Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 11:52

Чи є у четвірки політичних сил шанс стати опозицією?


Чи є у четвірки політичних сил шанс стати опозицією?

Київ, 5 червня 2002 - Уперше за майже одинадцять років незалежності Україна опинилася у стані глибокої парламентської кризи. Вона пов’язана із тим, що четвірка опозиційних фракцій та двійка провладних фракцій не можуть знайти консенсусу у питанні розподілу профільних парламентських комітетів. Політологи схильні вважати, що великою помилкою Єдиної України та СДПУ (О) було те, що вони не віддали четвірці керівних посад парламенту.

Звичайні, пересічні українські громадяни поступово розчаровуються у четвірці політичних сил. І загалом виникає питання , чи може у принципі четвірка претендувати на те, щоб стати згодом сильною потужною опозицією.

Унікальність ситуації, власне, парламентської кризи полягає у неможливості досягнення такого жаданого, або як кажуть за лаштунками парламенту, золотого компромісу. Оскільки компроміс робить сильною опозицію та послаблює провладні сили, або навпаки - послаблює опозицію і зміцнює провладну більшість. Певна річ, що зрештою якомусь суб’єкту доведеться поступитися. Розуміючи це, четвірці й двійці так неймовірно важко домовитися.

Тому сьогодні не доводиться говорити про власне сильну опозицію , як і про сильну владу. Валерій Альошин із Нашої України має сумніви, що на базі четвірки можливе формування опозиції хоча б з огляду на те, що вона складається з різних ідеологічних угруповань. Він переконаний, що перспектива потужної опозиції за Нашою Україною. Бо вона єдина захищає демократичні цінності. Принаймні, Наша Україна прогресивніша , аніж комуністи та їх трансформовані погляди реформування суспільства. Валерій Альошин:

«У зв’язку з цим у нас можливі тактичні союзи, тактичні об’єднання, коли нас об’єднують якісь спільні інтереси. Однак немає сумніву, що є різні цілі, є досить різні задекларовані амбіції. Тому говорити про четвірку як про згуртовану опозицію навряд чи доводиться. Слід визначити можливості правого спектру, спектру національної демократії. Думаю, що відбудеться структуризація центру. І якщо з цих структур утвориться кілька потужних партій, які будуть репрезентувати цей спектр, поряд із лівим табором, тоді ось у цій палітрі і треба говорити про опозиційність. Опозиційність справа, опозиційність зліва.»

Комуністка Алла Александровська каже, що поки про опозицію розмірковувати рано, поки є ситуативні інтереси. А справжні з’являться, коли парламент почне ухвалювати законодавчі акти. Алла Александровська:

«Фракції Наша Україна, Юлії Тимошенко –це буржуазні фракції. Ринкові реформи, які вони проголошують, лежать у площині капіталізації України. Комуністи пропонують йти зовсім іншим шляхом. Тому я думаю, що навряд чи можливий довготривалий і стабільний блок між цими чотирма політичними силами.»

Борис Андресюк із провладної фракції СДПУ (О) не вірить,що з четвірки визріє потужна опозиція. Це пояснюється різною ідеологією й небажанням окремих сил бути в опозиції. Дуже вже різна ця четвірка – каже Борис Андресюк:

«Вони на певному етапі ситуативно можуть щось там опозиційне висунути, але довгостроково це не можу бути, тому що комуністи й рухівці стоять на протилежних ідеологічних основах. То, зрозуміло, що це не може бути глибоким, якщо в людей різні ідеологічні платформи.»

Колишній прем’єр Валерій Пустовойтенко з Єдиної України взагалі вважає, що опозиція – це не конструктивно. Адже політичні сили вибудовують свою лінію так, як їм вигідно і як їм диктує перебіг подій. В залежності від політичної погоди четвірка може бути в опозиції, а може і не бути. Валерій Пустовойтенко:

«Якщо взяти рік назад, то ті, хто зараз у Нашій Україні, вони усі були з владою. Тепер вони пішли в опозицію. Тому я за те, щоб ми знайшли можливість у подальшому конструктивно працювати.»

Наразі такий золотий компроміс шукається, але усі суб’єкти вважають, що його досягти дуже й дуже важко.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG