Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 12:09

Нещасні виборці! Що вони, бідолашки, слухають!


Нещасні виборці! Що вони, бідолашки, слухають!

Київ, 22 березня 2002 - Передвиборча ситуація породжує певні інформаційні проблеми для виборців, які опиняються у вирі політичної риторики. З усіх боків чути гасла й заклики, кандидати дають не виконувані обіцянки тощо. Розгублені виборці у підсумку втрачають орієнтацію і вирішують, що голосувати йти не варто: мовляв, “усі політики брешуть”, “усе це обман”. Що стоїть за цим інформаційним перевантаженням, за усіма цими гаслами, які іноді справді, є не чим іншим, як нерегульованим впливом на громадянську свідомість? Слово – лінгвістові, політичному аналітикові Галині ЯВОРСЬКІЙ:

Якщо звернутися до нинішніх українських перевиборних гасел і подивитися на них не окремо, не за належністю до тієї чи іншої політичної партії, блоку і т.ін, а як на певну сукупність – а саме так сприймають їх виборці – то за ключовими словами й поняттями, що використовуються в них, стоїть суттєва подібність. Політики різних напрямків схожим чином подають систему цінностей, яка вважається, а може й є властивою народові України. Майже всі вони так чи інакше апелюють до поняття справедливості – це чи найбільш частотне слово у передвиборних гаслах і програмах. Дуже популярним є також поняття єдності, яке фігурує у найрізноманітніших формах від у єдності наша доля до только вместе мы победим. Поширеним є також протиставлення слова й справи, дії. Такі гасла є відповіддю на поширене серед виборців (і не тільки українських) переконання, що політики тільки обіцяють і нічого не роблять.

Важливою в нинішніх передвиборних гаслах є апеляція до традиційних цінностей – насамперед родинних. У цьому пункті збігаються навіть дуже віддалені за прокламованими цілями передвиборчі блоки. Це такі гасла як людина, родина, громада, Україна, або нас єднає родина. Але навіть у тих випадках, де різко і нав’язливо, із свідомим викликом проголошується відмова від старого і орієнтація на абсолютно нове, простежується апеляція до тих самих родинних цінностей. Але чим же завершується цей надзвичайно гострий пасаж? Що пропонується взамін? Ті ж самі родинні зв’язки, тільки в інвертованому, перевернутому вигляді (що, по суті, справи не змінює) “Єдине, що ми можемо - це народити й виховати нову Країну: як доньку”.

Б. Костюк: Пані Галино, а яким постає середньостатистичний виборець на тлі усіх цих гасел?

Це людина, яка високо цінує традиційні цінності, насамперед родинні, віддає перевагу ідеалові соціальної справедливості і прагне добробуту. Саме для такої людини, судячи з передвиборних гасел, прагнуть працювати нові депутати. Якщо це справді так, то після виборів нам не загрожують потрясіння, і це добре, однак сподіватися на швидкі зміни й реформи, які реально уможливили б досягнення того добробуту, у цій ситуації проблематично.

Другий важливий момент – це звертати увагу не тільки на проголошувані цілі, але й на засоби, якими той чи інший кандидат планує досягти цих цілей. Адже на рівні цілей політичні програми мало чим відрізняються – справді, усі хочуть, щоб було добре. А от якими засобами, якою ціною, яким чином – тут і виявляється основна різниця. Наприклад, коли ми бачимо гасло – мільйон нових робочих місць – ніхто не скаже, що це погано. Але якщо ці місця буде створено за рахунок чергового перерозподілу, грошової емісії, інфляції, а люди на цих нових робочих місцях, так само, як на старих, почнуть отримувати знецінені грошові папірці – то тут навряд чи виникне одностайна підтримка.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG