Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 01:40

Як використовують на виборах переваги високої посади: досвід Європи


Як використовують на виборах переваги високої посади: досвід Європи

Прага, 29 березня 2002 - Організація з безпеки і співпраці в Європі закликає Україну ґарантувати на виборах рівні умови для всіх. Але урядовцям і обранцям, що вже зараз при посадах і прагнуть залишитися на них, надає певні переваги саме їхнє становище. Як із цим вправляються європейські демократичні країни?

Приклади того, як політики використовують переваги своєї посади для боротьби за переобрання, існують у Великій Британії. Найсумнозвісніший і найостанніший із них - це справа міністра реґіонального шотландського уряду Генрі МакЛіша: він використовував право оплачувати оренду своєї приймальні в виборчому окрузі з б’юджетних коштів, хоча при цьому винаймав її частину в суборенду, так би мовити, на комерційних засадах. Отримані гроші пішли до місцевого відділку його Лейбористської партії - на працю з виборцями. Таким чином б’юджетні кошти по суті використовувалися задля його переобрання.

Почалося це ще наприкінці 1980-х років, коли Генрі МакЛіш був членом Парламенту. Тоді більшість його однопартійців уважало таку практику за нормальну. Але минулого року скандал дорого обійшовся МакЛішеві - він був змушений залишити посаду вже голови місцевого шотландського уряду, і за ним назавжди залишилася погана слава - адже цей політик спричинив «офісґейт», як охрестила його справу британська преса.

У Великій Британії міністри (які можуть бути водночас і парламентарями) не мають права використовувати службові засоби - кошти, обладнання, транспорт - на користь своєї партії чи виборців. Так само й штатних службовців урядового апарату, які залишаються на місцях незалежно від зміни урядів і мусять бути безсторонні, не можна залучати до праці на підтримку партії того чи іншого міністра чи прем’єра.

А від моменту оголошення виборів і міністри, і члени Парламенту взагалі втрачають доступ до своїх канцелярій, службових авт чи обладнання.

Порушення цих правил не тягне юридичної відповідальності. Міністра за це може, наприклад, звільнити з посади прем’єр, - але на власний розсуд; поведінка парламентаря може потрапити на розгляд уповноваженого з дотримання парламентських стандартів. Головним важелем, як засвідчив приклад шотландського міністра, починає ставати громадська думка.

У Німеччині, де канцлер Ґергард Шредер змагатиметься в вересні за переобрання, саме громадськість особливо пильно стежитиме за можливим зловживанням владою, особливо ж після нещодавнього, хай і не передвиборчого, скандалу, коли міністра оборони Рудольфа Шарпинґа спіймали на тому, що він літав на побачення з подругою літаками збройних сил - за державний кошт.

Що ж до парламенту, то члени Бундестаґу керуються своїм кодексом поведінки. Схожі правила діють і в 16 земельних парламентах Німеччини. Це не юридичні документи, і їхні порушення теж не призводять до юридичних наслідків - наслідки для порушників можуть настати політичні. Але речниця Бундестаґу в інтерв’ю нашому радіо не змогла пригадати, щоби член німецького федерального парламенту колись пропонував комусь вигоди в обмін за голоси виборців на свою користь чи якось інакше порушив цей кодекс.

У Франції заборона чинним політикам використовувати свої привілеї й можливості задля переобрання встановлена законом, і за «зловживання службовим становищем» їх може бути притягнено до відповідальності. І в нинішній президентській кампанії обидва провідні претенденти - нинішній президент Жак Шірак і прем’єр-міністр Ліонель Жоспен - роблять усе, щоб відокремити свої кампанії від виконання обов’язків на посаді. Жоспен, наприклад, часто їздить у передвиборчі поїздки звичайними потягами; і навіть Шірак, який мусить подорожувати з усіма президентськими заходами безпеки, теж почав минулого місяця свою кампанію з широко розрекламованого виїзду потягом - щоби виглядати як «один із народу».

Згадані норми й ставлення громадськості до їхнього дотримання помітно пожорсткішали у Франції останніми десятиліттями. А от один момент - у ставленні до журналістів - не змінився: надавати журналістам, що пишуть на підтримку переобрання політика, маленькі вигоди, на кшталт безплатної подорожі разом із ним, тут уважається за норму, а не за підкуп. Така практика, звична в деяких романськомовних країнах Євросоюзу, цілком неможлива, скажімо, в країнах скандинавських, у Великій Британії чи в Сполучених Штатах Америки.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG