Прага, 11 квітня 2002 – Краєвид, котрий не живе, – так можна назвати малі, всіма забуті й часто дуже пошкоджені пам’ятки історії та архітектури, розміщені під відкритим небом, посеред природи, десь на околиці села, в парку чи при дорозі. Давним-давно викопані криниці зі старою решіткою з херувимами навколо, чи різьблені кам’яні лавки біля Розп’ять при дорозі, котрі можуть розповісти про сотні зустрічей і розлук, або ж неповторні за архітектурними рішеннями придорожні каплички – місця роздумів і відпочинку багатьох подорожніх звідусіль. Без них тяжко уявити собі подорож і дорогу, та саме ці малі пам’ятки стають найчастіше здобиччю варварів. Не дуже щастить їм нині. В тіні сотень унікальних оборонних замків і палацових ансамблів, костелів і веж, щедро розкиданих повсюди по чеських і моравських землях, не залишається місця цим, набагато скромнішим знакам народної пам’яті.
Але й такі пам’ятки повинні жити, сказали чеські охоронці архітектури. І розпочали з найголовнішого – взяття на облік усіх, і тих найменших, найскромніших дзвіничок, каплиць і старих криничок. Потім пам’ятки малої архітектури сфотографували і врешті видали книжку «Пригоди малих пам’яток. Від незацікавлення до захоплення». Нелегко гортається ця книжка – своєрідний літопис народу, який умів будувати не тільки замки. Найтяжче сприймаються втрати, яких ніколи не відновити, вони свідчать про те, як нелегко приймається своя історія, власна спадщина. І як важко витворювати нові цінності, наприклад, навчитись сьогодні ходити в природу і бачити її знаки, а не тільки швидко перелетіти через неї на авті.
Книжка чеських авторів і цікава, і повчальна. Мимоволі хочеться перенести її на українську канву, щоб побачити тисячі капличок, дзвіниць і придорожніх хрестів, гарних кованих решіток на покинутих огорожах на безмежних українських теренах. Віриться, що і до них повернеться життя, що не спіткає їх доля природи, в котрій не живуть.
Але й такі пам’ятки повинні жити, сказали чеські охоронці архітектури. І розпочали з найголовнішого – взяття на облік усіх, і тих найменших, найскромніших дзвіничок, каплиць і старих криничок. Потім пам’ятки малої архітектури сфотографували і врешті видали книжку «Пригоди малих пам’яток. Від незацікавлення до захоплення». Нелегко гортається ця книжка – своєрідний літопис народу, який умів будувати не тільки замки. Найтяжче сприймаються втрати, яких ніколи не відновити, вони свідчать про те, як нелегко приймається своя історія, власна спадщина. І як важко витворювати нові цінності, наприклад, навчитись сьогодні ходити в природу і бачити її знаки, а не тільки швидко перелетіти через неї на авті.
Книжка чеських авторів і цікава, і повчальна. Мимоволі хочеться перенести її на українську канву, щоб побачити тисячі капличок, дзвіниць і придорожніх хрестів, гарних кованих решіток на покинутих огорожах на безмежних українських теренах. Віриться, що і до них повернеться життя, що не спіткає їх доля природи, в котрій не живуть.
