Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 09:55

Особи, що встановлювали синьо-жовтий прапор на будинку столичного Інституту народного господарства у 1966 році, ще й досі не реабілітовані


Особи, що встановлювали синьо-жовтий прапор на будинку столичного Інституту народного господарства у 1966 році, ще й досі не реабілітовані

Київ, 28 березня 2002 - 1 травня 1966 року студент Київського інституту народного господарства Георгій Москаленко разом із своїм товаришем – робітником Віктором Куксою встановили на будинку цього навчального закладу синьо-жовтий прапор. Їх судили за двома статтями – найпопулярніша у ті часи “антирадянська пропаганда” і “виготовлення й зберігання холодної зброї”. Георгію Москаленку дали 3 роки Мордовських таборів, а Вікторові Куксі – два. У 1994 році пленум Верховного Суду України переглянув справу і “антирадянську пропаганду” було скасовано, а друга стаття залишилась. Відтак Георгій Москаленко і Віктор Кукса, де юре досі перебувають у статусі злочинців. У березні цього року колишні дисиденти (Василь Овсієнко, Валерій Кравченко, Сергій Таужнянський) створили Громадський комітет із реабілітації так званої “першотравневої двійки”.

У першій половині 60-х років у теплих промінчиках “хрущовської відлиги” в Україні, зокрема, почалося зародження дисидентського руху й піднесення національної свідомості. Особливо помітно це було у Києві. Під впливом національних настроїв двоє молодих хлопців – тоді ще студент Георгій Москаленко разом із своїм товаришем, робітником одного з київських заводів Віктором Куксою вирішили встановити 1 травня на даху столичного інституту народного господарства синьо-жовтий прапор. Місце обрали не випадково. По-перше, у цьому закладі вчився Георгій, який добре орієнтувався у приміщенні, по-друге, недалеко від інституту біля заводу “Більшовик” збиралися юрми народу, щоб йти на демонстрацію, відтак прапор могла бачити велика кількість людей.

Віктор Кукса продовжує далі:

“Треба зробити якусь акцію. До нас попала купюра української республіки, красиво намальований тризуб, а гімн сам - я знав, ще з дитинства знав: “Ще не вмерла Україна”. Вирішили повісити прапор, вночі цей прапор пошили. Потім останнім трамваєм, який ішов до вокзалу, сіли на цей трамвай... Ми знали, що там міститься червоне знамено... Георгій стояв там унизу. На прапорі було написано: “Ще не вмерла Україна, ще її не вбито”, свідомо було змінено”.

Прапор висів усього лише кілька годин – уже зранку біля інституту метушилися міліція, люди в цивільному і натовп зівак. Хлопців арештували через півроку.

Віктор Кукса далі:

“Вже аж під Новий рік викликають у відділ кадрів вранці на роботу.. і там уже “Волга”, два молодці, у машину – і на Володимирську”.

Київський обласний суд засудив Віктора Куксу до двох років позбавлення волі, а Георгія Москаленка (як ініціатора й організатора) до трьох років таборів.

І хоча у 1994 році Верховний суд скасував статтю антирадянська пропаганда, Москаленка й Куксу ще не реабілітували. 18 березня 2002 року колишні дисиденти створили Громадський комітет із реабілітації “першотравневої двійки”.

Говорить член цього комітету, колишній політв'язень Валерій Кравченко:

“Я обурений цим фактом і вважаю, що суд упереджено подивився на те, щоб залишити за хлопцями оцю 222-гу статтю. Я сам колишній політв'язень, і в мене супроводжуючою також була 222 стаття, частина перша “Виготовлення холодної колючо-режучої зброї”, і вона з мене знята. Я переконаний, що хлопців треба реабілітувати. А чи мають право герої, які борються за свободу свого народу, застосовувати зброю? Мають право і моральне, мають право і юридичне, за міжнародними нормами. А мене дивує те, що відмовляє їм у реабілітації верховна судова влада в тій державі, за незалежність якої боролися ці два сміливці”.

Чи задовольнить Верховний Суд вимогу громадського комітету і реабілітує Георгія Москаленка й Віктора Куксу, яких можна вважати предтечями тих людей, що вивішували прапор у 1990 році на будівлі Київської міськради.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG