Прага, 22 квітня 2002 - Триває поїздка президента України Близьким Сходом - у перебігу відвідин Сірії, Лівану та Йорданії вже підписано чи заплановано до підписання чимало угод про співпрацю з широкого кола питань: торговельних, економічних, технічних, науково-освітніх тощо. Везе з собою Леонід Кучма й політичні ініціятиви - але оглядачі зауважують, що вони є в першу чергою намаганням українського президента поліпшити свій заплямований низкою скандалів образ.
Не будемо перелічувати всі документи, що їх привезла з собою для підписання на Близький Схід українська делегація: Сірію, Ліван та Йорданію Україна вважає за перспективний ринок для своєї продукції, наприклад різноманітного машинобудування, має що вона запропонувати й як допомогу в будівництві або реконструкції - чи то головної сірійської електростанції ан-Насрая, чи планованої спільної залізничної мережі трьох близькосхідних країн або ж нафтогону з Перської затоки до Середземного моря - яким можне буде помпувати й ірацьку нафту.
І країни, відвідувані Леонідом Кучмою, теж цікаві для України - в першу чергу нафтою, а ще, крім іншого, можливістю інвестицій в українську економіку.
Уже перший візит - триденний до Сірії - дав можливість українському президентові назвати цю державу країною невичерпних можливостей для України, а перспективи співпраці з нею райдужними. Можна очікувати, що такі самі по-східному радісні коментарі пролунають і в Лівані та Йорданії.
Тим часом у перебігу візиту йдеться й про справи політичні. Ще напередодні, в вівторок, 16 квітня, в Києві було оприлюднено зміст інтерв’ю Леоніда Кучми загальноарабській газеті «Аль Хаят» («Життя»): Україна, за словами її президента, має добрі взаємини з країнами реґіону і зробить усе можливе задля вреґулювання арабсько-ізраїльського конфлікту; на думку Кучми, цього можна досягти тільки несиловими методами.
Уже не вперше Україна пропонує провести як не переговори, то принаймні неофіційні консультації в Ялті, щоб обговорити перспективи цього вреґулюванння. Чим це закінчувалося раніше, відомо - нічим: українські ініціятиви на словах радо вітаються, але не сприймаються за поважні. І цього разу газета «Аль Хаят» не поспішала - інтерв’ю з Леонідом Кучмою вона надрукувала аж у суботу, 20 квітня.
Натомість сірійська преса повідомляє про розмови на такі теми суто арабською політичною фразеологією: в перебігу переговорів Леоніда Кучми з президентом Сірії Башаром аль-Асадом ішлося, зокрема, про «зловживання Ізраїлю на окупованих палестинських територіях», і сторони мали «однакові погляди на важливість … ужити необхідних заходів, щоб зупинити криваву аґресію Ізраїлю. Обидві сторони погодилися з думкою: ті, хто стверджує, що бореться з тероризмом, насправді бореться з його жертвами…» - це цитати з англомовного щоденника «Сірія Таймз».
Такі цитати, хай навіть із преси Сірії, чи не найбільш антиізраїльської країни реґіону, й цього разу не додадуть довіри українським ініціятивам - починаючи з Ізраїлю, який зараз більше непокоять із українського боку напади на синагоги; тим більше, що в програмі поїздки Леоніда Кучми немає жодної країни, яка представляла б погляди іншої, ізраїльської сторони конфлікту.
Західні оглядачі ж додають, що політична частина візиту має власне іншу мету: спробувати поліпшити зіпсоване останнім часом ставлення до Леоніда Кучми за кордоном. Але Кучма, кажуть вони, та й Україна загалом має замало міжнародного впливу, щоби «стати нарівні з іншими країнами, як-то США чи держави ЄС» (так заявив Леонід Кучма в неділю) - не кажучи вже про те, щоби досягти мети, з якою не здатна наразі впоратися вся міжнародна спільнота.
Прорвати свою мовчазну ізоляцію український президент може зараз хіба в арабському світі; Захід навряд чи буде дуже дослухатися до його заяв про гарні перспективи взаємин України з Північноатлантичним союзом і про «готовність України йти до тієї межі, до якої готовий іти союз НАТО» - висловлених не деінде, як у столиці Сірії.
Не будемо перелічувати всі документи, що їх привезла з собою для підписання на Близький Схід українська делегація: Сірію, Ліван та Йорданію Україна вважає за перспективний ринок для своєї продукції, наприклад різноманітного машинобудування, має що вона запропонувати й як допомогу в будівництві або реконструкції - чи то головної сірійської електростанції ан-Насрая, чи планованої спільної залізничної мережі трьох близькосхідних країн або ж нафтогону з Перської затоки до Середземного моря - яким можне буде помпувати й ірацьку нафту.
І країни, відвідувані Леонідом Кучмою, теж цікаві для України - в першу чергу нафтою, а ще, крім іншого, можливістю інвестицій в українську економіку.
Уже перший візит - триденний до Сірії - дав можливість українському президентові назвати цю державу країною невичерпних можливостей для України, а перспективи співпраці з нею райдужними. Можна очікувати, що такі самі по-східному радісні коментарі пролунають і в Лівані та Йорданії.
Тим часом у перебігу візиту йдеться й про справи політичні. Ще напередодні, в вівторок, 16 квітня, в Києві було оприлюднено зміст інтерв’ю Леоніда Кучми загальноарабській газеті «Аль Хаят» («Життя»): Україна, за словами її президента, має добрі взаємини з країнами реґіону і зробить усе можливе задля вреґулювання арабсько-ізраїльського конфлікту; на думку Кучми, цього можна досягти тільки несиловими методами.
Уже не вперше Україна пропонує провести як не переговори, то принаймні неофіційні консультації в Ялті, щоб обговорити перспективи цього вреґулюванння. Чим це закінчувалося раніше, відомо - нічим: українські ініціятиви на словах радо вітаються, але не сприймаються за поважні. І цього разу газета «Аль Хаят» не поспішала - інтерв’ю з Леонідом Кучмою вона надрукувала аж у суботу, 20 квітня.
Натомість сірійська преса повідомляє про розмови на такі теми суто арабською політичною фразеологією: в перебігу переговорів Леоніда Кучми з президентом Сірії Башаром аль-Асадом ішлося, зокрема, про «зловживання Ізраїлю на окупованих палестинських територіях», і сторони мали «однакові погляди на важливість … ужити необхідних заходів, щоб зупинити криваву аґресію Ізраїлю. Обидві сторони погодилися з думкою: ті, хто стверджує, що бореться з тероризмом, насправді бореться з його жертвами…» - це цитати з англомовного щоденника «Сірія Таймз».
Такі цитати, хай навіть із преси Сірії, чи не найбільш антиізраїльської країни реґіону, й цього разу не додадуть довіри українським ініціятивам - починаючи з Ізраїлю, який зараз більше непокоять із українського боку напади на синагоги; тим більше, що в програмі поїздки Леоніда Кучми немає жодної країни, яка представляла б погляди іншої, ізраїльської сторони конфлікту.
Західні оглядачі ж додають, що політична частина візиту має власне іншу мету: спробувати поліпшити зіпсоване останнім часом ставлення до Леоніда Кучми за кордоном. Але Кучма, кажуть вони, та й Україна загалом має замало міжнародного впливу, щоби «стати нарівні з іншими країнами, як-то США чи держави ЄС» (так заявив Леонід Кучма в неділю) - не кажучи вже про те, щоби досягти мети, з якою не здатна наразі впоратися вся міжнародна спільнота.
Прорвати свою мовчазну ізоляцію український президент може зараз хіба в арабському світі; Захід навряд чи буде дуже дослухатися до його заяв про гарні перспективи взаємин України з Північноатлантичним союзом і про «готовність України йти до тієї межі, до якої готовий іти союз НАТО» - висловлених не деінде, як у столиці Сірії.
