Прага, 4 березня 2002 - Успіх так званої опозиції (хоча вона внутрішньо досить різнопланова) – блоку екс-прем’єра Віктора Ющенка «Наша Україна», блоку Юлії Тимошенко» і Соціалістичної партії України ... – суттєво змінить розстановку сил в українському парламенті, - пише російський часопис «Труд». Автор статті прогнозує вихід українського парламенту з дотеперішнього потужного впливу пропрезидентських сил і не виключає можливості дострокового переобрання глави держави, у тому числі через процедуру імпічменту Леоніду Кучмі».
Прихід до Верховної Ради понад сотню депутатів від блоку «Наша Україна», серед яких чимало членів Руху й інших націонал-патріотичних партій, навряд чи погіршить російсько-українські стосунки, - зауважує російський оглядач. Бо, на його думку, по-перше, в самому блоці «Наша Україна» розуміють важливість стабільних партнерсько-конструктивних стосунків із Росією, а по-друге, в новому парламенті буде численна група депутатів із південно-східних, російськомовних регіонів, для яких: «братерські стосунки з Росією... свята справа». Це були фрагменти зі статті в газеті «Труд».
Зовсім інша тональність звучить на шпальтах газети «Совєтская Россія». Наведу лише одну цитату щодо визначень блоку «Наша Україна» і Блоку Юлії Тимошенко. Це, за твердженням автора статті: «відверто антиросійські сили, що становлять собою збірну солянку з крайніх націоналістів, нащадків бандерівців і профашистів, сили, котрі користувалися необмеженою підтримкою Вашингтона і відкрито отримували величезну матеріальну підтримку від ворогів слов’янства». Нагадаю, що йдеться про статтю в російському часопису «Совєтская Росія», яку опубліковано під заголовком: «Битва за Дніпро лише розпочинається».
Привертає увагу також публікація в часопису «Общая ґазєта».
«Наших б’ють!» - це гасло стає рушійною силою російського патріотизму. Спершу всю країну об’єднала поразка на олімпіаді в Солт-Лейк-Сіті. А пізніше російську політичну еліту об’єднала виборча кампанія в Україні», - пише російський часопис. При цьому автор публікації, керівник російського Центру політичної технології Єкатеріна Міхайлова зауважує, що «об’єднавче начало «проти» - є характерним для держав із нерозвиненим громадянським суспільством, яким, на її думку, і є нинішня Росія.
«Велика кількість українських політиків фактично розпочала свою виборчу кампанію у стінах Державної Думи Росії». «Такого напливу українських гостей усіх мастей, як у передвиборні жнива, першопрестольна Москва ще не знала», - мовиться у статті. І це було обумовлене змаганням за голоси російськомовного виборця.
Українські політики проросійської спрямованості різко докоряли один одному в недостатній любові до Росії, а всі разом – депутатів Держдуми в недостатній любові до росіян в Україні.
«Агресивна політика Москви» фактично роз’єднала лідерів проросійськи налаштованих політичних партій, організацій України, змушуючи їх вступати у внутрішню конкурентну боротьбу за російські засоби масової інформації. Змушені вести виборчі перегони на два фронти – українському й російському, вони розпорошували сили.
Чи вдався у повній мірі задум кремлівських політтехнологів - провести у Верховну Раду «своїх» людей, буде оцінено по роботі нового українського парламенту в ділянці російсько-українських взаємин. Але те, що спроба об’єднати російське суспільство за рахунок роз’єднання орієнтованих на Росію політичних сил України – ціна надто дорога, є очевидним», - підсумовує керівник російського Центру політичної технології Єкатеріна Міхайлова у своїй статті, опублікованій у «Общєй ґазетє».
Прихід до Верховної Ради понад сотню депутатів від блоку «Наша Україна», серед яких чимало членів Руху й інших націонал-патріотичних партій, навряд чи погіршить російсько-українські стосунки, - зауважує російський оглядач. Бо, на його думку, по-перше, в самому блоці «Наша Україна» розуміють важливість стабільних партнерсько-конструктивних стосунків із Росією, а по-друге, в новому парламенті буде численна група депутатів із південно-східних, російськомовних регіонів, для яких: «братерські стосунки з Росією... свята справа». Це були фрагменти зі статті в газеті «Труд».
Зовсім інша тональність звучить на шпальтах газети «Совєтская Россія». Наведу лише одну цитату щодо визначень блоку «Наша Україна» і Блоку Юлії Тимошенко. Це, за твердженням автора статті: «відверто антиросійські сили, що становлять собою збірну солянку з крайніх націоналістів, нащадків бандерівців і профашистів, сили, котрі користувалися необмеженою підтримкою Вашингтона і відкрито отримували величезну матеріальну підтримку від ворогів слов’янства». Нагадаю, що йдеться про статтю в російському часопису «Совєтская Росія», яку опубліковано під заголовком: «Битва за Дніпро лише розпочинається».
Привертає увагу також публікація в часопису «Общая ґазєта».
«Наших б’ють!» - це гасло стає рушійною силою російського патріотизму. Спершу всю країну об’єднала поразка на олімпіаді в Солт-Лейк-Сіті. А пізніше російську політичну еліту об’єднала виборча кампанія в Україні», - пише російський часопис. При цьому автор публікації, керівник російського Центру політичної технології Єкатеріна Міхайлова зауважує, що «об’єднавче начало «проти» - є характерним для держав із нерозвиненим громадянським суспільством, яким, на її думку, і є нинішня Росія.
«Велика кількість українських політиків фактично розпочала свою виборчу кампанію у стінах Державної Думи Росії». «Такого напливу українських гостей усіх мастей, як у передвиборні жнива, першопрестольна Москва ще не знала», - мовиться у статті. І це було обумовлене змаганням за голоси російськомовного виборця.
Українські політики проросійської спрямованості різко докоряли один одному в недостатній любові до Росії, а всі разом – депутатів Держдуми в недостатній любові до росіян в Україні.
«Агресивна політика Москви» фактично роз’єднала лідерів проросійськи налаштованих політичних партій, організацій України, змушуючи їх вступати у внутрішню конкурентну боротьбу за російські засоби масової інформації. Змушені вести виборчі перегони на два фронти – українському й російському, вони розпорошували сили.
Чи вдався у повній мірі задум кремлівських політтехнологів - провести у Верховну Раду «своїх» людей, буде оцінено по роботі нового українського парламенту в ділянці російсько-українських взаємин. Але те, що спроба об’єднати російське суспільство за рахунок роз’єднання орієнтованих на Росію політичних сил України – ціна надто дорога, є очевидним», - підсумовує керівник російського Центру політичної технології Єкатеріна Міхайлова у своїй статті, опублікованій у «Общєй ґазетє».
