Прага, 28 березня 2002 – Учасники самміту країн Арабської ліги, які зібралися в Бейруті на дводенну нараду, у четвер схвалили запропонований Саудівською Аравією план врегулювання ізраїльсько-арабського конфлікту. План передбачає виведення ізраїльських військ з палестинських земель і повернення туди палестинських біженців за нормалізацію взаємин Ізраїлю із сусідніми арабськими країнами.
Оглядачі підкреслюють, що схвалення арабськими лідерами саудівського мирного плану ще не означає миру на Близькому сході, проте може послужити стимулом для відновлення мирного процесу.
Основні положення цього документа передбачають втілення в життя резолюцій Ради безпеки ООН 242 і 338, а також рішень Мадридської мирної конференції від 91-го року. Загалом, базуючись на цих документах, нинішній саудівський мирний план передбачає цілковите виведення ізраїльських військ з палестинських територій і проголошення на них незалежної палестинської держави зі столицею у Східному Єрусалимі. Якщо ізраїльський уряд відмовиться від політики сили й репресій і дотримуватиметься мирного плану, мовиться у цьому документі, то арабські країни без вагань визнають право ізраїльського народу жити в умовах безпеки з іншими народами регіону.
Арабські лідери домовилися звернутися до Ради безпеки ООН із колективною твердою ініціативою, в основі якої є нормалізація взаємин з Ізраїлем за цілковите виведення його військ з палестинських земель, визнання палестинської держави зі столицею у східній частині Єрусалима і повернення туди палестинських біженців із сусідніх арабських країн, де вони перебувають від війни 67-го року.
Проблема палестинських біженців викликала серед арабських лідерів найтриваліші дискусії. Лише у Лівані, де проходить арабський самміт залишається 360 тисяч палестинських біженців і їхніх дітей, народжених у біженських таборах. Раніше Ізраїль категорично відкинув вимогу повернення усіх палестинських біженців, для розселення яких на палестинських територіях просто нема місця. Він погодився на повернення лише частини з них. Раніше, пішовши на численні поступки, Ізраїль не погодився також на проголошення Східного Єрусалима столицею Палестини, вважаючи це місто неподільним історичним і релігійним центром єврейського народу. При цьому цю позицію підтримує більшість ізраїльського населення.
Оглядачі передбачають, що на перешкоді реалізації саудівського мирного плану можуть стати й інші проблеми, серед яких єврейські поселення на палестинських територіях і кордони між Ізраїлем і майбутньою палестинською державою. Крім того, Ізраїль і далі наполягає на виданні організаторів численних терористичних актів проти ізраїльського цивільного населення і на конкретних гарантіях безпеки Ізраїлю. Керівництво Арафата, яке втратило контроль над численними палестинськими екстремістськими угрупованнями, не може забезпечити цих вимог. Проте, як сподіваються оптимісти, мирний план може принаймні послужити поштовхом для відновлення близькосхідного мирного діалогу попри той факт, що бейрутський самміт відбувся у супроводі чергового терористичного акту, унаслідок якого загинули 19 людей і близько 130-ти було поранено.
Оглядачі підкреслюють, що схвалення арабськими лідерами саудівського мирного плану ще не означає миру на Близькому сході, проте може послужити стимулом для відновлення мирного процесу.
Основні положення цього документа передбачають втілення в життя резолюцій Ради безпеки ООН 242 і 338, а також рішень Мадридської мирної конференції від 91-го року. Загалом, базуючись на цих документах, нинішній саудівський мирний план передбачає цілковите виведення ізраїльських військ з палестинських територій і проголошення на них незалежної палестинської держави зі столицею у Східному Єрусалимі. Якщо ізраїльський уряд відмовиться від політики сили й репресій і дотримуватиметься мирного плану, мовиться у цьому документі, то арабські країни без вагань визнають право ізраїльського народу жити в умовах безпеки з іншими народами регіону.
Арабські лідери домовилися звернутися до Ради безпеки ООН із колективною твердою ініціативою, в основі якої є нормалізація взаємин з Ізраїлем за цілковите виведення його військ з палестинських земель, визнання палестинської держави зі столицею у східній частині Єрусалима і повернення туди палестинських біженців із сусідніх арабських країн, де вони перебувають від війни 67-го року.
Проблема палестинських біженців викликала серед арабських лідерів найтриваліші дискусії. Лише у Лівані, де проходить арабський самміт залишається 360 тисяч палестинських біженців і їхніх дітей, народжених у біженських таборах. Раніше Ізраїль категорично відкинув вимогу повернення усіх палестинських біженців, для розселення яких на палестинських територіях просто нема місця. Він погодився на повернення лише частини з них. Раніше, пішовши на численні поступки, Ізраїль не погодився також на проголошення Східного Єрусалима столицею Палестини, вважаючи це місто неподільним історичним і релігійним центром єврейського народу. При цьому цю позицію підтримує більшість ізраїльського населення.
Оглядачі передбачають, що на перешкоді реалізації саудівського мирного плану можуть стати й інші проблеми, серед яких єврейські поселення на палестинських територіях і кордони між Ізраїлем і майбутньою палестинською державою. Крім того, Ізраїль і далі наполягає на виданні організаторів численних терористичних актів проти ізраїльського цивільного населення і на конкретних гарантіях безпеки Ізраїлю. Керівництво Арафата, яке втратило контроль над численними палестинськими екстремістськими угрупованнями, не може забезпечити цих вимог. Проте, як сподіваються оптимісти, мирний план може принаймні послужити поштовхом для відновлення близькосхідного мирного діалогу попри той факт, що бейрутський самміт відбувся у супроводі чергового терористичного акту, унаслідок якого загинули 19 людей і близько 130-ти було поранено.
