Прага 21 травня 2002 – Зростаюча імміграція до західних країн, особливо нелегальна викликає широкі відгуки у засобах інформації. Британська газета «Файненшл таймс» аналізує деякі причини цього явища.
Нині головною причиню міграції населення є не стільки міжетнічні конфлікти й війни або політичні переслідування у країнах, де при владі політичні режими, скільки соціально-економічні причини. Автор коментарю у газеті «Файненшл таймс» запитує: що забезпечує ліпший економічний, а з ним і соціальний розвиток – більша чи менша густота населення у тій чи іншій країні? Виявляється, ці речі загалом не мають впливу на добробут населення. Автор порівнює одну з найбагатших і найгустіше заселених краї Європи Голландію, куди намагається дістатися особливо багато іммігрантів з бідних країн, із теж найгустіше заселеною й найбіднішою країною Азії Бангладеш. Далі він порівнює рідконаселену багату Австралію з теж рідконаселеним Заїром в Африці з його природними ресурсами. Просто ці країни по різному використовують їхні природні й людські ресурси. Далі – чи впливає на економічний розвиток зростання або спад населення? Виявляється – теж ні. Протягом минулих десятиліть населення Японії різко зростало, Німеччини – зменшувалося, а у Франції залишалося на одному рівні. Цей фактор не заважав згаданим країнам у їхньому економічному й соціальному розвитку. До речі, автор стверджує мінімальну міграцію між багатими західними країнами.
Справа радше полягає у використанні природних і людських ресурсів у бідних і багатих країнах. Люди без праці, які потребують кошти на прожиток родини і на житло, змушені мігрувати. Тим часом у країнах з динамічною, вільноринковою економікою ці ж люди, переважно працездатного віку своєю працею створюють більше, ніж споживають, збагачуючи цю країну і, створюючи таким чином нові місця праці.
Однак, як зазначає далі «Файненшл таймс», проблема полягає в тому, що часто іммігранти погано інтегруються у те чи інше західне суспільство. Із цієї причини вони заробляють менше, ніж місцеве населення, навіть з однаковим рівнем освіти. Часто і діти іммігрантів із расових або релігійних причин не можуть інтегруватися у місцеві суспільства. зазнаючи дискримінації. Проте у більшості випадків іммігранти добре інтегруються і їхні діти у другому й третьому поколінні стають членами місцевих суспільств.
Нині головною причиню міграції населення є не стільки міжетнічні конфлікти й війни або політичні переслідування у країнах, де при владі політичні режими, скільки соціально-економічні причини. Автор коментарю у газеті «Файненшл таймс» запитує: що забезпечує ліпший економічний, а з ним і соціальний розвиток – більша чи менша густота населення у тій чи іншій країні? Виявляється, ці речі загалом не мають впливу на добробут населення. Автор порівнює одну з найбагатших і найгустіше заселених краї Європи Голландію, куди намагається дістатися особливо багато іммігрантів з бідних країн, із теж найгустіше заселеною й найбіднішою країною Азії Бангладеш. Далі він порівнює рідконаселену багату Австралію з теж рідконаселеним Заїром в Африці з його природними ресурсами. Просто ці країни по різному використовують їхні природні й людські ресурси. Далі – чи впливає на економічний розвиток зростання або спад населення? Виявляється – теж ні. Протягом минулих десятиліть населення Японії різко зростало, Німеччини – зменшувалося, а у Франції залишалося на одному рівні. Цей фактор не заважав згаданим країнам у їхньому економічному й соціальному розвитку. До речі, автор стверджує мінімальну міграцію між багатими західними країнами.
Справа радше полягає у використанні природних і людських ресурсів у бідних і багатих країнах. Люди без праці, які потребують кошти на прожиток родини і на житло, змушені мігрувати. Тим часом у країнах з динамічною, вільноринковою економікою ці ж люди, переважно працездатного віку своєю працею створюють більше, ніж споживають, збагачуючи цю країну і, створюючи таким чином нові місця праці.
Однак, як зазначає далі «Файненшл таймс», проблема полягає в тому, що часто іммігранти погано інтегруються у те чи інше західне суспільство. Із цієї причини вони заробляють менше, ніж місцеве населення, навіть з однаковим рівнем освіти. Часто і діти іммігрантів із расових або релігійних причин не можуть інтегруватися у місцеві суспільства. зазнаючи дискримінації. Проте у більшості випадків іммігранти добре інтегруються і їхні діти у другому й третьому поколінні стають членами місцевих суспільств.
