Прага, 24 квітня 2002 – Після значного успіху у першому турі президентських виборів у Франції лідера крайньо правих Ле Пена й особливо після його заяви про намір вивести Францію зі складу Європейського союзу у випадку перемоги у другому турі виборів, європейські лідери з неабияким занепокоєнням оцінюють нинішню ситуацію.
Більшість оглядачів сподіваються, що у другому турі перемогу здобуде дотеперішній президент Франції Шірак, який у першому турі випередив Ле Пена на понад два відсотки голосів. Однак, деякі з них не виключають, що значна частина виборців, розчарованих політичними неуспіхами Шірака і його причетністю до корупційних скандалів, і які у першому турі голосували за прем'єр-міністра Жоспена, тепер можуть віддати свої голоси за Ле Пена. І тут справді, більшість оглядачів і політичних діячів погоджуються, що такий розвиток подій став би для Європи катастрофою. Кожного дня у західній пресі з’являється щораз більше коментарів, прогнозів і аналізів на цю тему, автори яких розглядають нинішній розвиток подій у Франції у поєднанні із ситуацією в інших країнах Європейського союзу. На думку одних, існує правило політичного маятника, згідно з яким у Європі доходить до періодичних коливань у настроях виборців зліва вправо й навпаки. Інші натомість наводять конкретні причини нинішньої ситуації у Франції і загалом у Європі. Ці причини досі допомогли зміцнити позиції крайньо правих націоналістів в Австрії, в Італії, у Данії, Іспанії й Португалії. Серед іншого йдеться тут про стурбованість населення цих країн із приводу глобалізації і напливу іммігрантів із країн третього світу, що породжує безробіття, інфляцію й подібні соціально-економічні проблеми. Тим часом, як твердять популістські політичні діячі - лідери правих партій, соціалістичні уряди не дбають про національні інтереси і допроваджують до щораз глибших економічних і соціальних проблем.
Поряд із цим оглядачі вказують і на серйозну політичну проблему, яка підживлює європейський екстремізм. Це затяжний ізраїльсько-палестинський конфлікт, який крайно праві партії використовують для роздмухування расистських та антисемітських настроїв серед населення своїх країн.
Більшість оглядачів сподіваються, що у другому турі перемогу здобуде дотеперішній президент Франції Шірак, який у першому турі випередив Ле Пена на понад два відсотки голосів. Однак, деякі з них не виключають, що значна частина виборців, розчарованих політичними неуспіхами Шірака і його причетністю до корупційних скандалів, і які у першому турі голосували за прем'єр-міністра Жоспена, тепер можуть віддати свої голоси за Ле Пена. І тут справді, більшість оглядачів і політичних діячів погоджуються, що такий розвиток подій став би для Європи катастрофою. Кожного дня у західній пресі з’являється щораз більше коментарів, прогнозів і аналізів на цю тему, автори яких розглядають нинішній розвиток подій у Франції у поєднанні із ситуацією в інших країнах Європейського союзу. На думку одних, існує правило політичного маятника, згідно з яким у Європі доходить до періодичних коливань у настроях виборців зліва вправо й навпаки. Інші натомість наводять конкретні причини нинішньої ситуації у Франції і загалом у Європі. Ці причини досі допомогли зміцнити позиції крайньо правих націоналістів в Австрії, в Італії, у Данії, Іспанії й Португалії. Серед іншого йдеться тут про стурбованість населення цих країн із приводу глобалізації і напливу іммігрантів із країн третього світу, що породжує безробіття, інфляцію й подібні соціально-економічні проблеми. Тим часом, як твердять популістські політичні діячі - лідери правих партій, соціалістичні уряди не дбають про національні інтереси і допроваджують до щораз глибших економічних і соціальних проблем.
Поряд із цим оглядачі вказують і на серйозну політичну проблему, яка підживлює європейський екстремізм. Це затяжний ізраїльсько-палестинський конфлікт, який крайно праві партії використовують для роздмухування расистських та антисемітських настроїв серед населення своїх країн.
