємо найбільший тиск з боку так званого адміністративного ресурсу. Усі церкви належать Московському патріархату.”
У статті 35-й Конституції України читаємо: “Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова”, тим більше, це стосується однієї з православних церков України.
Тоді ж як розуміти те, що відбувається на Харківщині?
Сьогодні авторитет церкви в українському суспільстві надзвичайно високий. На тлі безперервних політичних скандалів, у яких замішані вищі посадовці, розхитаних моральних засад суспільства, зневіри у діяльності державних інституцій, люди звертають свої погляди до вічних цінностей.
З вигідними пропозиціями про співпрацю політики різного штибу звертаються і до керівництва Української православної церкви Київського патріархату.
У патріарха Філарета є свій погляд на сучасну ситуацію в Україні:
“Якщо партія чи блок не підтримують державницькі позиції України, тобто, хочуть змінити статус України як незалежної держави, ми не підтримуємо такі партії і блоки і закликаємо віруючих підтримувати незалежність української держави. Конкретно ми не вказуємо, які це партії, але знаємо, хто сповідує ті чи інші програми.”
Хоча церква і релігійні організації в Україні, за Конституцією, відокремлені від держави, жодна з церков не відокремлена від мирського життя, життя прихожан. Сьогодні влада намагається не втручатися в життя церкви і не псувати відносини з її керівництвом. Але це пояснюється, в першу чергу, інтересами моменту: виборами до парламенту. Після цього знову почнуться будні, численні зустрічі з представниками влади, з умовляннями передати той чи інший храм для потреб Київського патріархату, або ж виділити земельну ділянку під його будівництво.
Патріарх Філарет навів численні факти того, як представники влади на місцях ігнорують потреби цієї наймасовішої церкви в Україні. Не в останню чергу це пояснюється тим, що керівники областей слабо обізнані з історією Української церкви. По-друге, вони вловлюють, у який бік дме вітер з вулиці Банкової, де розміщена Адміністрація президента України. І це теж форма тиску на Київський патріархат. Зневажливе ставлення до цієї церкви демонструють не тільки в Криму та на Кіровоградщині. Подібне ставлення і на Харківщині, якою керує вчорашній глава президентської адміністрації пан Кушнарьов.
Патріарх розповідав речі, в які важко повірити:
“У Харкові ми не маємо жодного храму, приміщення для богослужіння, єпархіальний архієрей живе у дуже складних умовах. Тобто, в цьому регіоні ми відчуваємо найбільший тиск з боку так званого адміністративного ресурсу. Усі церкви належать Московському патріархату.”
У статті 35-й Конституції України читаємо: “Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова”, тим більше, це стосується однієї з православних церков України.
Тоді ж як розуміти те, що відбувається на Харківщині?
