Будапешт, 13 червня 2002 – Останнім часом у середовищі угорських енергетиків знову багато дискутують на чорнобильську тему загалом і з приводу безпеки роботи атомної електростанції в угорському місті Пакш зокрема.
Річ у тому, що на початку цього тижня в Люксембурзі на засіданні ЄС ухвалено остаточне рішення – визначити Литву як претендента на вступ до Євросоюзу, якщо ця країна ще до кінця десятиліття закриє атомну станцію в Іґналіні, збудовану на зразок Чорнобильської. Ба більше, ЄС навіть береться надати допомогу балтійським країнам у сфері енергетики, якщо вони ліквідують на своїй території небезпечні атомні реактори.
В Угорщині, як відомо, теж діє атомна електростанція в місті Пакш, причому вона була спроектована українськими інженерами. Останніми роками систему її безпеки посилено, і це підтвердили й компетентні міжнародні організації у справах нагляду за функціонуванням таких об’єктів. Утім, питання, які турбують угорську громадськість, наразі залишаються.
Найактивніше проявляють себе екологи, але у пресі з’являються і виступи угорських енергетиків. Інженер Жужа Сентдьорді, наприклад, свого часу писала з цього приводу: «Чорнобильський позитив, якщо можна вживати цей вислів у зв’язку з небувалою трагедією, полягає в тому, що безпека атомних реакторів надзвичайно зросла у порівнянні з 15 роками, які передували катастрофі». Інших угорських експертів, скажімо, турбує нинішній технічний стан Чорнобильського саркофагу.
Із одного боку, вони можуть зрозуміти дії української влади, яка намагається вибити з міжнародних фінансових установ кошти на проведення реконструкційних робіт і тому, так би мовити, трохи згущує барви. З іншого боку, якою ж насправді є реальність на Чорнобильській атомній, запитують вони.
Та сама інженер Жужа Сентдьорді намагається пояснити слова українського академіка Гродзинського, який заявив, що чорнобильський вибух у тисячу разів посилив захворювання раком серед дітей навколо осередку небезпеки. «Добре відомо, що найбільше в таких випадках страждає щитовидна залоза, і вже сама по собі ця цифра вражає», – робить висновок угорська інженер-енергетик.
Річ у тому, що на початку цього тижня в Люксембурзі на засіданні ЄС ухвалено остаточне рішення – визначити Литву як претендента на вступ до Євросоюзу, якщо ця країна ще до кінця десятиліття закриє атомну станцію в Іґналіні, збудовану на зразок Чорнобильської. Ба більше, ЄС навіть береться надати допомогу балтійським країнам у сфері енергетики, якщо вони ліквідують на своїй території небезпечні атомні реактори.
В Угорщині, як відомо, теж діє атомна електростанція в місті Пакш, причому вона була спроектована українськими інженерами. Останніми роками систему її безпеки посилено, і це підтвердили й компетентні міжнародні організації у справах нагляду за функціонуванням таких об’єктів. Утім, питання, які турбують угорську громадськість, наразі залишаються.
Найактивніше проявляють себе екологи, але у пресі з’являються і виступи угорських енергетиків. Інженер Жужа Сентдьорді, наприклад, свого часу писала з цього приводу: «Чорнобильський позитив, якщо можна вживати цей вислів у зв’язку з небувалою трагедією, полягає в тому, що безпека атомних реакторів надзвичайно зросла у порівнянні з 15 роками, які передували катастрофі». Інших угорських експертів, скажімо, турбує нинішній технічний стан Чорнобильського саркофагу.
Із одного боку, вони можуть зрозуміти дії української влади, яка намагається вибити з міжнародних фінансових установ кошти на проведення реконструкційних робіт і тому, так би мовити, трохи згущує барви. З іншого боку, якою ж насправді є реальність на Чорнобильській атомній, запитують вони.
Та сама інженер Жужа Сентдьорді намагається пояснити слова українського академіка Гродзинського, який заявив, що чорнобильський вибух у тисячу разів посилив захворювання раком серед дітей навколо осередку небезпеки. «Добре відомо, що найбільше в таких випадках страждає щитовидна залоза, і вже сама по собі ця цифра вражає», – робить висновок угорська інженер-енергетик.
