Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 00:28

Прямий Ефір: Свобода слова і захист журналістів на фоні нерозкритих вбивств. Парламентський Комітет зі свободи слова готовий до рішучих дій. Друга тема: Єдина Україна вже не єдина


Прямий Ефір: Свобода слова і захист журналістів на фоні нерозкритих вбивств. Парламентський Комітет зі свободи слова готовий до рішучих дій. Друга тема: Єдина Україна вже не єдина

Київ-Прага, 19 червня 2002 - Передачу з Києва веде Надія Степула. Гості київської студії: Сергій Правденко - народний депутат, член Комітету Верховної Ради України зі свободи слова, Михайло Гладій - народний депутат, фракція «Єдина Україна» та наша колега, журналістка Мирослава Гонгадзе по телефону з Вашингтона

Передачу з Праги веде Ірина Халупа

Ірина Халупа

Вітаю вас, шановні гості. Новим головою парламентського Комітету з питань свободи слова став відомий київський політолог, народний депутат Микола Томенко. Він відразу окреслив, що серед пріоритетних напрямків діяльності комітету буде не лише захист свободи слова, а і захист журналістів, передусім, цитую –“реагування на конкретні дикі справи – убивства журналістів”.

Сьогодні на зустрічі з журналістами Микола Томенко запевнив, що його комітет не забуватиме про справу зникнення й убивство журналіста Георгія Гонгадзе та вбивство журналіста Ігоря Олександрова. Ось, що назвав Микола Томенко серед головних завдань Комітету з питань свободи.

Микола Томенко

Звичайно, це реагування на різноманітні резонансні справи, що стосуються тиску на журналістів, а особливо тих диких речей, коли йдеться про вбивства журналістів. У зв’язку з цим ми обговорювали ситуацію, яка склалася стосовно розслідування вбивств Георгія Гонгадзе, Юрія Олександрова й інших справ. Наша позиція така - ми пропонуємо не створювати нової комісії з двох міркувань. По-перше, є відчуття, що в цій Верховній Раді може не набратися 226 голосів, оскільки, це не тільки Гонгадзе. Це і касетна справа, і повернення до своєрідної акції Україна без Кучми. Думаю, що буде дуже тяжко повести це рішення. По-друге, насправді, комісія почала більш-менш працювати після того, як головою був Олександр Жир. Він і не переміг перший раз тому, що Віктор Пінчук і інші члени сім’ї й команди президента зробили все, щоб він не став депутатом, саме як голова слідчої комісії. Тому ми зараз думаємо, що 14 липня Олександр Жир стане народним депутатом, збереться склад слідчої комісії, і наш комітет готовий розписати механізми спільної роботи й комітету, і комісії. І тоді ми приймемо остаточне рішення – чи треба буде це ще раз провести у Верховній Раді у старому чи у оновленому складі. Але, все таки, наш підхід - усі напрацювання комісії, яку очолював Олександр Жир, продовжити й намагатися цю справу довести до кінця.

Ірина Халупа

Пан Томенко згадував, що його комітет підтримуватиме комісію, яку очолював Олександр Жир. Пан Жир зараз працює у виборчому окрузі, де в середині липня мають відбутися довибори. Пан Жир ще не є народним депутатом, але сподівається, що після довиборів він їм стане. З паном Жиром зв’язалася по телефону наша колега Майя Нагорняк і провела коротеньке інтерв’ю.

Майя Нагорняк

Протягом тривалого часу Ви очолювали Комісію щодо розслідування цього резонансного злочину у справі Гонгадзе. В чому головна причина того, що немає жодних результатів у цьому розслідуванні?

Олександр Жир

По-перше, я не можу погодитись з висновком, що немає жодних результатів. Комісія має результати. Матеріали комісії засвідчують, що, на жаль, наша влада – як адміністрація президента й президент, так і Генеральна прокуратура та Міністерство внутрішніх справ, робили і роблять все можливе, щоб істина по справі, не була встановлена. Це висновок комісії, який оприлюднювався з трибуни Верховної Ради України, і я вважаю, що це є одним із результатів. По-друге, ми неодноразово за період роботи тимчасової комісії чули доповіді, повідомлення від керівництва Міністерства внутрішніх справ про те, що вбивця знайдений. Останнє з них було, коли пан Смирнов робив заяву, що це кримінальні авторитети. Комісія довела і пану Смірнову і суспільству, що це не так, що не треба знаходити псевдо вбивць і псевдо замовників убивства. Саме завдяки комісії Міністерство внутрішніх справ потім вибачалося. На жаль, на сьогодні це вже система у діяльності Міністерства внутрішніх справ, тому що аналогічну ситуацію ми бачили з убивцями журналіста Олександрова. Те, що не знайдено або не доведено, хто замовляв, хто вбивав Георгія Гонгадзе, вже не вина комісії. Це вже вина Генеральної прокуратури.

Майя Нагорняк

Пане Жир, голова парламентського Комітету з питань свободи слова й інформації Микола Томенко днями заявив, що він знову пропонуватиме Вашу кандидатуру в разі Вашої перемоги на виборах, на посаду голови цієї комісії. Як Ви до цього ставитеся?

Олександр Жир

На сьогодні я знаходжусь у себе в окрузі. Я поки не депутат, я у статусі кандидата у народні депутати. Можу сказати, що влада робить все можливе, аби знову вибори у 35-му окрузі були визнані недійсними. Тому я не хотів би випереджати час. Почекаємо до 14 липня.

Ірина Халупа

Пане Правденко, упродовж усього часу, що пройшов від зникнення й убивства Георгія Гонгадзе, ми почули багато різних ініціатив, нових пропозицій, підтримок і тому подібне. Але жодна з них ні до чого не довела. Чому Ваш комітет вибрав цю справу як одну з пріоритетних, якій ви будете давати свою підтримку і яку будете намагатися просунути вперед? Чому Ви думаєте, що вам удасться щось зробити, оскільки пан Жир сказав, що головні висновки його комісії, що влада блокує цю справу на кожному кроці?

Сергій Правденко

Я хочу повторити деякі слова. Я вважаю, що б люди не говорили ( є така мудрість ), мова в кінцевому рахунку завжди йде про гроші. Так само можна знайти цей слід і в резонансних убивствах журналістів. В чому я його вибачаю? В тому, що тільки 40% діючої економіки України платить податки, а 60% - в тіні. Це означає, що в тіні знаходиться щороку майже 100 мільярдів гривень. Що б ми не говорили про напрямки бюджетної політики, про неможливість наповнити бюджет і так далі, давайте не забувати, що у нас у тіні майже 100 000 мільярдів. І поки це буде, та ще в такій величезній кількості, будуть, на жаль, вбивства не тільки журналістів. І буде прокуратура, про яку щойно говорили, вимагати смертної кари. Сам факт смертної кари, якщо влада про неї заговорила устами Генпрокуратури, - дуже характерна ознака або дикого капіталізму, або тоталітаризму. Ми бачили фарс слідства, потім справедливий процес над людиною, яку звинуватили у вбивстві Ігоря Олександрова. Ми пам’ятаємо і те, що сьогодні нагадав Олександр Жир, що нам уже вказували про якихось вовкулаків, що вбили Георгія Гонгадзе, і їх уже на цьому світі немає. З моєї точки зору, все це базується на тому, що в країні надто багато тіньових коштів, хазяї яких прагнуть своєї влади – так, як вони її бачать і трактують. А свобода слова, якою добре користувався покійний Георгій Гонгадзе, інші мої колеги, розмиває ці речі. Якби у нас була свобода слова, ми б знали значно більше про те, що відбувається в суспільстві.

Ірина Халупа

Пане Правденко, чи ви вірите, що цю справу коли не будь розкриють?

Сергій Правденко

Я вірю в те, що цю справу буде доведено до кінця в разі зміни системи влади в Україні і, звідси, системи суспільних відносин в Україні.

Ірина Халупа

Мирославо, як ви ставитеся до таких ініціатив, згаданого комітету?

Мирослава Гонгадзе

Я вітаю будь-які кроки у напрямку розслідування справи Георгія Гонгадзе: і створення комісії, і продовження її роботи є дуже важливим.

Але давайте подивимося об’єктивно, що ж комісія може зробити? Перша й основна проблема, ми не маємо закону про роботу комісії. І завдання парламенту і Комісії з свободи слова є ініціювати засідання, на якому цей закон буде винесений на розгляд і необхідно подолати вето президента на закон, для того, щоб комісія мала можливість працювати. Це по-перше.

Але тут ми переходимо до наступної проблеми. На чолі Верховної Ради - Володимир Литвин. Людина, яка підказала президентові розібратися з Георгієм Гонгадзе за допомогою «орлів» Кравченка. Давайте вгадаємо з трьох спроб, чи можлива діяльність слідчої комісії за цього складу парламенту? Одним з завдань Володимира Литвина на цій відповідальній посаді - забезпечити гарантії своєму безпосередньому шефові Леоніду Кучмі і, звичайно, ж, собі.

І ці питання, до речі, піднімалися учора під час презентації фільму ВВС в Конгресі США «Вбити історію» про життя й смерть Георгія Гонгадзе. Але комісія Верховної Ради потрібна у цій справі і при бажанні вона, все ж таки, може щось зробити.

Ірина Халупа

Мені здається, іноді читаючи повідомлення західних медіа, сайти в інтернеті, що є глибше і ширше зацікавлення у справі Гонгадзе поза межами України, ніж у самій Україні. Ви щойно, Мирославо, згадували показ фільму. Я знаю, що через декілька днів ви їдете до Страсбурга, де ця справа знову буде розглядатися міжнародними журналістськими організаціями. Як це розцінити, як пояснити, що справа суто українська, злочин був скоєний в Україні, людина загинула в Україні, людина, яка була українцем, яка працювала в Україні, але іноді складається таке враження, що є глибше зацікавлення у розкритті цієї справи поза межами України? Як ви на це дивитеся?

Мирослава Гонгадзе

По-перше, я думаю, що в Україні трохи втомилися від цієї справи. А говорять там, де є ініціатори, щоб про це говорити.

Я пробую тут зробити все, що можу. На Заході знають ціну демократії, ціну свободи слова, вони знають, що за злочини має бути покарання, навіть, якщо воно наступає набагато пізніше від моменту скоєння злочину і якщо, навіть, у ньому задіяні дуже чільні посадові особи. І коли вчора дві сотні людей, що сиділи в залі подивилися фільм ВВС, вони були просто приголомшені. Всі про це читають, знають, але коли вони бачать на екрані ці тлінні останки, журналістів і політиків, яких б’ють, які розповідають як над ними знущаються, для них - це вражаюча картина.

І те, що відбувалося у цій справі, для західної людини не просто обурливо, вони не можуть уявити, що таке, у принципі, може відбуватися. І конгресмени, і представники Державного департаменту, і ті люди, з якими я весь час зустрічаюся, лідери міжнародних громадських організацій усі завіряють, що ця справа точно буде безрезультативною. І я абсолютно в цьому переконана.

Ірина Халупа

Пане Гладій, Мирослава Гонгадзе щойно сказала, що в Україні вже дещо втомилися від цієї справи. Як ви гадаєте, чи Україна може собі дозволити таку втому?

Михайло Гладій

Справу Гонгадзе необхідно розглядати в плані правовому і також у політичному. І правоохоронні органи й комісія, яка створена, повинні довести цю справу до логічного кінця. Звичайно, ми повинні все це вирішувати у законному порядку.

Сергій Правденко

Я хотів би додати, що у цивілізованих країнах такі факти не можуть не викликати обурення, емоцій і бажання винних притягти до відповідальності. В нашій країні, вибачте за гіркоту, вбивство журналістів і вбивство інших людей, я маю на увазі, на політичному ґрунті на жаль, стають вже рядовою подією. І це, на жаль, правда.

Надія Степула

Пане Правденко, під час виборчої кампанії, коли ви зустрічалися зі своїми виборцями, чи йшлося про цю справу? Якщо йшлося, як люди реагували на неї?

Сергій Правденко

Від блоку Юлії Тимошенко я відповідав за Чернігівську область і досить багато часу там провів на зустрічах в селах, селищах, містах, містечках. Можу сказати, що, практично, у 99% випадків це питання так чи інакше згадувалося і мене запитували, як члена комісії, що і як відбувається, доки це триватиме. У нас просто люди не мають можливості для самовираження у цьому плані. Може тому здається, що ми звикаємо. І не в кожному засобі масової інформації, скажімо місцевому, можна розмістити дані, навіть нашої комісії, щодо її діяльності, тому що спротив буде колосальний і біда буде тим місцевим редакторам. Це теж є величезна проблема.

Але повірте, людей це хвилює і сьогодні, бо люди розуміють, по кому б’є дзвін. Люди це розуміють, якщо не на інтелектуальному рівні, то на чуттєвому рівні це розуміють.

Ірина Халупа

Мирославо, як сьогодні виглядає справа зі слідством? Чи є якісь результати, чи можемо сподіватися, що найближчим часом ця справа таки потрапить до суду?

Мирослава Гонгадзе

З офіційним слідством практично нічого не відбувається. З останніх кроків прокуратури я зрозуміла, що вони обрали тактику вичікування, коли всім просто все набридне і ми, я, мати, втомимося писати безкінечні клопотання і все на тому затихне.

Останні м часом, прокуратура просто вражає. Відповіді на клопотання вони вже не дають безпосередньо адвокату, як раніше, а надсилають поштою, щоб затягнути час. На мій запит щодо надання результатів експертизи й повідомлення про наступну експертизу, про яку недавно заявляв пан Шупик, я не отримала логічної відповіді. Постанови про її призначення не показують, результати попередніх експертиз не дають, про терміни у слідстві не повідомляють, рішення про те, що «таращанське тіло» належить Георгію не ухвалюють. А експертна установа заявляє, що їхня холодильна камера зайнята «згадуваним», як вони пишуть, тілом і це їм заважає працювати, так що, давайте забирайте ці останки, або ми самі їх поховаємо. Але як їх можна забирати, якщо рішення про те, що тіло належить Георгію, не існує? Заяви, листи прокуратури не є офіційним юридичним рішенням.

Останньою краплею стало, взагалі, грубе порушення прокуратурою закону. Вони відмовляються реєструвати представником потерпілої сторони Робера Менара, президента «Репортерів без кордонів». Його клопотання у зв’язку з цим від імені потерпілих, вони залишають без розгляду. Цю відповідь ми отримали два дні тому. І що тут скажеш? Пан Дурбеняк, начальник відділу управління з розслідування особливо тяжких злочинів він сам собі риє яму, підписуючи такі листи.

В даній справі, як я не раз вже говорила, є два можливих варіанти вирішення: перший, це створення міжнародної комісії, чи то разом з комісією Верховної Ради, чи із слідчими прокуратури, але та комісія має працювати. Наступного тижня я буду у Страсбургу. Я матиму зустріч із головою Парламентської Асамблеї Ради Європи паном Швіммером і ще з головами декількох офіційних делегацій Європейських країн у Раді Європи. До речі, можливо, ми там зустрінемося з паном Гладієм. Ми знову вносимо це питання до порядку денного. Тут велику підтримку надають найбільшій європейській журналістській організації і, звичайно, Ганні Северинсен, яка, справді, прагне допомогти у цій справі.

І друге, це, звичайно, суд. Судове розслідування у цій справі буде за межами України або в Україні, але ця справа майже завершена за межами України.

Ірина Халупа

Дякую, Мирославо. У кожному разі, я можу сказати, що ми журналісти не втомлюємося цією сумною справою і будемо старатися про неї не забувати й інформувати наших слухачів.

Ірина Халупа

Друга тема - що сталося з «Єдиною Україною»? Чому вона вже не єдина? Поговоримо далі про розмноження фракцій у Верховній Раді – що стоїть за поділом великих фракцій та новими утвореннями. Розпад не найуспішнішої на виборах, проте найчисельнішої фракції Верховної Ради «Єдина Україна» на шість фракцій прогнозували ще під час виборчої кампанії. Тепер мегафракція дрібниться офіційно. Iї частини – це фракції Партії регіонів, партії «Трудова Україна», Народно-демократичної партії, Партії промисловців і підприємців, Аграрної партії та фракції «Народовладдя». Вони узгоджуватимуть свої дії у парламенті, як це було і до розпаду, коли їх об’єднувала мета – домогтися усіма правдами і не правдами спікерства їхнього лідера Володимира Литвина. Про долю колись єдиної, а тепер не - "Єдиної України» – Юлія Жмакіна.

Юлія Жмакіна

На світанку минулої передвиборчої кампанії у чиємусь схильному до політичного моделювання мозку виникла ідея створення сильної центристської коаліції. Так і адмінресурс було зручніше контролювати, і можна єдиним фронтом демонструвати присутність здорового (тобто не опозиційного) глузду в українському королівстві. Леонід Кучма п’ятірку партій-засновниць благословив на вибори своїм патронатом. Більше того, Президент України із затишного кабінету глави своєї Адміністрації передислокував до блоку «За єдину Україну» Володимира Литвина. Тоді навіть Сергієві Тигіпку довелося тимчасово поступитися своїми амбіціями. І він сповістив восени минулого року:

Сергій Тигіпко

Чому Литвин? Тому що сьогодні, в цих умовах я вважаю, що він більш сильна кандидатура, ніж кожен із нас. Він абсолютно публічний чоловік, він може тримати аудиторію. Він історик, він, на мій погляд, професійно може займатися політичною діяльністю.

Юлія Жмакіна

Політичний філософ і стратег Дмитро Табачник у грудні минулого року на з’їзді партії “Трудова Україна” зробив чіткий прогноз:

Дмитро Табачник

Узагалі на часі створення єдиної, потужної центристської політичної партії. І якщо вибори для блоку «За єдину Україну» пройдуть досить успішно, то буде рішення про те, щоб об’єднавчий форум далі продовжив свою роботу і вийшов на якісь основні обриси в створенні єдиної центристської партії.

Юлія Жмакіна

З цілісною партією “Єдина Україна”, як бачимо не склалося, як гадалося Дмитрові Табачнику. Після нелегкого і місцями (за свідченням народних депутатів) примусового процесу – обрання главою Верховної Ради України Володимира Литвина, лідера “Єдиної України” – сенс існування мегафракції було втрачено остаточно. Та ще й до того Президента України оточили бажаючі волі й самостійності “заєдисти”. Особливо донецькі.

Леонід Кучма погодився з роздрібненням “Єдиної України”. Говорить лідер майбутньої фракції Народно-демократичної партії депутат Валерій Пустовойтенко:

Валерій Пустовойтенко

Виборчий блок «Єдиної України» трансформований у політичне об’єднання фракції. Я вважаю, що на сьогодні для нас більш вигідно мати ширше представництво фракцій, тому що в опозиції сьогодні є набагато більше голосів. Ми вчора домовились, що й далі будемо примати по стратегічних питаннях рішення разом, і ніяких розбіжностей у нас не буде.

Юлія Жмакіна

Кажуть, пан Пустовойтенко не задоволений тим, як триває процес поділу на фракції всередині самої “Єдиної України”. У Народно-демократично партії перехопили ледве не 10 мажоритарників. Представник опозиції українського парламенту (фракція “Народна Україна”) Тарас Чорновіл по-своєму тлумачить розпад великої “Єдиної України”:

Тарас Чорновіл

Є поняття політики відповідальності й безвідповідальності. Коли лунають обіцянки, які завідомо не будуть ніколи виконані, під ці обіцянки збирають місця в парламенті, голоси, сформовують мегафракції, потім із тих мегафракцій лишається пшик, а лишається при тому створене ними ж керівництво Верховної Ради - то це є варіант елементарного шулерського шарлатанства, перенесеного до рангу високої політики. Мене це неймовірно ображає, тому що до виборця ставляться як до чогось третьосортного.

Ірина Халупа

Це був народний депутат Тарас Чорновіл у матеріалі Юлії Жмакіної. Пане Гладій, чому не здійснився прогноз пана Табачника, чому власне цей блок - найбільший, найчисельніший у Верховній Раді після підрахування мажоритарних місць - не створився, не перетворився на єдину центристську партію?

Михайло Гладій

Я б не погодився з тими аналітиками і політиками, які говорять про те, що сьогодні блок «Єдина Україна» розпадається й утрачає свою ідеологію. В політиці, як і в кожній справі, є певні етапи розвитку, і формувався блок «За єдину Україну» для того, щоб іти на вибори і перемогти, тобто перейти 4-відсотковий рубіж. Блоку це вдалося зробити, ми набрали 12 відсотків, і коли прийшли в парламент, була створена потужна фракція «Єдина Україна» на базі депутатів, які пройшли по списку блоку і мажоритарників. Другий етап - це вибори керівництва парламенту, що вдалося нашій фракції - також перемогти, і знають всі про те, що головою парламенту обраний Володимир Михайлович Литвин, пан Васільєв і Зінченко. Розуміючи, що дальша робота в парламенті після затвердження голів комітетів і перших заступників необхідно політично структуризувати для полегшення роботи політичної. Мається на увазі, що ще не створено єдину політичну партію, за кожною політичною групою є своя політична партія. Я, наприклад, голова партії «Аграрна Україна». Ми домовлялися ще напередодні виборів про те, що наступний етап після обрання керівництва для політичної фракції «Єдина Україна» буде – реорганізація. Власне, ми домовилися (вчора на засіданні великої фракції «Єдина Україна») про те, що на базі цієї фракції буде створено п’ять політичних фракцій тих партій, які пройшли в складі...

Ірина Халупа

Так, пане Гладій, але можна Вас на хвилину перебити. Чи це не обдурювання виборців, як це сказав Тарас Чорновіл? Бо самі по собі ви б ніколи не побороли ті 4 відсотки. А ви зорганізувалися в одну потужну силу, прийшли до парламенту, а тепер ідете своїми власними шляхами.

Михайло Гладій

Ні, я вам сказав раніше про те, що буде створено блок фракцій «Єдина Україна», тобто будуть певні дії узгоджуватися, й ідеологія блоку «За єдину Україну» буде витримуватися. Але ще раз кажу: не створена єдина політична партія на сьогодні, де можна було б говорити, що от вона створена, а фракція як єдина політична структура в парламенті розпадається, ні, це прогнозована реорганізація фракції, тільки так можна це трактувати.

Ірина Халупа

Добре, тоді скажіть будь ласка, що тоді матиме верховенство – інтереси фракцій (тобто в тому випадку – вашої Аграрної партії) чи інтереси блоку? Що буде важливішим?

Михайло Гладій

Я думаю, що в такій політичній структурі повинна бути гармонія, повинні відстоюватися інтереси й партії, і відповідно блоку чи фракції. Це має дуже важливе значення. Узагалі я вважаю, що в парламенті ми повинні консолідуватися в більшість, відстоювати інтереси насамперед держави, партії, а потім особисто народного депутата України.

Ірина Халупа

Пане Правденко, як Ви дивитеся на розмноження «Єдиної України»? Як сказав пан Пустовойтенко - це не роз’єднання, а перетворення блоку в об’єднання фракцій.

Сергій Правденко

Я представляю невелику фракцію, достатньо дружну й монолітну. В нас 23 депутати, тому це, у принципі, не проблеми нашої фракції, і я б не хотів їх судити чи засуджувати або говорити так темпераментно, як пан Чорновіл. Це їхня справа, якщо хтось із виборців вважає себе обдуреним – це його справа, цього виборця, треба було думати раніше. Бюлетень – це відповідальність. Якщо хтось вважає, що десь на мажоритарних округах були фальсифікації, то члени виборчих комісій, працівники місцевих адміністрацій, не будемо забувати, - теж частинка нашого народу. Це їх відповідальність, нічого кивати тепер. Вони вирішили, що їм тактично краще мати кілька фракцій – це їх політична справа, їх політичне рішення. Єдине, що я б хотів сказати, ви сказали, що вони тепер підуть своїми шляхами - нічого подібного, шляхи в «Єдиній Україні», з моєї точки зору (я можу помилятися) наперед визначено. Вони підуть визначеними шляхами, і я думаю, що вони будуть рухатися досить дружно, оскільки є чітко визначена спільність інтересів - утримувати владу. Це достатній «приз» для того, щоб не розпадатися, як лебідь, рак і щука. Цього там не буде, я сподіваюся. А те, що були прогнози Дмитра Табачника та інших, ну, Дмитро Володимирович як дав прогноз, так само сміливо розкаже, як він не справдився. Це ще Черчилль нас цьому вчив, це річ дуже проста.

Михайло Гладій

Я хотів би тут доповнити те, що сказав Дмитро Володимирович. Я думаю, що він не помилився, що в перспективі буде стояти питання об’єднання кількох політичних структур чи партій в одну, або ж у кілька. Мається на увазі - від тієї кількості партій, яка сьогодні є на політичній арені в нашій державі, наш виборець справді змучиться. Тому перспектива консолідації й об’єднання актуальна, і не треба говорити про те, що Табачник помилився.

Сергій Правдено

Ну що ж, поживемо - побачимо. Правда, колеги? Але я хотів би ще раз наголосити на тих цифрах, які я назвав: приз «влада» – це 60 відсотків економіки в тіні, і ця тінь за останні п’ять-шість років ні на йоту не зменшилась. Це колосальний приз. Я хотів би, щоб люди про це думали, пам’ятали й знали.

Михайло Гладій

Я хочу також колегу свого доповнити. Я згоден з тим, що сьогодні приз – влада, і всі, хто йшов у Верховну Раду, перед собою таке завдання ставили. Тому тут зовсім цивілізованим шляхом цей процес триває.

Надія Степула

Оскільки Ви, пане Гладій, визначили історичну місію блоку “За Єдину Україну”, і начебто це вже відбулося. Тепер, оскільки знов таки задля єднання ви роз’єднуєтесь – так зрозуміло з Ваших відповідей, хотілося б запитати: ще лежить в основі цих новоутворень, чи це кланові інтереси, ідеологічні інтереси, політична мотивація? Поясність нашим слухачам.

Михайло Гладій

Давайте розглядати Верховну Раду як законодавчий орган, де будуть вирішуватися державні питання. Хотілося, щоб це було консолідовано. Якщо всі наші зусилля не будуть спрямовані на покращення ситуації в державі, ухваленні законів, у першу чергу, – те, що ми обіцяли виборцям, то цей законодавчий орган буде мати негативну історію. І сьогодні цю площину роботи депутатів Верховної Ради необхідно перенести так. Усі депутати будуть намагатися це робити, формувати більшість, і ці міжполітичні бар’єри треба знищувати. А ми переходимо знов до виборчої боротьбі. Це не потрібно. Так, є різні позиції щодо різних ситуацій у державі, але ми повинні знаходити компроміс. Від стабільності роботи Верховної Ради залежить багато в державі, якщо не все.

Ірина Халупа

Пане Гладій, якщо Ви все ж таки будете домовлятися, то чому потрібно зберігати саму назву “Єдиної України”, для чого потрібна ця ілюзія єдності?

Михайло Гладій

Ви самі собі заперечуєте, коли ставите таке питання. По-перше, наша фракція є самостійною і самодостатньою. Партія аграріїв України має потужну структуру зі своєю ідеологією, принципами. Я думаю, за кожною потужною фракцією є такі потужні фракції. Щодо назви і, як я зрозумів, ідеології, то вона буде панувати й буде об’єднувати наші інтереси в законодавчій роботі. І ми повинні всіх закликати, ті структури, які є в блоці “Нашої України”, у блоці Юлії Тимошенко до консолідації. Я розумію, що ситуативна більшість у Верховній Раді не принесе користі, вона і називається ситуативною. Але ми маємо прямувати до того, щоб усе-таки більшість була стабільною. І ми сьогодні бачимо, після того, як обрано керівництво Верховної Ради й комітети – після того іде узгоджена робота. Оцінка дається приблизно однакова. Я вважаю, що в русло роботи, консолідації Верховна Рада обов’язково увійде.

Сергій Правденко

Як кажуть, вам, журналістам не догодиш. Об’єдналися, щоб прийти у парламент, - не догодиш роз’єднуються – теж не догодиш...... Кухня -то спільна, шановні колеги. Цей склад Верховної Ради дуже критичний, у якому розумінні? У чотирьох фракцій – опозиції, назвемо так – десь 49-48% голосів, і у двох фракціях “Єдиної України” сьогодні - теж така кількість . І ніхто не має чіткої переваги, хто б узяв на себе відповідальність. До речі, дуже велике питання, і воно нам заважатиме в роботі.

Краще була б чітка перевага – 60% певних політичних сил і напрямків. Чіткіше працював би парламент і сміливіше брав би на себе відповідальність. А вже оцінку цих дій робив би народ.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG