Доступність посилання

ТОП новини

Фінансування виборчих кампаній; теледебати – рупор демократії чи брудні технології?


Фінансування виборчих кампаній; теледебати – рупор демократії чи брудні технології?

Київ-Прага, 11 березня 2002 - Гості київської студії – шеф-редактор журналу Політична думка, політолог Володимир Полохало, заступник директора фірми Імідж-контроль Костянтин Малєєв та Владислав Каськів – координатор національної антикорупційної програми «Коаліція – свобода вибору».

Юлія Жмакіна (Київ), Ірина Халупа (Прага)

Ірина Халупа

У виборчих перегонах, як відомо, конкурують не лише виборчі програми, обіцянки та харизми кандидатів. Неабияким чинником змагань є ще гроші. Зокрема, гроші на рекламу.

Шостий розділ Закону про вибори – це розділ, присвячений фінансовому та матеріально-технічному забезпеченню підготовки і проведення виборів депутатів. У першій статті мовиться: «Витрати на підготовку і проведення виборів депутатів здійснюються виключно за рахунок коштів державного бюджету та коштів виборчих фондів партій кандидатів у депутати...». Ми щойно почули, що різні партії витрачають різні суми, звичайно, як кому по кишені. Оскільки в іншому законі йдеться про те, що всі, хто конкурує до парламенту, повинні мати рівні умови як учасники виборчого процесу. Як ми можемо забезпечити рівність тих умов? Пане Каськів, як можемо боротися з нерівними фінансовими можливостями, хоча вони, в принципі, є реальністю нашого життя.

Владислав Каськів

Боротися досить просто. Говорити про це якомога більше і опиратися на конкретні факти. Я думаю, що громадяни достатньо поінформовані, можуть зробити правильні висновки. Ну а з приводу самої інформації – в наших умовах її важко добувати, саме тому ми й сконцентрувалися на моніторингу політичної реклами у засобах масової інформації. Тут я хочу наголосити на тому факті, що ми не шукаємо, скільки партії витратили коштів, а яка вартість реальна тої реклами – прямої і соціально-політичної, яка там здійснюється.

Ірина Халупа

Скільки грошей сьогодні потрібно, скажімо, відносно відомій партії на передвиборчу кампанію?

Владислав Каськів

Бачите, це залежить від ситуації. Якщо взяти результати нашого моніторингу, то візьмемо для прикладу Комуністичну партію, яка друга в рейтингу, і в неї досить мінімальні показники витрат на пряму рекламу в ЗМІ. Себто очевидно, що ця партія діє іншими методами, опирається на інше соціальне підґрунтя ведення своєї виборчої кампанії. Якщо говорити про нові партії, або партії, що мають досить серйозні фінансові ресурси, то звичайно, вони не скупляться на витрати безпосередньо. Але є ще технології, які, наприклад, СДПУ(о) використовує – це коли насамперед здійснюються витрати на непряму політичну рекламу, тобто так звану соціально-політичну рекламу, спрямовану на підтримку цієї партії, чи сприяє підтримці цієї партії. Але така технологія ефективна доля застосування, якщо є супровід чи комплексний підхід, тобто якщо ця партія має вплив на великий перелік засобів масової інформації й може коштом цієї непрямої реклами розставляти акценти комплексного характеру.

Юлія Жмакіна

Тобто те, що на 8 березня пан Медведчук куховарив, готував млинці – це не є рекламою соціал-демократичної партії (об’єднаної)?

Владислав Каськів

Це теж приклад, але не самий яскравий. Самі яскраві приклади – це так звана Нова газета-плюс, або Рік соціал-демократії, відомі телевізійні проекти...

Ірина Халупа

Пане Полохало, чи присутність або наявність купи грошей сьогодні ґарантує сьогодні доступ до політичної влади? Чи український виборець вже значно мудріший, і йому потрібно більше?

Володимир Полохало

Хотілося б, звичайно, думати, що український виборець сьогодні значно мудріший. Але все таки український виборець, як і польський чи якийсь інший – це соціально-політична істота, а за Арістотелем тільки звірі та боги можуть жити поза суспільством і поза політичною рекламою. Тому коли ми говоримо про маніпулювання суспільною свідомістю, про технології навіювання, то телебачення є сьогодні найбільш ефективним засобом і тим фільтром, який з одного боку позбавляє населення України мінімально необхідної інформації, а з іншого – спотворює образи тих чи інших політиків, або дає в привабливому вигляді того політика, який є бажаним. Тому чине законодавство, на жаль, не дає нам абсолютних ґарантій від значних, я сказав би, брутальних порушень, використання політичної реклами, використання фінансових засобів. А саме тому, що в нас є державне телебачення, є у нас і телебачення кланово-олігархічне.

Сьогодні державне телебачення, можливо, навіть більш цивілізоване, будучи нецивілізованим за своєю суттю, ніж телебачення кланове. І які витрати реальні тих, хто має значні фінансові ресурси, дуже важко простежити, оскільки це є втаємничена інформація, і можна тільки екстраполювати, що якщо ми маємо більш як половину тіньової економіки, то ми маємо сьогодні тіньове фінансування політичної реклами.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG