Варшава, 17 травня 2002 - Кількаденні вихідні, а вони в Польщі лише весною бувають тричі, – під час Великодня, першотравня і на початку червня на свято Тіла Божого, - називаються довгими уікендами. Для поляків це питання престижу – як провести вільні від праці дні. Бо те “як” свідчить про твій соціальний статус, вмістимість гаманця , - словом, про те, наскільки тобі у житті вдалося. Отож, як святкують у Польщі.
Перше запитання після “ Добридень” у поляків після свят обов'язково звучить : “ І як ви впровадили уікенд?” Або: “Кудись панство виїжджало?”. Сказати “ ні” означає викликати міну співчуття у співрозмовника, бо в Польщі на довгі вихідні не виїжджають лише дуже вбогі люди, безробітні чи ті, кому в житті не повелося. Всі решта намагаються поїхати будь-куди , у гіршому випадку на город, або як кажуть поляки, “на дзялку". Словом, та відповідь на сокровенне “куди” означає більше, ніж здається на перший погляд, бо свідчить про те, як ти маєшся. Багаті виїжджають на довгі уікенди за кордон ,- хто до Парижа, хто до Відня, хто снідає у вихідний поранок у якійсь екзотичній країні і повертається літаком за кілька годин до початку робочого тижня. Середній поляк, що має працю або дрібний бізнес задовольняється Балтикою або озерами на Мазурах...До речі, перед вихідними у поштовій скриньці, електронній чи звичайній традиційні , знайдеш десятки пропозицій. Скажімо, ті ж Мазури... Сто доларів за особу у непоганому готелі з доброю кухнею, вогнищем ввечері під відкритим небом і катанням на конях. У програмі також екскурсії в мальовничі куточки Мазур. Або в Закопане, яке особливо користується попитом взимку під час новорічно-рідзвяних довгих вихідних. Там до речі, більшість туристів – це багаті росіяни, українці, білоруси, які поки що їздять до Польщі без віз , на чому втрачають австрійці чи словаки, які добре заробляли на туристах зі сходу поки не стало аж такою проблемою здобути візу. Для поляків з доходами нижче середнього є багато пропозицій з сфери так званої агротуристики .Польські селяни тепер ведуть цей дохідливий бізнес, бо багато людей хоче на вихідні виїхати в мальовничу сільську місцевість, поживитися селянськими стравами з екологічно чистих продуктів. Такий відпочинок зовсім недорогий і часом дивно, чому українські селяни ще не стосують такого виду заробітку. Якби там не було – пропозицій провести довгі вихідні у Польщі – море, на кожну кишеню і на будь-яку забаганку. Тому у вільні від праці дні міста здебільшого світять пусткою, на вулицях зовсім мало людей. Ті, хто не виїхали , викликають співчуття. Але й вони мають куди подітися. Бо не імущі влаштовують собі атракції із супермаркетів, яких у Польщі багато – французькі, норвезькі, англійські... У таких центрах під час вихідних проводять усілякі, конкурси, розігрують лотереї, мало хто щось купує , в основному народ розважається ,глипає на вітрини, до чогось приміряється, щось відкладає, аби потім не купити, п'є колу, дістає дармові презенти від фірм, які наївно думають, що у такий спосіб знайдуть чергового клієнта. Але це марна надія, бо ті, хто крутиться в дорогих супермаркетах на вихідні – це або багаті росіяни , або польські безробітні. Перші – купують усе і без заохочення. Другі користають лише з так званих люмпексів, себто скінхедів в українському варіанті і все одно не видадуть копійки в дорогому склепі, бо її просто не мають.
Так розважаються поляки у вільні від праці дні. Прошу не плутати з релігійними святами. Бо тоді абсолютна більшість поляків іде до костелу, а після Літургії сідає до родинного обіду і мало хто від такої традиції відмовляється.
А що ж українці у Польщі? Ті, хто тут має бізнес чи якусь добре оплачувану працю, а таких теж є немало, здебільшого їдуть додому. Нелегали мають одну можливість – заплатити за автобусний квиток і приїхати в центр Варшави, де в абсолютно фантастичному місці є наша українська греко-католицька церква, яка завжди пригорне і дасть тепло кожному, хто до неї прийде. Ну а особи з неясним як минулим так і нинішнім статусом, які і хотіли б бути в Україні, а не можуть, їдуть у святкові дні в один дуже , до речі, симпатичний есенгівський ресторанчик, що на виїзді з Варшави і там слухають таку музику, яку вони люблять, частуються справжніми голубцями, варениками, прямо таки домашнім холодцем і добрим, справді добрим вином. Там недорого і панує така своя, така есенгівська атмосфера, що й справді може скластися ілюзія, що ти побував там, за східним кордоном, куди тобі з якихось причин їхати зараз не варто.
Перше запитання після “ Добридень” у поляків після свят обов'язково звучить : “ І як ви впровадили уікенд?” Або: “Кудись панство виїжджало?”. Сказати “ ні” означає викликати міну співчуття у співрозмовника, бо в Польщі на довгі вихідні не виїжджають лише дуже вбогі люди, безробітні чи ті, кому в житті не повелося. Всі решта намагаються поїхати будь-куди , у гіршому випадку на город, або як кажуть поляки, “на дзялку". Словом, та відповідь на сокровенне “куди” означає більше, ніж здається на перший погляд, бо свідчить про те, як ти маєшся. Багаті виїжджають на довгі уікенди за кордон ,- хто до Парижа, хто до Відня, хто снідає у вихідний поранок у якійсь екзотичній країні і повертається літаком за кілька годин до початку робочого тижня. Середній поляк, що має працю або дрібний бізнес задовольняється Балтикою або озерами на Мазурах...До речі, перед вихідними у поштовій скриньці, електронній чи звичайній традиційні , знайдеш десятки пропозицій. Скажімо, ті ж Мазури... Сто доларів за особу у непоганому готелі з доброю кухнею, вогнищем ввечері під відкритим небом і катанням на конях. У програмі також екскурсії в мальовничі куточки Мазур. Або в Закопане, яке особливо користується попитом взимку під час новорічно-рідзвяних довгих вихідних. Там до речі, більшість туристів – це багаті росіяни, українці, білоруси, які поки що їздять до Польщі без віз , на чому втрачають австрійці чи словаки, які добре заробляли на туристах зі сходу поки не стало аж такою проблемою здобути візу. Для поляків з доходами нижче середнього є багато пропозицій з сфери так званої агротуристики .Польські селяни тепер ведуть цей дохідливий бізнес, бо багато людей хоче на вихідні виїхати в мальовничу сільську місцевість, поживитися селянськими стравами з екологічно чистих продуктів. Такий відпочинок зовсім недорогий і часом дивно, чому українські селяни ще не стосують такого виду заробітку. Якби там не було – пропозицій провести довгі вихідні у Польщі – море, на кожну кишеню і на будь-яку забаганку. Тому у вільні від праці дні міста здебільшого світять пусткою, на вулицях зовсім мало людей. Ті, хто не виїхали , викликають співчуття. Але й вони мають куди подітися. Бо не імущі влаштовують собі атракції із супермаркетів, яких у Польщі багато – французькі, норвезькі, англійські... У таких центрах під час вихідних проводять усілякі, конкурси, розігрують лотереї, мало хто щось купує , в основному народ розважається ,глипає на вітрини, до чогось приміряється, щось відкладає, аби потім не купити, п'є колу, дістає дармові презенти від фірм, які наївно думають, що у такий спосіб знайдуть чергового клієнта. Але це марна надія, бо ті, хто крутиться в дорогих супермаркетах на вихідні – це або багаті росіяни , або польські безробітні. Перші – купують усе і без заохочення. Другі користають лише з так званих люмпексів, себто скінхедів в українському варіанті і все одно не видадуть копійки в дорогому склепі, бо її просто не мають.
Так розважаються поляки у вільні від праці дні. Прошу не плутати з релігійними святами. Бо тоді абсолютна більшість поляків іде до костелу, а після Літургії сідає до родинного обіду і мало хто від такої традиції відмовляється.
А що ж українці у Польщі? Ті, хто тут має бізнес чи якусь добре оплачувану працю, а таких теж є немало, здебільшого їдуть додому. Нелегали мають одну можливість – заплатити за автобусний квиток і приїхати в центр Варшави, де в абсолютно фантастичному місці є наша українська греко-католицька церква, яка завжди пригорне і дасть тепло кожному, хто до неї прийде. Ну а особи з неясним як минулим так і нинішнім статусом, які і хотіли б бути в Україні, а не можуть, їдуть у святкові дні в один дуже , до речі, симпатичний есенгівський ресторанчик, що на виїзді з Варшави і там слухають таку музику, яку вони люблять, частуються справжніми голубцями, варениками, прямо таки домашнім холодцем і добрим, справді добрим вином. Там недорого і панує така своя, така есенгівська атмосфера, що й справді може скластися ілюзія, що ти побував там, за східним кордоном, куди тобі з якихось причин їхати зараз не варто.
