Прага, 4 червня 2002 - Західні оглядачі називають 13-у річницю трагедії на площі Тяньаньмень нещасливою, як і саме число 13. Стільки ж років перебуває у китайському гулазі Ксу Венлі – один із найсміливіших китайських захисників демократії. Він перебуває за ґратами, попри тяжку хворобу на гепатит.
Два роки тому в Китаї було заарештовано Гуанга Кі лише за те, що той спробував створити ВЕБ-сторінку для сприяння допомоги друзям і родичам студентів, що зникли після тяньаньменської різні рівно 13 років тому.
У Китаї однією з найактивніших організацій, що займаються подіями 89-го року, є група “Матері Тяньаньменя”. Її члени вимагають від китайської влади компенсації жертвам трагедії. Деякі члени цієї групи були представлені цього року комісії Нобелівської премії.
Правозахисні організації, зокрема Емністі Інтернешнл, задокументували 195 випадків ув'язнення осіб, що брали участь у подіях 89-го року в Пекіні. Насправді ця цифра є набагато більшою. Представник Емністі Інтернешнл заявив, що число жертв продовжує зростати кожного року. Це число поповнюють і ті особи, котрі у той чи інший спосіб пробують відзначати трагічну дату. Цих людей просто арештовують і відправляють до примусових таборів праці. У грудні 2001-го року було заарештовано члена Демократичної партії Китаю Ванга Їнбо за те, що той розмістив в Інтернеті листа, в якому, серед іншого, була вимога до влади переглянути рішення щодо подій 89-го року та учасників демонстрації на площі Тяньаньмень.
Напередодні 13-ої річниці Емнесті Інтернешнл закликав комуністичну владу Китаю випустити на волю всіх, хто 89-го року виступив на захист демократії, а сім'ям постраждалих виплатити компенсацію.
Американський часопис “Вашингтон Пост” у спеціальній статті, присвяченій подіям 1989-го року, відзначає, що за 13 років Китай пройшов довгий шлях. Швидкими темпами зростає економіка, мільйони людей виборсалися з убогості, Світова Організація Торгівлі прийняла Китай до своїх лав. Однак спроба правлячої комуністичної партії створити ринкову економіку в умовах репресивної однопартійної держави призвела до масового беззаконня, особливо в сільській місцевості, до корупції, безробіття і принизливих умов праці. Люди, котрі намагалися, в тому числі й безуспішно, скерувати Китай дорогою демократії, доводять, що перехід до вільного підприємництва може мати успіх тільки в умовах, коли, зокрема, шанується право вільно висловлюватися.
Два роки тому в Китаї було заарештовано Гуанга Кі лише за те, що той спробував створити ВЕБ-сторінку для сприяння допомоги друзям і родичам студентів, що зникли після тяньаньменської різні рівно 13 років тому.
У Китаї однією з найактивніших організацій, що займаються подіями 89-го року, є група “Матері Тяньаньменя”. Її члени вимагають від китайської влади компенсації жертвам трагедії. Деякі члени цієї групи були представлені цього року комісії Нобелівської премії.
Правозахисні організації, зокрема Емністі Інтернешнл, задокументували 195 випадків ув'язнення осіб, що брали участь у подіях 89-го року в Пекіні. Насправді ця цифра є набагато більшою. Представник Емністі Інтернешнл заявив, що число жертв продовжує зростати кожного року. Це число поповнюють і ті особи, котрі у той чи інший спосіб пробують відзначати трагічну дату. Цих людей просто арештовують і відправляють до примусових таборів праці. У грудні 2001-го року було заарештовано члена Демократичної партії Китаю Ванга Їнбо за те, що той розмістив в Інтернеті листа, в якому, серед іншого, була вимога до влади переглянути рішення щодо подій 89-го року та учасників демонстрації на площі Тяньаньмень.
Напередодні 13-ої річниці Емнесті Інтернешнл закликав комуністичну владу Китаю випустити на волю всіх, хто 89-го року виступив на захист демократії, а сім'ям постраждалих виплатити компенсацію.
Американський часопис “Вашингтон Пост” у спеціальній статті, присвяченій подіям 1989-го року, відзначає, що за 13 років Китай пройшов довгий шлях. Швидкими темпами зростає економіка, мільйони людей виборсалися з убогості, Світова Організація Торгівлі прийняла Китай до своїх лав. Однак спроба правлячої комуністичної партії створити ринкову економіку в умовах репресивної однопартійної держави призвела до масового беззаконня, особливо в сільській місцевості, до корупції, безробіття і принизливих умов праці. Люди, котрі намагалися, в тому числі й безуспішно, скерувати Китай дорогою демократії, доводять, що перехід до вільного підприємництва може мати успіх тільки в умовах, коли, зокрема, шанується право вільно висловлюватися.
