Доступність посилання

ТОП новини

Під час зустрічі прем'єр-міністрів Польщі та України Лєшка Міллєра та Анатолія Кінаха особливо помітною була різниця в рівневі розвитку демократичних процесів в двох країнах


Під час зустрічі прем'єр-міністрів Польщі та України Лєшка Міллєра та Анатолія Кінаха особливо помітною була різниця в рівневі розвитку демократичних процесів в двох країнах

Варшава, 4 червня 2002 - Зустріч відбувалася на сході Польщі у воєводському центрі Жешув 3 червня.

Йдеться про повноваження глав урядів, про адміністративну систему Польщі та України. У першому випадку ця система виглядає максимально наближеною до європейських стандартів, у другому...

Під час прес-конференції, яку давали у Польщі Лєшек Міллєр та Анатолій Кінах, журналісти запитали прем'єра Польщі, коли громадяни в їхній державі нарешті почуватимуться безпечними. Йшлося про недавню стрілянину в одному з варшавських супермаркетів. Міллєр у відповідь розповів про готовий уже проект закону, який підготував уряд для реформування служб правопорядку. Слухаючи польського прем'єра, я мимоволі порівнювала: а чи міг би самостійно, без погодження з будь-ким, а, прямо кажучи, з Банковою, говорити про розв'язання якоїсь проблеми в міністерстві внутрішніх справ прем'єр України, коли міністр внутрішніх справ де-факто йому не підпорядкований. Чи Кінах міг би не просто оперувати загальними фразами, а давати конкретну відповідь і вирішувати самостійно питання? Те, про що ми говоримо, - лише дрібний приклад важливішої невідповідності, яку не можна було не зауважити під час зустрічі прем'єрів Польщі та України. Проблема полягає в тому, що говорили між собою люди різних, так би мовити, вагових категорій. Прем’єр Польщі – це фактично канцлер, за яким стоїть політична партія, який несе повну відповідальність за дії свого кабінету, який схвалює самостійні рішення. Так є в демократичних державах. Прем’єр Польщі очолює всі євроінтеграційні структури в державі і має вплив, реальний вплив на процеси інтеграції Польщі в Європейський Союз. Натомість прем'єр України лише повторює фрази з послання президента про європейський вибір і таке інше. Ці його заяви якось там сприймаються в Польщі. Але власне – “якось там”, бо полякам важко зрозуміти, чому сам прем'єр України має так мало компетенцій. Чому, говорячи про європейський вибір, глава кабміну фактично не має реального впливу на цей процес, чому кожен свій крок, в тім числі і закордонні поїздки, прем'єр України мусить узгоджувати з президентом. І в цьому поляки вбачають велику диспропорцію між деклараціями України про європейський вибір і фактичним станом справ в, скажімо, такій важливій ділянці як адміністративна система в державі. Уявімо собі, наприклад, що Україну долучили до Вишеградської групи. Про що там буде говорити зі своїми колегами прем'єр України, якщо він сам нічого суттєво не вирішує? Якщо зовнішня політика не лежить у його компетенції, бо міністр закордонних справ де-факто підпорядковується Банковій і до складу кабміну міністерство закордонних справ входить лише де-юре.

Тому і прем'єр Польщі під час зустрічі з прем'єром України був у дещо двозначній ситуації. З одного боку він наче й говорив зі своїм колегою, а з іншого – знав, що вся повнота влади в Україні належить президентові. Натомість зустрічаючись із президентом Польщі, президент України не може не знати, про те, що влада Кваснєвського дуже обмежена, особливо щодо уряду, що кабінет міністрів Польщі більшість своїх рішень приймає без погодження з Александром Кваснєвським. І реальну владу має власне Лєшек Міллєр, а не Александр Кваснєвський.

Словом, маємо таку ось невідповідність, яка зайвий раз вказує на різницю у рівневі демократичних процесів в Польщі та Україні. І коли при цьому читаємо в посланні президента Кучми, що проводити адміністративну реформу в Україні планують десь на 2005-2010-тий роки, то маємо право запитати: чекайте, а як же Україна хоче стати асоційованим членом Євросоюзу вже в 2004-му році, коли її адміністративна система навіть у наближеному вигляді не відповідає європейським стандартам?

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG