Київ, 20 березня 2002 - Про порушення чинного виборчого законодавства під час виборчих перегонів повідомляють і українські ЗМІ, й іноземні спостерігачі, які вже перебувають в Україну. Про найтиповіші риси виборчих перегонів-2002 розмірковуємо.
Пригадую парламентські вибори 1994 і 98-го років і президентські вибори-99 – будинки, обклеєні плакатами кандидатів; виступи провідних політиків і політологів з прогнозами на найближче майбутнє; дебати кандидатів на радіо і телебаченні. Усе це присутнє і нині, але сценарій все-таки змінився. Сценарій став цинічнішим, ціни за послуги політтехнологів і рекламні матеріали сягнули мільйонів американських доларів, і навіть за такі ціни не кожний кандидат може купити для себе ефірний час: так звані «партії влади» міцно утримують інформаційний простір, і вхід «чужим» заборонено.
Власне, від початку виборчої кампанії було зрозуміло, що нинішня влада і створена нею система подвійного прочитання законів і Конституції поділять партійні структури – учасники виборів і кандидатів у депутати різних рівнів на «своїх» і «чужих». Але навряд чи хтось уявляв, що водорозділ між першими і другими буде таким значним! Що не тільки на місцях, а й у столиці України адмінресурс, наближеність чи віддаленість від влади, ступінь відданості цій владі вирішуватимуть усе. Звідси помічені спостерігачами – від «залізної леді» Мадлен Олбрайт до делегації ОБСЄ – результати, тобто, порушення українського виборчого законодавства та визнаних міжнародною спільнотою демократичних норм. Таких як зловживання окремими політиками службовим становищем і використання ними державних коштів на ведення кампанії; незбалансоване використання мас медіа і залякування журналістів та активістів опозиційних політичних партій; купівля окремих округів у глибинці та паплюження опонентів та їхніх прихильників.
Нині західні філософи розмірковують над експансією так званого інструментального – чи то штучного – розуму, над згортанням свободи, обумовленим тиражуванням життєвих стандартів. Українським філософам і політологам такі міркування не загрожують: їм доводиться дискутувати питання, пов’язані зі згортанням свободи, що обумовлене експансією тоталітарно-зомбуючого розуму нинішньої влади.
Пригадую парламентські вибори 1994 і 98-го років і президентські вибори-99 – будинки, обклеєні плакатами кандидатів; виступи провідних політиків і політологів з прогнозами на найближче майбутнє; дебати кандидатів на радіо і телебаченні. Усе це присутнє і нині, але сценарій все-таки змінився. Сценарій став цинічнішим, ціни за послуги політтехнологів і рекламні матеріали сягнули мільйонів американських доларів, і навіть за такі ціни не кожний кандидат може купити для себе ефірний час: так звані «партії влади» міцно утримують інформаційний простір, і вхід «чужим» заборонено.
Власне, від початку виборчої кампанії було зрозуміло, що нинішня влада і створена нею система подвійного прочитання законів і Конституції поділять партійні структури – учасники виборів і кандидатів у депутати різних рівнів на «своїх» і «чужих». Але навряд чи хтось уявляв, що водорозділ між першими і другими буде таким значним! Що не тільки на місцях, а й у столиці України адмінресурс, наближеність чи віддаленість від влади, ступінь відданості цій владі вирішуватимуть усе. Звідси помічені спостерігачами – від «залізної леді» Мадлен Олбрайт до делегації ОБСЄ – результати, тобто, порушення українського виборчого законодавства та визнаних міжнародною спільнотою демократичних норм. Таких як зловживання окремими політиками службовим становищем і використання ними державних коштів на ведення кампанії; незбалансоване використання мас медіа і залякування журналістів та активістів опозиційних політичних партій; купівля окремих округів у глибинці та паплюження опонентів та їхніх прихильників.
Нині західні філософи розмірковують над експансією так званого інструментального – чи то штучного – розуму, над згортанням свободи, обумовленим тиражуванням життєвих стандартів. Українським філософам і політологам такі міркування не загрожують: їм доводиться дискутувати питання, пов’язані зі згортанням свободи, що обумовлене експансією тоталітарно-зомбуючого розуму нинішньої влади.
