Белград, 3 квітня 2002 – Чи можливе, що новели Стeфаника досі не друкувалися сербською мовою? Нажаль, можливе. Навіть тепер, як на презентації зазначив перекладач Стеван Константинович, державні видавництва не були зацікавлені видавати твори їм невідомого автора. Книжку, яка містить 36 новел, видало приватне видавництво “Любитель книжки”. Щоправда, наприкінці тридцятих років минулого століття у Загребі надруковано хорватський переклад новел Стефаника. Проте, це видання давно стало рідкістю.
На презентації, що відбулася 2 квітня у Новому Саду, головному місті краю Воєводина, Юліан Тамаш, член Національної академії наук України й Спілки письменників України зазначив, що Стефаник був першим у світовій літературі новелістом філософії абсурду, яка згодом принесла славу А. Камю та Г. Г. Маркесу. За словами Тамаша, троє українських письменників були кандидатами на нобелівську премію в ланці літератури. Це Іван Франко, Улас Самчук та Олесь Гончар. Якщо б її отримав хоча один із них, ставлення до української літератури було б зовсім інакше.
Перекладач Стеван Константинович нагадав, що серби в минулому, через політичні причини, усіх східних слов’ян ототожнювали з росіянами й тому в Сербії рідко перекладали твори українських письменників. В комуністичні часи сербсько-українські літературні зв’язки безпосередньо залежалі від доброї волі Москви й перекладалися переважно твори соцреалістичного жанру. Тому серби досі майже не знають ні про українських класиків ні про сучасну українську літературну творчість.
Усе-ж, Стеван Константинович висловив сподівання, що в майбутньому культура не буде підпорядкована політиці та, що згодом твори українських письменників будуть частіше перекладати на сербську мову.
Книжечка, яка щойно вийшла з друку містить, між іншими, новели “Камінний хрест”, “Земля, “Синя книжечка”, “Лесина фамілія” та інші.
На презентації, що відбулася 2 квітня у Новому Саду, головному місті краю Воєводина, Юліан Тамаш, член Національної академії наук України й Спілки письменників України зазначив, що Стефаник був першим у світовій літературі новелістом філософії абсурду, яка згодом принесла славу А. Камю та Г. Г. Маркесу. За словами Тамаша, троє українських письменників були кандидатами на нобелівську премію в ланці літератури. Це Іван Франко, Улас Самчук та Олесь Гончар. Якщо б її отримав хоча один із них, ставлення до української літератури було б зовсім інакше.
Перекладач Стеван Константинович нагадав, що серби в минулому, через політичні причини, усіх східних слов’ян ототожнювали з росіянами й тому в Сербії рідко перекладали твори українських письменників. В комуністичні часи сербсько-українські літературні зв’язки безпосередньо залежалі від доброї волі Москви й перекладалися переважно твори соцреалістичного жанру. Тому серби досі майже не знають ні про українських класиків ні про сучасну українську літературну творчість.
Усе-ж, Стеван Константинович висловив сподівання, що в майбутньому культура не буде підпорядкована політиці та, що згодом твори українських письменників будуть частіше перекладати на сербську мову.
Книжечка, яка щойно вийшла з друку містить, між іншими, новели “Камінний хрест”, “Земля, “Синя книжечка”, “Лесина фамілія” та інші.
