Бєлград, 20 березня 2002 – На вимогу глави держави й голови уряду, колишній начальник Генштабу, відставний генерал Перішич вдруге покинув високу посаду. Вперше він це зробив у листопаді 1998 року, коли відкинув вимогу тодішнього президента Слободана Мілошевича застосувати Збройні сили у акціях проти албанського мирного населення в Косові. Відтоді Перішич став заклятим ворогом екс-президента та генералів, котрі його оточували й виконували кожну його забаганку. В час жотневого демократичного перевороту 2000 року Перішич відіграв значну роль: кажуть, що Збройні сили саме зявдяки його впливу не виступили проти демонстрантів у Бєлграді. Торік він став віце-прем’єр-міністром. Перішич в політичній діяльності, зокрема, вимагав перебудову й кадрове оновлення армії, якою досі керують завзяті прихильники Мілошевича. Саме це призвело до другого падіння амбіційного генерала.
Бєлградська преса пише, що він протягом минулих трьох років часто зустрічався із закордонними дипломатами, зокрема американськими. Військова контррозвідка стежила за ним п’ять місяців і заарештувала його саме в час коли нібито передавав працівникові посольства США Джону Нейбору документи, які стосуються організації й структури служб безпеки в армії.
Подаючи у відставку, Перішич заявив що його дискредитовано у стилі найтемніших диктаторських режимів і додав, що Сербія на роздоріжжі: “Вона або піде шляхом яким йшла досі, або зникне в тумані фальшивого патріотизму й шалених політичних проекцій”. Немає сумніву, що він має на увазі президента Коштуніцу та політичні сили які його підтримують, включаючи й армію.
Окремі оглядачі у зв’язку з цим ставлять запитання: чи глава держави керує Збройними силами, чи генерали ним? Вони зазначають, що метою удару консервативних сил на Перішича був реформаторський та проєвропейський уряд Джінджича.
Лідери сербської правлячої коаліції у вівторок ввечері звернулися до Коштуніци з вимогою звільнити начальника військової контррозвідки генерала Олександра Томича. Партія Коштуниці вимагає відставки Джінджича. Мілошевичеві соціалісти – вимагають відставки і Коштуніци й Джінджича.
Громадян в цілому скандалі зокрема бентежить факт, що йдеться про боротьбу за владу не лише між окремими політичними фракціями, але й окремими службами розвідки й контррозвідки, які й після усунення Мілошевича залишилися недоторканними. В Сербії є принаймні п’ять таких служб. Щоби залишитися в грі, їм конче необхідні шпигуни й вороги. Якщо таких немає, треба їх вигадати.
Бєлградська преса пише, що він протягом минулих трьох років часто зустрічався із закордонними дипломатами, зокрема американськими. Військова контррозвідка стежила за ним п’ять місяців і заарештувала його саме в час коли нібито передавав працівникові посольства США Джону Нейбору документи, які стосуються організації й структури служб безпеки в армії.
Подаючи у відставку, Перішич заявив що його дискредитовано у стилі найтемніших диктаторських режимів і додав, що Сербія на роздоріжжі: “Вона або піде шляхом яким йшла досі, або зникне в тумані фальшивого патріотизму й шалених політичних проекцій”. Немає сумніву, що він має на увазі президента Коштуніцу та політичні сили які його підтримують, включаючи й армію.
Окремі оглядачі у зв’язку з цим ставлять запитання: чи глава держави керує Збройними силами, чи генерали ним? Вони зазначають, що метою удару консервативних сил на Перішича був реформаторський та проєвропейський уряд Джінджича.
Лідери сербської правлячої коаліції у вівторок ввечері звернулися до Коштуніци з вимогою звільнити начальника військової контррозвідки генерала Олександра Томича. Партія Коштуниці вимагає відставки Джінджича. Мілошевичеві соціалісти – вимагають відставки і Коштуніци й Джінджича.
Громадян в цілому скандалі зокрема бентежить факт, що йдеться про боротьбу за владу не лише між окремими політичними фракціями, але й окремими службами розвідки й контррозвідки, які й після усунення Мілошевича залишилися недоторканними. В Сербії є принаймні п’ять таких служб. Щоби залишитися в грі, їм конче необхідні шпигуни й вороги. Якщо таких немає, треба їх вигадати.
