Вашингтон, 18 квітня 2002 – В інтерв’ю американській українськомовній газеті Свобода (за 12 квітня) доктор Ганс Блікс, виконавчий директор Комісії ООН з питань моніторингу, контролю та інспекції в Іраку UNMOVIC, на запитання, чи його комісія має прямі свідчення, що підтверджували б продаж українською владою зброї Іракові, відповів, що “нема не то що прямих – нема будь яких свідчень.” На цю заяву часто тепер посилаються українські владні представники, коли йдеться про оприлюднені в пресі звинувачення про продаж Іракові українського високотехнологічного устаткування з військовим призначенням.
Однак чи можливо було “передати” режимові Саддама Хуссейна таку радарну систему, як українська “Кольчуга”? На це запитання Чарлз Дулфер, колишній заступник голови Спеціальної Комісії ООН по Іраку UNSCOM, в інтерв’ю Радіо Свобода сказав:
“Цілком можливо здійснити це. Ми проводили нашу роботу безпосередньо на території Іраку, і ми бачили дуже багато одиниць великого, важливого обладнання, техніки, що якимось способом були перевезені в Ірак, проте, зрозуміло, з очевидним порушенням санкцій.”
Як пояснив Дулфер, його “комісія й інспектори на іракській території займалися озброєннями й технологіями зброї масового знищення”, і справа такого устаткування, як українські радарні системи чи звичайні озброєння, не входили в наданий їм мандат ООН. На території Іраку вони “могли лише спостерігати за тим, що попри санкції ООН звичайна зброя опинялася в цій країні”.
Він вказав на те, що “обладнання такої величини, як, наприклад, радарні системи “Кольчуга”, можна було помічати в різних місцях, де проходила робота інспекторів Спеціальної комісії ООН. Отож не є виключено, що Ірак зміг імпортувати таке устаткування”.
Чарлз Дулфер, проте, відмовився коментувати “походження” тієї техніки, яку інспектори бачили в Іраку й яка належала до категорії звичайних озброєнь. Як він зазначив, там можна було побачити й деякі сучасні комп’ютери, вироблені в Сполучених Штатах, котрі також підпадали під заборону експорту до Іраку; важко встановити, через які країни й яких посередників обладнання з можливим використанням у військових цілях опинялося в Іраку.
“Не можна засуджувати окремі держави за те, що в Ірак потрапило вироблене ними обладнання, проте коли йдеться безпосередньо про техніку військового призначення та зброю, то тут питання повинне бути простішим – адже всі країни зобов’язуються контролювати, яким є остаточне місце призначення вироблених ними озброєнь”, – зазначив Чарлз Дулфер, колишній заступник голови UNSCOM, який працював у цій комісії з 1993 по 2000-й рік.
Слід іще додати, що роль комісії UNSCOM передано новій Комісії UNMOVIC, котру тепер очолює доктор Ганс Блікс і яка досі не змогла вислати своїх інспекторів в Ірак. Цю нову комісію створено Радою Безпеки в 1999 році після того, як Саддам Хуссейн вирішив видворити з Іраку всіх експертів ООН зі зброї.
Однак чи можливо було “передати” режимові Саддама Хуссейна таку радарну систему, як українська “Кольчуга”? На це запитання Чарлз Дулфер, колишній заступник голови Спеціальної Комісії ООН по Іраку UNSCOM, в інтерв’ю Радіо Свобода сказав:
“Цілком можливо здійснити це. Ми проводили нашу роботу безпосередньо на території Іраку, і ми бачили дуже багато одиниць великого, важливого обладнання, техніки, що якимось способом були перевезені в Ірак, проте, зрозуміло, з очевидним порушенням санкцій.”
Як пояснив Дулфер, його “комісія й інспектори на іракській території займалися озброєннями й технологіями зброї масового знищення”, і справа такого устаткування, як українські радарні системи чи звичайні озброєння, не входили в наданий їм мандат ООН. На території Іраку вони “могли лише спостерігати за тим, що попри санкції ООН звичайна зброя опинялася в цій країні”.
Він вказав на те, що “обладнання такої величини, як, наприклад, радарні системи “Кольчуга”, можна було помічати в різних місцях, де проходила робота інспекторів Спеціальної комісії ООН. Отож не є виключено, що Ірак зміг імпортувати таке устаткування”.
Чарлз Дулфер, проте, відмовився коментувати “походження” тієї техніки, яку інспектори бачили в Іраку й яка належала до категорії звичайних озброєнь. Як він зазначив, там можна було побачити й деякі сучасні комп’ютери, вироблені в Сполучених Штатах, котрі також підпадали під заборону експорту до Іраку; важко встановити, через які країни й яких посередників обладнання з можливим використанням у військових цілях опинялося в Іраку.
“Не можна засуджувати окремі держави за те, що в Ірак потрапило вироблене ними обладнання, проте коли йдеться безпосередньо про техніку військового призначення та зброю, то тут питання повинне бути простішим – адже всі країни зобов’язуються контролювати, яким є остаточне місце призначення вироблених ними озброєнь”, – зазначив Чарлз Дулфер, колишній заступник голови UNSCOM, який працював у цій комісії з 1993 по 2000-й рік.
Слід іще додати, що роль комісії UNSCOM передано новій Комісії UNMOVIC, котру тепер очолює доктор Ганс Блікс і яка досі не змогла вислати своїх інспекторів в Ірак. Цю нову комісію створено Радою Безпеки в 1999 році після того, як Саддам Хуссейн вирішив видворити з Іраку всіх експертів ООН зі зброї.
