Київ, 7 березня 2002 - Передвиборчі перегони день від дня збагачуються все новими сюжетами. Чи не найцікавіший на сьогодні пов’язаний з партією “Нова генерація”. Точніше – з останньою ініціативою цього політичного об’єднання, відомого переважно з рекламних телероликів. Нині партія відійшла від закликів про оновлення влади, озвучені добре поставленим голосом партійного лідера. Натомість запропоновано дещо інше.
Перед початком прес-конференції на Хрещатику зібралася невелика група партійних активістів, котрі тримали плакати з доволі абстрактними гаслами на кшталт “Досить вішати локшину на вуха” “Хочемо правди!” тощо. Правди про вуличну ситуацію захотів і азм, грішний але новогенерати виявились небалакучими.
Старші, як і годиться, з’явились пізніше, в стінах УНІАН. Їх, до речі, могло б бути значно більше, позаяк, за словами лідера “Нової генерації” Юрія Мірошниченка, на прес-конференцію запрошувались майже тридцять політиків і партійних провідників. Але, на жаль... Напевно, відлякнула специфіка зустрічі, яка для декого могла перетворитися на потенційну екзекуцію. Справа в тому, що “Нова генерація” запропонувала провідним політикам пройти випробування на “детекторі брехні” та ще цілу купу інших тестів.. Це, на думку пана Мірошниченка, зробить українську політику якіснішою і дозволить виборцям чіткіше визначатися в орієнтирах. Професор Вадим Барко та доктор психологічних наук Наталя Максимова детальніше розповіли про технології опитувань та про диво-детектор - він же поліграф, точність роботи якого сягає дев”яноста відсотків. А потім настала демонстраційна частина. Оскільки на запрошення ніхто з політиків не зголосився, довелося Юрієві Мірошниченку брати на себе не легку піар-ношу: «Питання тесту справді були непрості, на кшталт “Ви впевнені, що зараз весна” або “Чи прагнете ви стати олігархом”. Варіанти відповіді – “так”-“ні”.»
Як засвідчили датчики поліграфа, пан Мірошниченко покривив душею лише в одній з 15 відповідей.
А загалом же, вималювався портрет політика, цілком близький як не до ікони, то до плакату. Хоча запитання, хай і значно простіші, лишаються. Зокрема, хто проклав партії-фантому дорогу на телебачення, куди заказано шлях значно відомішим політичним угрупованням? Які такі над-ідеї пропонує “Нова генерація” українському суспільству, а головне – що вже реально зроблено. Зрештою, зовсім суща дрібничка – чому і тести, і агітаційна листівка, роздана на прес-конференції, були недержавною мовою? “Старий конь борозди нє іспортіт. Но іновой нє вспашет.” Судячи з деяких реалій, новий “конь” абсолютно впізнаваний, принаймні, за родовими рисами старої малоросійської бюрократії.
Перед початком прес-конференції на Хрещатику зібралася невелика група партійних активістів, котрі тримали плакати з доволі абстрактними гаслами на кшталт “Досить вішати локшину на вуха” “Хочемо правди!” тощо. Правди про вуличну ситуацію захотів і азм, грішний але новогенерати виявились небалакучими.
Старші, як і годиться, з’явились пізніше, в стінах УНІАН. Їх, до речі, могло б бути значно більше, позаяк, за словами лідера “Нової генерації” Юрія Мірошниченка, на прес-конференцію запрошувались майже тридцять політиків і партійних провідників. Але, на жаль... Напевно, відлякнула специфіка зустрічі, яка для декого могла перетворитися на потенційну екзекуцію. Справа в тому, що “Нова генерація” запропонувала провідним політикам пройти випробування на “детекторі брехні” та ще цілу купу інших тестів.. Це, на думку пана Мірошниченка, зробить українську політику якіснішою і дозволить виборцям чіткіше визначатися в орієнтирах. Професор Вадим Барко та доктор психологічних наук Наталя Максимова детальніше розповіли про технології опитувань та про диво-детектор - він же поліграф, точність роботи якого сягає дев”яноста відсотків. А потім настала демонстраційна частина. Оскільки на запрошення ніхто з політиків не зголосився, довелося Юрієві Мірошниченку брати на себе не легку піар-ношу: «Питання тесту справді були непрості, на кшталт “Ви впевнені, що зараз весна” або “Чи прагнете ви стати олігархом”. Варіанти відповіді – “так”-“ні”.»
Як засвідчили датчики поліграфа, пан Мірошниченко покривив душею лише в одній з 15 відповідей.
А загалом же, вималювався портрет політика, цілком близький як не до ікони, то до плакату. Хоча запитання, хай і значно простіші, лишаються. Зокрема, хто проклав партії-фантому дорогу на телебачення, куди заказано шлях значно відомішим політичним угрупованням? Які такі над-ідеї пропонує “Нова генерація” українському суспільству, а головне – що вже реально зроблено. Зрештою, зовсім суща дрібничка – чому і тести, і агітаційна листівка, роздана на прес-конференції, були недержавною мовою? “Старий конь борозди нє іспортіт. Но іновой нє вспашет.” Судячи з деяких реалій, новий “конь” абсолютно впізнаваний, принаймні, за родовими рисами старої малоросійської бюрократії.
