Париж, 9 травня 2002 - Назву деякі відомі імена – Наталя Яковенко і Юрій Мицик із Києва, Орест Субтельний з Торонто, Франк Сисин і Зенон Когуть з Едмонтона, Оксана Пахльовська з Рима, Даніель Бовуа з Парижа. Доречі, він автор кількох наукових досліджень української історії, зокрема книги “Битва за землю в Україні”. Доповідь Даніеля Бовуа присвячена одному з подвижників Івана Мазепи Пилипові Орлику.
Говорить професор Бовуа:
Я представлю щоденник Пилипа Орлика, який він писав протягом 13 років мовою тієї епохи, мовою, яка домінувала на сході Європи, - польською. Це воєнний манускрипт на 2000 сторінок, який зберігається в архівах Міністерства закордонних справ Франції. У свій щоденник Пилип Орлик долучав листи, які він одержував і копії власних листів. Він листувався з більшістю королівських дворів Європи. Він був польського походження, що не заважало йому без упину говорити лише про Україну. Він був постійно одержимий Україною.
Тарас Марусик:
Другий представник Франції – дослідниця Ірина Дмитришин, яка викладає українську мову у національному інституті східних мов і готує докторську дисертацію у Сорбоні про сина Пилипа Орлика Григора.
Ірина Дмитришин:
Моя тема буде називатися “Представлення України Григором Орликом через документи, які зберігаються в Міністерстві закордонних справ Франції”, оскільки Григір був на службі французького двору. Григір справді був наступником Мазепи і духовним послідовником його ідей. Після полтавської трагедії Григір боровся за Україну і за козацьку націю при всіх дворах Європи і, головно, при французькому дворі, де він мав відносини і з королем Людовіком 15, і з кардиналом С`єрі міністром закордонних справ Франції цього періоду. Попри всі перебільшення й неточності, яких допускався Григір у своєму висвітленні України та подій, які відбувалися в Україні протягом 20 років, завдяки йому і до самої його смерті Україна була представлена у кулуарах європейських монархів як країна вільна - уярмлена, але не скорена.
Тарас Марусик:
Моїми співрозмовниками були члени французької асоціації українських досліджень - професор Даніель Бовуа і докторантка Сорбони Ірина Дмитришин.
Говорить професор Бовуа:
Я представлю щоденник Пилипа Орлика, який він писав протягом 13 років мовою тієї епохи, мовою, яка домінувала на сході Європи, - польською. Це воєнний манускрипт на 2000 сторінок, який зберігається в архівах Міністерства закордонних справ Франції. У свій щоденник Пилип Орлик долучав листи, які він одержував і копії власних листів. Він листувався з більшістю королівських дворів Європи. Він був польського походження, що не заважало йому без упину говорити лише про Україну. Він був постійно одержимий Україною.
Тарас Марусик:
Другий представник Франції – дослідниця Ірина Дмитришин, яка викладає українську мову у національному інституті східних мов і готує докторську дисертацію у Сорбоні про сина Пилипа Орлика Григора.
Ірина Дмитришин:
Моя тема буде називатися “Представлення України Григором Орликом через документи, які зберігаються в Міністерстві закордонних справ Франції”, оскільки Григір був на службі французького двору. Григір справді був наступником Мазепи і духовним послідовником його ідей. Після полтавської трагедії Григір боровся за Україну і за козацьку націю при всіх дворах Європи і, головно, при французькому дворі, де він мав відносини і з королем Людовіком 15, і з кардиналом С`єрі міністром закордонних справ Франції цього періоду. Попри всі перебільшення й неточності, яких допускався Григір у своєму висвітленні України та подій, які відбувалися в Україні протягом 20 років, завдяки йому і до самої його смерті Україна була представлена у кулуарах європейських монархів як країна вільна - уярмлена, але не скорена.
Тарас Марусик:
Моїми співрозмовниками були члени французької асоціації українських досліджень - професор Даніель Бовуа і докторантка Сорбони Ірина Дмитришин.
