Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 18:02

Прямий Ефір. “Молодь і вибори“: Якою була активність молодих виборців; за кого голосувала молодь; чому молодіжні політичні проекти зазнали поразки; за кого голосуватиме молодь на наступних виборах


Прямий Ефір. “Молодь і вибори“: Якою була активність молодих виборців; за кого голосувала молодь; чому молодіжні політичні проекти зазнали поразки; за кого голосуватиме молодь на наступних виборах

Київ-Прага, 10 квітня 2002 - У київській студії працює Сергій Грабовський. Гості київської студії – президент Київського міжнародного інституту соціології, професор Валерій Хмелько та директор школи політичної аналітики, професор Олексій Гарань.

Передачу з Праги веде Людмила Литовченко:

Яка вона – українська молодь? Очевидно вона переживає ті ж проблеми, що і суспільство, в якому живе. Як вона вписується в це суспільство, яка її роль у політиці? Як це проявилося саме на минулих парламентських виборах? Чого можна сподіватися від молодого населення України на президентських виборах? На ці та інші запитання ми почуємо відповідь від наших гостей. Спершу трішки офіційної статистики. Матеріал підготувала Наталка Баландюк.

Наталка Баландюк:

За даними виборчої комісії, загальна кількість осіб, які були внесені до списків виборців, становить 37 331 929. З них під час цих парламентських виборів проголосувало приблизно 56%, решта, тобто 31%, це ті, хто не з`явився на вибори або проголосував так, що їхні бюлетені визнали недійсними. Тепер з`ясуємо, скільки молодих людей брало участь у виборах. На сьогодні, за даними відділу демографії та відтворення трудових ресурсів Інституту економіки НАН України, в нашій країні мешкає 9 320 281 громадян у віці від 18 до 30 років. Іншими словами, молоді виборці - це чверть всього електорату України. Зокрема, у місці проживає 6.5 мільйонів осіб у віці від 18 до 30, а решта, тобто 2.5 мільйони, - в селі. Отже, міський електорат із числа молодих людей у тричі переважає сільський. І на це важливо звернути увагу з огляду на різні умови для можливостей волевиявлення у селі чи місті. Тепер про потенційних виборців, які прийдуть на наступні парламентські вибори у 2006 році. Це ті молоді люди, яким зараз від 14 від 18 років. Їх в Україні – 3 858 477 осіб. У місті мешкає більше ніж у селі удвічі. І ці дебютанти - виборці становлять майже 10% від загальної кількості тих, хто має право голосу сьогодні. Звісно, це цифри неточні, оскільки через 4 роки відбудуться суттєві демографічні зміни, однак, все ж таки, 10% - це суттєво, якщо йдеться про голоси виборців.

Людмила Литовченко:

Пане Хмелько, я чула, що Ви прийшли до нас з ексклюзивними результатами соціологічних опитувань, і ми , я сподіваюсь, маємо шанс почути те, що ще ніхто до нас не чув. Так?

Валерій Хмелько:

Так, це правда, тому що сьогодні ми маємо можливість надати вам дані EXIT POOL , після того, як вони введені в комп`ютери і проаналізовані за демографічними категоріями, чого на 31 число ми не мали.

Людмила Литовченко:

Ми Вам дякуємо за такі , скажімо, ексклюзивні матеріали. І ось відразу, згідно з результатами опитування, про які ми зараз говоримо, якою була активність молодих виборців – більшою чи меншою за статистично?

Валерій Хмелько:

На жаль, за статистично вона була помітно меншою, не 69% , а тільки 61% виборців у віці від 18 до 30 років ( по 29 включно ) прийшли проголосувати.

Людмила Литовченко:

Чим пояснити, що ті дані розбігаються?

Валерій Хмелько:

Вони розбігаються., тому що молодь була чимось іншим зайнята, а чим, я думаю, краще запитати політологів і соціологів, тому що соціологи ще не досліджували цього.

Олексій Гарань:

Дякую за довіру. Я думаю, що і Ви, в принципі, мали прокоментувати цю тенденцію, але “перекинули м`ячик” на політологічне поле. Тут є загальна закономірність, загальна тенденція. Дуже відомо, що серед молоді активність є нижчою на виборах, і це дуже характерне явище, зокрема для посткомуністичних країн, оскільки старший електорат більш дисциплінований,.він звик до виборів в радянській системі, коли це було практично обов`язковим явищем – обов`язково треба було прийти на вибори і зробити дуже легкий вибір, оскільки був один кандидат у списку. І ця тенденція до голосування, що активніше голосують представники старшого покоління, вона збереглася. Зокрема, це характерно і для електорату пенсійного віку, який дуже часто становить опору комуністичної партії. А молодь більше зайнята своїми проблемами, навчанням. Частина молоді йде в бізнес, і частина молоді є політично індиферентною.

Валерій Хмелько:

Я хотів би додати, що на цих виборах найбільш активною була категорія у віці від 45 до 60 років, але не пенсійна. 83.5% всієї частини виборців взяли участь в цих виборах. А серед пенсіонерів – тільки 71.5%.

Людмила Литовченко:

Пенсіонери вже на щось інше сподіваються, мабуть. Пане Хмелько, скажіть, будь ласка, якщо ми говоримо про цю активність чи пасивність молоді під час виборів, якою вона була за регіонами, де більш активні молоді виборці – на Сході чи на Заході, чи в Центрі, можливо?

Валерій Хмелько:

На цих виборах, на відміну від попередніх, я маю на увазі президентські, найбільш активна молодь була в східному регіоні в той час, як в 1999 році – була найбільш активна в західному. Якщо 21.5% складала в 1999 молода частина електорату, то зараз тільки 19.5%. Ще помітно відрізнялась більша активність у Центральному регіоні. Вона теж була вище ніж 2 роки тому і вище, ніж в інших регіонах.

Людмила Литовченко:

Пане Хмелько, Ви говорите, що молодь була більш активною в східних регіонах, це означає, що більше молоді голосувало за блок ”За Єду”, за комуністів, ніж за демократичні об`єднання?

Валерій Хмелько:

Я думаю, що тут уже треба говорити про конкретні регіони. Якщо говорити саме про східний регіон, справді., там серед молоді до 30 років на перше місце вийшло ”За єдину Україну” – 24% молоді віддали їм свої голоси, за даними EXIT POOL. Безумовно, на Заході картина була абсолютно іншою – на першому місті був блок « Наша Україна «, і 56.5% віддали свої голоси саме цьому блоку. Думаю, що, в цілому, цікаво подивитися на те, якими були б вибори, яким був би парламент, тобто які партії пройшли б у парламент, якщо б його вибирала молодь. Якщо Ви не заперечуєте, то я зверну Вашу увагу, що було б не 6 партій, а 7. Там не було би Соціалістичної партії, але була б « Команда озимого покоління « - вони отримали серед молоді 5% і Партія зелених – 4%. Цікаво помітити, що на 3 місці серед молоді був блок Юлії Тимошенко – більше 10%, а « Наша Україна « і « За єдину Україну « розподілили перші 2 місця. Комуністи ж посіли тільки 5-е, навіть соціал-демократи з 9.5% випередили комуністів, які мали тільки 8.5%.

Людмила Литовченко:

Хотіла б звернутися до Вас, пане Гарань. Чим Ви можете пояснити такий розподіл, так званої, активності?

Олексій Гарань:

Це, дійсно, дуже цікаві цифри, які навів Валерій Євгенович, і через те, що це ексклюзивний матеріал для « Свободи «, я теж його тільки зараз почув і одразу починаю шукати відповіді, із чим це пов`язано. Ще треба міркувати над цим, але деякі міркування можна на ходу сформулювати. Наприклад, що молодь не дуже активно голосувала за соціалістичну партію, а натомість за СДПУ(о). Я думаю, що в цьому сенсі СДПУ(о) зробила ряд дуже влучних рекламних ходів в своїх засобах масової інформації, зокрема, ми знаємо, що у Соціалістичної партії є молодіжне крило – « Соціалістичний конгрес молоді «. І СДПУ(о) удалося зробити, я б сказав, фантастичний за пропагандою хід, тобто на своєму з`їзді СКМ , на чолі з Місюрою, який був членом Парламенту попереднього скликання від Соцпартії, вони прийняли рішення підтримати не Соцпартію, а соціал-демократів ( об`єднаних ), і це було розтиражовано СДПУ(о). Далі СДПУ(о) зробили теж рекламний хід у зв`язку із створенням, так званого, Блоку української молоді. Насправді, як на мене, я нікого не хочу ображати, але я думаю, що цей Блок української молоді не є якоюсь репрезентативною силою, яка, дійсно представляє молодь...

Сергій Грабовський:

Олексій, а він узагалі існує, цей Блок української молоді?

Олексій Гарань:

Я не хотів би відзначатись якоюсь категоричністю, тому що завжди найдуться люди, які скажуть, що вони належать до цього Блоку, і що вони там реально працюють, але як на мене, це , все таки, є більш менш така віртуальна структура, яка створена під вибори. Але, не зважаючи на це, СДПУ(о) дуже широко розрекламувало це, і вона зробила це теж дуже хитро: спочатку створюється Блок української молоді, зав`язується інтрига – невідомо за ким він піде, а потім він приєднується до соціал-демократів. Тобто, мені здається, що в цьому сенсі СДПУ(о) намагалося діяти на цей електорат досить активно,

Сергій Грабовський:

Але, як на мене, пояснення вимагає дуже суттєвий момент – чому, якщо на загальнонаціональному рівні, тобто серед усіх виборців, відрив блоку Віктора Ющенка від блоку ”За єдину Україну” вдвічі більше, а серед молоді є приблизно порівну?

Валерій Хмелько:

Ні, пробачте, 26.4% - за ”Нашу Україну”, і тільки 11.2% - ”За Єду”. Це друге місце, але в 2.5 раза більше.

Олексій Гарань:

Ішлося, скоріше, про східні регіони. У східному регіоні молодь дійсно віддала голоси більше за...

Сергій Грабовський:

Я перепрошую, невірно зрозумів, тут відрив ще більше серед усіх поколінь виборців. Але Валерію Євгеновичу, наскільки, на Вашу думку, молодь робила свій вибір стратегічно, освідомлено чи в останній момент?

Валерій Хмелько:

Хочу звернути вашу увагу, що в EXIT POOL крім запитання про те, за кого ви проголосували, було ще одне запитання: ”Коли Ви вирішили, за кого будете голосувати?” Тут дуже цікаво, що 42% молодих виборців вирішили тільки приблизно за останні 3-4 тижні, причому навіть 0.1 – це в останній день і прямо на дільниці. А серед старшої частини вдвічі менше вирішували в ці 3 тижні, а 78% - більше, ніж за місяць, або більше половини сказали, що завжди були прихильниками тих політичних сил, за які вони проголосували.

Сергій Грабовський:

Олексію, то що це тоді – якась політична інфантильність молоді чи якась риса української молоді?

Олексій Гарань:

Це не є риса української молоді і це не є ознаки інфантилізму. Це говорить про те, що люди вступають в свідоме життя, вони ще не мають дійсно усталених політичних переконань, шукають себе.

Сергій Грабовський:

Може вони не мають достатньо інформації? Але ж старші мають.

Олексій Гарань:

Я думаю, що це теж фактор. Але старші мали якби більше часу, їх досвід їм підказує, у них є вже певна ідеологічна й політична самоідентифікація. Тобто представник старшого покоління може сказати: ”Ви знаєте, я переконаний рухівець, чи переконаний комуніст, не скажу, що переконаний соціал-демократ – об`єднаний тоді, а молодь ще робить цей вибір, шукає себе, і, дійсно, думаю на молодь можуть справити враження різні піарходи, як-то залучення естрадних зірок, чим активно займався КОП, рекламні проекти Зелених і так далі.

Сергій Грабовський:

Я хочу поставити питання, щоб поставити крапку на цьому. От є червона смуга, якщо брати результати виборів за загальнонаціональним округом, вона йде, приблизно від Одеси на Кіровоград, Дніпропетровськ і далі на Харків. Отже, якщо говорити про молодь, про молодих виборців, такої червоної смуги в Україні не існує.

Валерій Хмелько:

Якщо деякі її залишки існують, то невеликі. Наприклад, за комуністів якщо серед старших голосували і в Східному, і в Південному, і в Східно-Центральному, майже вся лівобережна Україна, то серед молоді за комуністів голосували менше і в жодному регіоні вони не мали першого місця. Друге місце вони мали на Півдні, друге й третє поділили в Східно-Центральній Україні. Усе, більше в них здобутків таких не було. Я вибачаюсь, навіть тут не було другого місця, тільки в Східному регіоні, це єдине, де в них було друге місце.

Сергій Грабовський:

Зрозуміло. Отже червона смуга з часом буде сходити нанівець.

Людмила Литовченко:

Я хочу запропонувати послухати тих політиків, яких немає в нашій київській студії, але вони висловили свої зауваження. Ось, наприклад, лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз вважає, що фактично всі учасники виборчих перегонів розраховували на молодь, отже політичне визначення молоді – це перспектива існування партії. Давайте, краще, послухаємо самого Олександра Мороза.

Олександр Мороз:

”Треба вести, просто, зустрічі з молодими людьми, треба не бути просто ефектно зовні оригінальним, а треба пропонувати конкретні, серйозні речі молодим людям, бо їх турбує те, що турбує багатьох , але більш гостріше в суспільстві. Це проблеми освіти, охорони здоров`я, проблема першої роботи, підтримки молодої сім`ї. Потенціал молодіжного електорату не можна було використати в достатній мірі, тому що влада залякувала всі структури, які мають безпосереднє відношення до молоді, зокрема вузівське керівництво. Представників навчальних закладів до такої міри залякували, що вести з ними роботу, особливо з точки зору опозиції було практично неможливо, і ми могли б іти до тих людей тільки завдяки нашій літературі, яку розповсюджували і в сім`ях, і в гуртожитках, і тому подібне. Якби влада серйозно була зацікавлена в тому, щоб давати перспективу для молодих людей, то вона б організувала живі дискусії з участю молодих виборців у тому числі, аби можна було найти точки співпадіння інтересів влади і молодих людей, які потрібно було потім використати в законодавчій роботі. Цього не робилося свідомо, тому що орієнтир ішов на шантаж, залякування, фальсифікацію тощо.”

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG