Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 19:04

До історії релігійних постів


До історії релігійних постів

Прага, 18 березня 2002 – Піст – це одне з важливих правил християнської церкви, котре має на меті сприяння перевазі в християнинові духовно-моральних намірів над інстинктами. Відомо, що пости існували ще в Старому заповіті. В християнстві запровадженнях їх пов’язане з організацією самого інституту церкви і базується на прикладі Ісуса Христа та апостолів.

Найстародавніші церковні письменники кажуть, що апостоли встановили піст, наслідуючи приклади Мойсея, Іллі і самого Ісуса Христа, котрі постили 40 днів у пустелі. Звідси й стародавня назва головного посту, чи Великого – чотиридесятниця. Папа Лев Перший називав Великий піст «апостольським правилом», а Ієронім – «традицією апостольською». На думку деяких авторитетних вчених, піст складався на початку з 40 годин, а не днів; Тертуліан каже про піст в кілька днів, Іриней зауважує, що одні постили день або два, інші ж - «багато» днів. У деяких інших письменників 2 і 3 століття нашої ери йдеться, що у ці століття увійшло в традицію постити більше двох діб /п’ятниця і субота перед днем Великодним/. За Діонісієм Александрійським, піст перед Великоднем тривав «шість днів» і носив назву передвеликодний. Таким чином, досить правдоподібні думки деяких західних дослідників, що чотиридесятниця, якщо й існувала з перших днів церкви, то не повсюдно. Як правило вважають, що Великий піст склався в 2 чи 3 столітті одночасно з впровадженням чину для об’явлених, котрі готувалися до прийняття християнства, або ж для покутників, тих, що каялися за свої гріхи, урочиста зустріч котрих відбувалося в церкві саме у Великдень.

Іван Златоуст каже, що причиною запровадження чотиридесятниці стало те, що замість попереднього звичаю причащатися кожного недільного дня, з послабленням вірності церкві, стало звичайним причащатися лише в урочисті дні, якими були Великий четвер і Великдень. Щоб у ці дні можна було приступити до таїнства достойно, вчителі Церкви і запровадили чотиридесятницю. В 4 столітті, за свідченнями Василя Великого і Григорія Ніського, Великий піст перед Великоднем існував в церкві повсюдно, але й після цього він не всюди складався з 40 днів і розпочинався не всюди однаково; церква не відкидала з цього приводу місцевих звичаїв. Пізніше на Сході церковне значення Посту було посилене: гріх за його порушення прирівняли до єретизму.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG