Будапешт, 21 червня 2002 - Як свідчить статистика Державного управління Угорської республіки у справах закордонних угорців, найбільше заяв, близько вісімдесяти тисяч, щодо видачі так званих статусних посвідчень надійшло до угорських консульських установ в Україні. Випадковим цей факт, на думку місцевих оглядачів, назвати тяжко. І ось чому.
Треба віддати належне заповзятості посадовців Державного управління Угорщини з питань закордонних угорців, який за пів року, а саме із січня, коли набрав чинності пільговий закон про статус закордонних угорців так розкрутили справу, що, наприклад, на Закарпатті, де мешкає майже 180 тисяч осіб угорської національності, буквально не встигають виписувати людям посвідчення. Днями в Ужгороді, генеральний консул Угорської республіки в Україні Золтан Сокач урочисто вручив тисячне статусне посвідчення пенсіонерці Єві Кукрій.
Цей документ є дійсним, на відміну від попередніх планів, упродовж 50, а не 5 років. У будь-якому випадку, це знімає зайву напругу власників документа, особливо, якщо вони ще й молоді віком, адже не сьогодні-завтра, орієнтовно у 2004 році, Угорщина може стати членом Європейського Союзу. Уже навіть відомо, наприклад, скільки депутатів буде пропонувати Угорщина до Європарламенту у наступному виборчому циклі.
Можливо, пересічних членів угорської нацменшини це цікавитиме у меншій мірі, однак, вони знають точно, що потрібно встигнути отримати статус закордонного угорця якнайшвидше, поки між Угорщиною та Україною не буде запроваджено режиму віз та реєстрації. Зараз, щоправда, і без нього українським громадянам, які прагнуть потрапити до Угорщини, скажімо, за допомогою запрошення клопоту не бракує. Останнім часом, місцеві власті ускладнили, колись дуже прості процедури і тому, хто запрошує когось з України або держав СНД, доводиться таки скуштувати добрячої порції бюрократизму.
Можливо тому і спостерігається такий великий інтерес до статусного посвідчення. Цікаво, що його можуть видати навіть родичу, дружині або дітям особи, яка визнає себе угорцем. Пам’ятаю з якою ностальгією запитували угорські українці минулого року міністра закордонних справ України Анатолія Зленка про те, коли, нарешті, у Києві почнуть дбати про закордонну діаспору, яке розчарування спостерігалося на їхніх обличчях, коли міністр відповів, що подвійного громадянства, наразі, в Україні не передбачається, а закон про закордонного українця маячить цим людям, хіба в туманній перспективі.
Можливо, активна діяльність угорського сусіда у плані турботи про свої нацменшини підштовхне українські власті до належних висновків.
Треба віддати належне заповзятості посадовців Державного управління Угорщини з питань закордонних угорців, який за пів року, а саме із січня, коли набрав чинності пільговий закон про статус закордонних угорців так розкрутили справу, що, наприклад, на Закарпатті, де мешкає майже 180 тисяч осіб угорської національності, буквально не встигають виписувати людям посвідчення. Днями в Ужгороді, генеральний консул Угорської республіки в Україні Золтан Сокач урочисто вручив тисячне статусне посвідчення пенсіонерці Єві Кукрій.
Цей документ є дійсним, на відміну від попередніх планів, упродовж 50, а не 5 років. У будь-якому випадку, це знімає зайву напругу власників документа, особливо, якщо вони ще й молоді віком, адже не сьогодні-завтра, орієнтовно у 2004 році, Угорщина може стати членом Європейського Союзу. Уже навіть відомо, наприклад, скільки депутатів буде пропонувати Угорщина до Європарламенту у наступному виборчому циклі.
Можливо, пересічних членів угорської нацменшини це цікавитиме у меншій мірі, однак, вони знають точно, що потрібно встигнути отримати статус закордонного угорця якнайшвидше, поки між Угорщиною та Україною не буде запроваджено режиму віз та реєстрації. Зараз, щоправда, і без нього українським громадянам, які прагнуть потрапити до Угорщини, скажімо, за допомогою запрошення клопоту не бракує. Останнім часом, місцеві власті ускладнили, колись дуже прості процедури і тому, хто запрошує когось з України або держав СНД, доводиться таки скуштувати добрячої порції бюрократизму.
Можливо тому і спостерігається такий великий інтерес до статусного посвідчення. Цікаво, що його можуть видати навіть родичу, дружині або дітям особи, яка визнає себе угорцем. Пам’ятаю з якою ностальгією запитували угорські українці минулого року міністра закордонних справ України Анатолія Зленка про те, коли, нарешті, у Києві почнуть дбати про закордонну діаспору, яке розчарування спостерігалося на їхніх обличчях, коли міністр відповів, що подвійного громадянства, наразі, в Україні не передбачається, а закон про закордонного українця маячить цим людям, хіба в туманній перспективі.
Можливо, активна діяльність угорського сусіда у плані турботи про свої нацменшини підштовхне українські власті до належних висновків.
