Варшава, 17 травня 2002 - Чи намагаючись розв'язати складні проблеми у своїй країні чи на арені міжнародній, перша особа , наприклад, президент може заінвестувати у справу таку вартість, як власний авторитет? Чи має право президент давати обіцянки від імені народу, якщо він не певний, чи можна їх виконати?
Про це та інші проблеми, пов'язані з такими категоріями як влада й етика розмірковуємо.
Річ зовсім не в тому,чи мали львів'яни рацію, схвалюючи своє рішення стосовно польського військового цвинтаря. Річ у тім, що за неузгодженість між Львовом і Києвом заплатить Україна. Втім, до останньої хвилини польські політики не могли повірити, що президент України Леонід Кучма не дотримає свого слова. Цього не може бути, говорили вони, адже президент Кучма поклав на вагу власний авторитет...Варшава очікувала з Києва сигналу ,але сигналу не було. Виглядало ясним ще 16 травня, в четвер увечері, що відкриття польського військового цвинтаря у Львові 21 травня не відбудеться, принаймні за участю президентів Польщі та України. Одначе Александр Кваснєвський , який сім років завжди і до кінця вірив своєму українському партнерові, Кваснєвський, який справді багато зробив, пропагуючи Україну в світі, отож того вечора він не звернувся до поляків з заявою про те, що урочистості не відбудуться. Виступив його близький соратник - шеф бюро національної безпеки Польщі Марек Сівєц. Він сказав, що президента вдарило в саме серце рішення депутатів Львівської міської Ради але президент все ще не схвалив рішення поїде чи не поїде до Львова 21 травня.
До ранку чуда не сталося - Київ доброго сигналу Варшаві не дав. У п'ятницю, 17 травня, ополудні Александр Кваснєвський був змушений зробити публічну заяву. Нема можливостей для урочистого відкриття цвинтаря у найближчий вівторок, сказав президент Польщі. Нема можливості гідно, в спокою й зосередженості зробити це 21 травня. Мені дуже жаль. Кваснєвський ще раз повторив, що все ж сподівається, що Леонід Кучма знайде можливість виконати дану обіцянку.
Ось так воно вийшло . І як мовиться, не жаль мені тих грушок ... Але чому те слово “ Україна” мусить бути завжди замаране ? Можна зараз починати шукати винних у тому,що сталася така тріщина в польсько-українських відносинах. Бо тріщина таки є, не зважаючи на те, що польська сторона делікатно запевняє, що добросусідські відносини між Польщею та Україною витримають і це випробування. Можна звинувачувати львів'ян у містечковості чи президента - у безвідповідальності. Але за великим рахунком усе це не має значення. Це не львів'яни довели, що вони в своєму місті господарі, і не президент у черговий раз продемонстрував безпорадність. Це постраждав імідж України, про який не думав ані президент, даючи обіцянки без покриття, ані львів'яни, які на одні терези поставили вірогідність держави і власні, може й не без рації амбіції. Ви не вірогідні, кажуть нам у світі. Ви заявляєте й підписуєте одне , а чините інше. Ваші державні достойники не мають слова. І нікого при цьому не цікавить, чи люблять Кучму у Львові чи не люблять . Кучма – президент держави, за якого львів'яни, до речі, теж голосували. Тож треба або шанувати президента держави або переобирати його. Ось чого зблизька не видно, а з відстані дуже й дуже відчутно. Не відомо, як із того всього виплутається тепер президент Леонід Кучма., бо важко повірити, аби він не мав проблеми з приводу того про, що мовила свого часу безсмертна Леся Українка “ Я пані ще не сказаного слова, а сказаного слова я слуга , - писала ця велика жінка , яку називали чи не єдиним мужчиною на всю Україну
Про це та інші проблеми, пов'язані з такими категоріями як влада й етика розмірковуємо.
Річ зовсім не в тому,чи мали львів'яни рацію, схвалюючи своє рішення стосовно польського військового цвинтаря. Річ у тім, що за неузгодженість між Львовом і Києвом заплатить Україна. Втім, до останньої хвилини польські політики не могли повірити, що президент України Леонід Кучма не дотримає свого слова. Цього не може бути, говорили вони, адже президент Кучма поклав на вагу власний авторитет...Варшава очікувала з Києва сигналу ,але сигналу не було. Виглядало ясним ще 16 травня, в четвер увечері, що відкриття польського військового цвинтаря у Львові 21 травня не відбудеться, принаймні за участю президентів Польщі та України. Одначе Александр Кваснєвський , який сім років завжди і до кінця вірив своєму українському партнерові, Кваснєвський, який справді багато зробив, пропагуючи Україну в світі, отож того вечора він не звернувся до поляків з заявою про те, що урочистості не відбудуться. Виступив його близький соратник - шеф бюро національної безпеки Польщі Марек Сівєц. Він сказав, що президента вдарило в саме серце рішення депутатів Львівської міської Ради але президент все ще не схвалив рішення поїде чи не поїде до Львова 21 травня.
До ранку чуда не сталося - Київ доброго сигналу Варшаві не дав. У п'ятницю, 17 травня, ополудні Александр Кваснєвський був змушений зробити публічну заяву. Нема можливостей для урочистого відкриття цвинтаря у найближчий вівторок, сказав президент Польщі. Нема можливості гідно, в спокою й зосередженості зробити це 21 травня. Мені дуже жаль. Кваснєвський ще раз повторив, що все ж сподівається, що Леонід Кучма знайде можливість виконати дану обіцянку.
Ось так воно вийшло . І як мовиться, не жаль мені тих грушок ... Але чому те слово “ Україна” мусить бути завжди замаране ? Можна зараз починати шукати винних у тому,що сталася така тріщина в польсько-українських відносинах. Бо тріщина таки є, не зважаючи на те, що польська сторона делікатно запевняє, що добросусідські відносини між Польщею та Україною витримають і це випробування. Можна звинувачувати львів'ян у містечковості чи президента - у безвідповідальності. Але за великим рахунком усе це не має значення. Це не львів'яни довели, що вони в своєму місті господарі, і не президент у черговий раз продемонстрував безпорадність. Це постраждав імідж України, про який не думав ані президент, даючи обіцянки без покриття, ані львів'яни, які на одні терези поставили вірогідність держави і власні, може й не без рації амбіції. Ви не вірогідні, кажуть нам у світі. Ви заявляєте й підписуєте одне , а чините інше. Ваші державні достойники не мають слова. І нікого при цьому не цікавить, чи люблять Кучму у Львові чи не люблять . Кучма – президент держави, за якого львів'яни, до речі, теж голосували. Тож треба або шанувати президента держави або переобирати його. Ось чого зблизька не видно, а з відстані дуже й дуже відчутно. Не відомо, як із того всього виплутається тепер президент Леонід Кучма., бо важко повірити, аби він не мав проблеми з приводу того про, що мовила свого часу безсмертна Леся Українка “ Я пані ще не сказаного слова, а сказаного слова я слуга , - писала ця велика жінка , яку називали чи не єдиним мужчиною на всю Україну
