Київ,20 березня 2002 - У Києві відбувся круглий стіл на тему: “Відкритість української влади: проблеми і перспективи”, організований Національним інститутом стратегічних досліджень та німецьким Фондом Конрада Аденауера. Нічого дивного, що ця тематика винесена на порядок денний якраз напередодні парламентських виборів – адже виборчі перегони продемонстрували, що нинішня українська влада досі не позбулась тоталітарних ознак і не набула ознак демократичності. І тему прозорості, відкритості української влади насправді важко осягнути на одному лише круглому столі.
Сучасна українська влада не здатна відповісти на вимоги сьогодення, - вважають українські та німецькі експерти. Крім того, влада досі не позбулася тоталітарних ознак – таких, як кулуарність в ухваленні рішень і поділ політичних сил на “своїх” та “чужих”. Свідченням останнього є нинішні виборчі перегони, які чимало оглядачів вважають чи не найцинічнішими за десятирічну історію незалежної України. Представники владних інституцій використовують і наявний адмінресурс, і власне службове становище, аби досягти перемоги 31-го березня. Така ситуація, на думку голови представництва Фонду Конрада Аденауера Манфреда Ломанна, викликає занепокоєння Західних партнерів України, це ж турбує і її північно-східних сусідів: адже, якщо система та ідеологія влади не відповідає вимогам і потребам сьогодення, влада приречена на кризу і занепад. За словами німецького дослідника:
“Врешті-решт, ми усі – мешканці одного – глобального селища, одного великого ринку, і залежимо одне від одного. Якщо влада в одній державі гальмує розвиток політичної системи, посування суспільства до демократії – потерпають й інші країни.” На думку пана Ломанна та керівника Національного інституту стратегічних досліджень Олександра Власюка, українська влада, відомі поняття відкритості та прозорості, має використати досвід демократичних держав. У цілому, відкритість влади залежить від двох чинників: демократичності політичної системи та демократичності самого суспільства – каже політолог Володимир ПОЛОХАЛО, аналізуючи ситуацію в Україні: “Нині про демократичність політичної системи і наявність громадянського суспільства говорити не можна. В Україні “правлять бал” тіньова економіка і така ж тіньова політика, а система влади, розбудована в Україні, подібна до тих, що функціонують на євразійському просторі колишнього СРСР...”.
А отже, висновок досить сумний: про відкритість української влади, про нормальне функціонування комунікації між владою і суспільством, про дотримання прав і свобод громадян говорити рано.
Сучасна українська влада не здатна відповісти на вимоги сьогодення, - вважають українські та німецькі експерти. Крім того, влада досі не позбулася тоталітарних ознак – таких, як кулуарність в ухваленні рішень і поділ політичних сил на “своїх” та “чужих”. Свідченням останнього є нинішні виборчі перегони, які чимало оглядачів вважають чи не найцинічнішими за десятирічну історію незалежної України. Представники владних інституцій використовують і наявний адмінресурс, і власне службове становище, аби досягти перемоги 31-го березня. Така ситуація, на думку голови представництва Фонду Конрада Аденауера Манфреда Ломанна, викликає занепокоєння Західних партнерів України, це ж турбує і її північно-східних сусідів: адже, якщо система та ідеологія влади не відповідає вимогам і потребам сьогодення, влада приречена на кризу і занепад. За словами німецького дослідника:
“Врешті-решт, ми усі – мешканці одного – глобального селища, одного великого ринку, і залежимо одне від одного. Якщо влада в одній державі гальмує розвиток політичної системи, посування суспільства до демократії – потерпають й інші країни.” На думку пана Ломанна та керівника Національного інституту стратегічних досліджень Олександра Власюка, українська влада, відомі поняття відкритості та прозорості, має використати досвід демократичних держав. У цілому, відкритість влади залежить від двох чинників: демократичності політичної системи та демократичності самого суспільства – каже політолог Володимир ПОЛОХАЛО, аналізуючи ситуацію в Україні: “Нині про демократичність політичної системи і наявність громадянського суспільства говорити не можна. В Україні “правлять бал” тіньова економіка і така ж тіньова політика, а система влади, розбудована в Україні, подібна до тих, що функціонують на євразійському просторі колишнього СРСР...”.
А отже, висновок досить сумний: про відкритість української влади, про нормальне функціонування комунікації між владою і суспільством, про дотримання прав і свобод громадян говорити рано.
