Брюссель, 13 травня 2002 - Як вже повідомлялось в попередньому радіовипуску, цього понеділка ми розпочинаємо серію інтерв’ю та радіорепортажів про нелегальне постачання з України зброї у Хорватію та Боснію-Герцеговину в період, коли цей регіон підлягав санкціям ООН. Нелегальне постачання зброї в обхід ембарго ООН призвело до масових смертей і страхіть у містечку Сребреніца.
Нагадаємо, що в той час ООН закликала нідерландських миротворців охороняти цивільне населення Сребреніци від конфліктів, однак нідерландські вояки з обмеженим мандатом ООН із завданням не впоралися, що стало підставою з огляду моралі подати нідерландському урядові у відставку.
Ще раз пригадаю нашим радіослухачам, що цими днями “Нідерландський інститут військової документації” оприлюднив понад сім тисяч сторінок документів, які пов’язані з трагедією в Сребреніці. Сребреніцу належало за завданням ООН охороняти нідерландським “блакитним кашкетам”. Серед представлених інститутом документів чимала частина стосується України.
В яку чергову аферу влипла Україна? Я поцікавився у провідного співробітника “Нідерландського інституту військової документації” Кееса Віібеса!
Кеес Віібес: Серед нелегальних постачальників зброї в Хорватію та Боснію Герцеговину Україна посідала найважливе місце після Греції й Туреччини. В той час Україна в цьому “бізнесі” тісно працювала з Іраном. В міністерство закордонних справ Нідерландів 2-го листопада 1994 року надійшла підтверджена інформація, що з Тегерану до України під завантаження зброєю регулярно вирушили транспортні літаки , маршрут яких далі пролягав до Хорватії.
С.Волинський : Ви переконані в точності цих даних?
К.Віібес: Абсолютно! Ще раз наголошу! З Тегерану літаки прибували до України. Там цей авіатранспорт завантажувався зброєю, яка згодом була доставлена в Хорватію й Боснію. Якщо у вас виникають сумніви щодо моєї інформації, то додам більше: про повітряну збройову схему Іран –Україна – Балкани – Іран було також відомо канадським дипломатам. Статті про ці оборудки з’явились 3-го травня 1994 - го року в канадському часопису Globe and Mail. А у “ВАШИНГТОН ПОСТ” 13-го травня 1994-го року на цю тему була опублікована стаття автора Джона Помфреда під заголовком “Іран постачає зброю боснійцям”. І ми володіємо достовірною інформацією, що від 1994-го року двічі на тиждень літаки з Ірану прямували в Україну і далі на Балкани. Проте скільки точно зброї вивантажувалось в Боснії і скільки транзитом надходило в Іран поки що не з’ясовано.
Але крім цього додам , що нам відомі і ті факти, що український миротворчий батальйон у Боснії , а точніше в районі міста Жепа перед поверненням в Україну продавав боснійцям свої Бе-Те-еРи та іншу зброю.
С.Волинський: У своїх твердженнях окрім газетних публікацій та витоків із дипломатичних джерел ви можете спертись на більш компетентні органи?
К.Віібес: Про ці збройові афери нам відомо з оперативних рапортів німецької служби безпеки BND та нідерландської розвідки. Ключовими гравцями у контрабанді зброї на Балкани в обхід ембарго ООН є українські та російські експортери нафти.
Але детальніше про цих псевдо-нафтоділків в одній з наступних радіопередач.
Нагадаємо, що в той час ООН закликала нідерландських миротворців охороняти цивільне населення Сребреніци від конфліктів, однак нідерландські вояки з обмеженим мандатом ООН із завданням не впоралися, що стало підставою з огляду моралі подати нідерландському урядові у відставку.
Ще раз пригадаю нашим радіослухачам, що цими днями “Нідерландський інститут військової документації” оприлюднив понад сім тисяч сторінок документів, які пов’язані з трагедією в Сребреніці. Сребреніцу належало за завданням ООН охороняти нідерландським “блакитним кашкетам”. Серед представлених інститутом документів чимала частина стосується України.
В яку чергову аферу влипла Україна? Я поцікавився у провідного співробітника “Нідерландського інституту військової документації” Кееса Віібеса!
Кеес Віібес: Серед нелегальних постачальників зброї в Хорватію та Боснію Герцеговину Україна посідала найважливе місце після Греції й Туреччини. В той час Україна в цьому “бізнесі” тісно працювала з Іраном. В міністерство закордонних справ Нідерландів 2-го листопада 1994 року надійшла підтверджена інформація, що з Тегерану до України під завантаження зброєю регулярно вирушили транспортні літаки , маршрут яких далі пролягав до Хорватії.
С.Волинський : Ви переконані в точності цих даних?
К.Віібес: Абсолютно! Ще раз наголошу! З Тегерану літаки прибували до України. Там цей авіатранспорт завантажувався зброєю, яка згодом була доставлена в Хорватію й Боснію. Якщо у вас виникають сумніви щодо моєї інформації, то додам більше: про повітряну збройову схему Іран –Україна – Балкани – Іран було також відомо канадським дипломатам. Статті про ці оборудки з’явились 3-го травня 1994 - го року в канадському часопису Globe and Mail. А у “ВАШИНГТОН ПОСТ” 13-го травня 1994-го року на цю тему була опублікована стаття автора Джона Помфреда під заголовком “Іран постачає зброю боснійцям”. І ми володіємо достовірною інформацією, що від 1994-го року двічі на тиждень літаки з Ірану прямували в Україну і далі на Балкани. Проте скільки точно зброї вивантажувалось в Боснії і скільки транзитом надходило в Іран поки що не з’ясовано.
Але крім цього додам , що нам відомі і ті факти, що український миротворчий батальйон у Боснії , а точніше в районі міста Жепа перед поверненням в Україну продавав боснійцям свої Бе-Те-еРи та іншу зброю.
С.Волинський: У своїх твердженнях окрім газетних публікацій та витоків із дипломатичних джерел ви можете спертись на більш компетентні органи?
К.Віібес: Про ці збройові афери нам відомо з оперативних рапортів німецької служби безпеки BND та нідерландської розвідки. Ключовими гравцями у контрабанді зброї на Балкани в обхід ембарго ООН є українські та російські експортери нафти.
Але детальніше про цих псевдо-нафтоділків в одній з наступних радіопередач.
