Доступність посилання

logo-print
02 грудня 2016, Київ 20:27

Прямий Ефір: Президенти України і Польщі зустрілися сьогодні в польському місті Жешув. Чому шахтарям знову не платять? Чому вони знову в Києві оббивають шоломами тротуари під урядовими будинками?


Прямий Ефір: Президенти України і Польщі зустрілися сьогодні в польському місті Жешув. Чому шахтарям знову не платять? Чому вони знову в Києві оббивають шоломами тротуари під урядовими будинками?

Київ-Прага, 21 червня 2002 - Передачу з Києва веде Юлія Жмакіна. Гості київської студії: кореспондентка радіо Свобода в Польщі Ганна Стеців, Володимир Сапуто – один з 88 голодуючих на майдані Незалежності шахтарів із Луганщини, керівник профкому шахти Мінусинська (місто Красний Луч), голова регіонального представництва Незалежної профспілки гірників України, Анатолій Татаринов – заступник директора Державного департаменту вугільної промисловості Міністерства палива та енергетики України.

Передачу з Праги веде Ірина Халупа

Ірина Халупа

Вітаємо Вас дорогі гості, і дякуємо, що погодилися взяти участь у Вечірній Свободі. Президент Леонід Кучма зустрівся сьогодні з Президентом Польщі Александром Кваснєвським у Жешуві у рамках економічного форуму «Україна-Польща». Цей форум вже діє 5 років , його робота проходить у чотирьох секціях: транскордонне, фінансово-банківське, інвестиційне співробітництва та двостороння торгівля та європейська інтеграція. У рамках форуму відбулася зустріч голів облдержадміністрацій та облрад України й воєвод та маршалків Польщі. Наша колега Ганна Стеців спостерігала за цією зустріччю, вона на зв’язку. Добрий вечір Ганно. Що було важливішим – зустріч президентів чи зустріч колег на рівні місцевого самоврядування?

Ганна Стеців

На це запитання важко відповісти однозначно. Але те, що нарешті всі 25 голів адміністрацій з усіх областей України й голів рад виїхали в сусідню Польщу подивитися, як же функціонує тут місцеве самоврядування, надзвичайно важливо. 2 роки тому, коли прем’єром був Ющенко, він щось подібне пробував зробити. Він хотів зібрати в Польщі наших регіональних лідерів, як вони себе називають, регіональні еліти. Не знаю, чи можна до слова еліта застосовувати якесь географічне окреслення. Але Ющенку це не вдалося, бо не всі регіональні лідери його послухали й приїхали, натомість Кучму вони послухали, бо майже всі вони є його ставлениками.

Ірина Халупа

Вибачте, пропав зв’язок. Сьогодні у нас технічні проблеми, тому що в Празі страшна буря, яка повибивала деяке наше обладнання, сателітний зв’язок не працює і є певні проблеми з телефонами. Якщо Ганна Стеців знову появиться у нас на зв’язку, ми ще продовжимо з нею розмову. Я хотіла запитати чи на рівні зустрічі голів Верховних Рад були якісь дискусії, які стосувалися нашої другої теми – реструктуризації певних регіонів, коли вони не є рентабельними. Оскільки я не знаю, коли ми відновимо зв’язок із Польщею, я почну дискусію з нашими гостями в студії. Отже прийшло спекотне літо і в Україні знову розгорілися шахтарські проблеми. Чому шахтарі знову появилися в Києві? Як завжди їм не виплачують зарплату. І доки ми поговоримо про ці проблеми, я б хотіла нагадати деякі сумні цифри. Згідно з статистикою, яку визначило Міністерство палива й енергетики, за кожний мільйон видобутого вугілля Україна втрачає 4 шахтарські життя. 4-го червня шахтарі розпочали пікетування під Міністерством палива й енергетики, а від 10 червня вони почали голодувати на майдані Незалежності в центрі столиці. На сьогодні кількість гірників, які прибувають до столиці, перейшла межу 200. Візьмуть участь у акціях протесту і ті 56 гірників, які напередодні прибули до Києва з шахти Княґінська холдінгової компанії «Донбас Антрацит», щоб підтримати тих шахтарів, які тут уже кілька днів голодують. Шахтарі не покинуть Києва, доки їм не погасять заборгованість по зарплаті, і свою рішучість вони підсилили наміром висунути політичні вимоги в понеділок, 24 червня. Якщо влада буде продовжувати не реагувати на їхні проблеми, вони поставлять вимогу про відставку міністра палива й енергетики Гайдука, прем’єр-міністра Кінаха та президента Кучми. Шахтарі передали фракції БЮТ у парламенті заяву з проханням розглянути їхні вимоги у Верховній Раді. Ганно, є зв’язок?

Ірина Халупа

Ганно, коротке запитання, яке стосується і першої, і другої нашої теми. Чи у сьогоднішніх дискусіях обговорювалися питання, які стосуються сьогоднішніх проблем українських шахтарів та ситуації у паливно-енергетичному комплексі? Ти напевно знаєш, що в Україні знову оголосили голодовку шахтарі на Майдані Незалежності у Києві, кожного дня прибуває все більше шахтарів. Вони знову вимагають, щоб їм виплатили заборгованість із заробітної плати.

Я знаю, що в Польщі також керівники воєводств мусили вжити деяких заходів, де є нерентабельні шахти, нерентабельні підприємства. Чи на сьогоднішній зустрічі у Жешові, якоюсь мірою, був обмін досвідом у розв’язанні подібних проблем?

Ганна Стеців

На жаль, ні. Ішлося, навпаки, про те, як збільшити закупівлю українською стороною польського вугілля. Оце є для Польщі вигідно - продавати Україні своє вугілля, яке є дороге і якого є надлишок у Польщі.

В Польщі відбувається реструктуризація вугільної галузі. Президент Кваснєвський згадував про те, що йшлося про якісь спільні інвестиції. Але, наразі з тих причин, що українська сторона, українські партнери не мали грошей на власні заходи з реструктуризації вугільної галузі, то йдеться, поки що, лише про те, аби українці купували у поляків польське вугілля. Мені здається, що це не на руку нашим виробникам і що це не допоможе нашим шахтарям.

Ірина Халупа

Дякую Ганно, за участь у програмі.

Шановні гості, перед тим як розпочати дискусію, пропоную послухати матеріал нашого колеги Сергія Руденка, де він змальовує те, що являється майже віковічною шахтарською проблемою.

Сергій Руденко

Упродовж останніх десяти років видобувачі «чорного золота» вимагають від столиці одного і того ж - віддати їм зароблене. Восени 1993 року в результаті шахтарських акцій у крісло виконувача обов’язків прем’єр-міністра пересів один із «вугільних генералів», колишній директор шахти імені Засядька Юхим Звєгідський. За тим страйкарі кілька разів домагалися зміни керівника Міністерства палива та енергетики. Нинішній міністр, представник Індустріального союзу Донбасу Віталій Гайдук. І, як здається, кому, як не йому знати усі вугільні проблеми? Однак, шахтарі, як були, так і залишаються без заробленого. Вугільні керівники кивають на Київ, Київ - на шестисоті «Мерседеси» Донецьких та Луганських шахтарських генералів.

На цьому тлі, на Донеччині та Луганщині створено кілька вільних економічних зон, де, за первісним задумом, шахтарі, які втратили роботу мали б працевлаштуватися. Суб’єкти господарювання, які зареєстровані у цих зонах, отримали від держави податкові пільги, а от із роботою для вугільників не склалося. Шахтарі продовжують шукати правду у столиці.

Кілька років тому Світовий банк намагався допомогти українській стороні реформувати вугільну галузь. А точніше, створити умови для виведення з експлуатації безнадійних і нерентабельних шахт. Минулого року автори цього проекту призупинили його реалізацію, зрозумівши безперспективність справи. Схоже, вони збагнули, що вугільна галузь в Україні - це держава у державі і живе вона за своїми неписаними законами.

Розуміла це і Юлія Тимошенко, яка у останні кілька місяців свого віце-прем’єрства досить активно намагалася проштовхнути в уряді план реформування вугільної галузі. Священна корова української економіки залишилася такою ж, як і була, а Юлія Володимирівна позбулася урядового портфеля.

Але шахтарі знову у Києві. Значить, це знову комусь потрібно.

Ірина Халупа

Сергій Руденко назвав вугільну галузь в Україні «державою в державі». Мені пригадується, що, свого часу, таку саму метафору ми використовували щодо СБУ.

Шановні гості, в чому проблема, в чому суть, і де, власне, той вузол, який так тяжко розв’язати? Чому людина ходить на роботу і наприкінці місяця не отримує заробітну плату? Пане Сапуто, хто вам не платить? З точки зору шахтаря, де суть проблеми?

Володимир Сапуто

Основна причина - це занепад підприємств ДХК «Донбас- Антрацит» міста Красний Луч Луганської області через неспроможність Мінпаливенерго бути надійним захисником інтересів вугільної галузі у державі. Тобто, наші численні звернення до власника, роботодавця та відповіді посадових осіб Мінпаливенерго чи департаменту вугільної промисловості, по суті, являються звичайним театром абсурду, де нам співчувають, на звернення звертають увагу, обіцяють, але, по суті, зашморг на шиї вугільних підприємств міста Красний Луч затягується все дужче й дужче. У місті, практично, немає альтернативних робочих місць. Видобуток вугілля в ДХК «Донбас-Антрацит» за потреби 11 тисяч тон за добу на цей час становить лише близько 2 тисяч тон.

І це сталося тому, що розподіл державної підтримки кабінетом-міністрів України, а є програма «Українське вугілля», затверджена кабміном у 2001 році, віддано на відкуп Мінпаливенерго. А сама державна підтримка на 2002 рік не була відстояна у розмірі 6,2 мільярди гривень кабінетом міністрів у Верховній Раді при затвердженні державного бюджету. Тому ДХК «Донбас-Антрацит» профінансовано на 40% від реальних потреб. І це підтверджено Національною службою посередництва і примирення у зверненні до кабінету міністрів України, три доручення яких уже впродовж півроку Мінпаливенерго ретельно не виконує.

Зараз ми звернулися до президента України і вже є доручення адміністрації президента. Також ми звернулися до Верховної Ради і нас сьогодні запевнили, що буде доручення пану Гайдуку і від Верховної Ради. Це основна причина.

Ірина Халупа

Дякую. Пане Татаринов, отже тут деякі проблеми висунуті щодо вашого міністерства. В чому справа?

Анатолій Татаринов

Проблема шахтарів і вугільної промисловості - це проблема не сьогоднішня, вона накопичувалася за останніх десять років, за роки незалежності України. Бо умови видобутку українського вугілля відрізняються від умов видобутку вугілля в Польщі, Росії. Вони чи не найскладніші в колишньому союзі і найскладніші, мабуть, у світі, бо ведуться на глибоких горизонтах, вони трудомісткі...

Ірина Халупа

Вони страшні!

Анатолій Татаринов

Вони страшні, і з цим погоджуюся, що ці умови страшні, але вони виникли не сьогодні, вугільна промисловість України розвивалася разом із вугільною промисловістю колишнього радянського союзу, Росії, велика державна державна підтримка була вугільної промисловості. Але коли вона почала діяти самостійно, виникло дуже багато проблем. Молода українська держава не мала достатньо коштів для того, щоб збалансувати вугільну промисловість, щоб покрити всі витрати на видобуток вугілля з тими витратами, які повинні нести підприємства. Проблема почала накопичуватись з 95-го року, коли вугільна промисловість не дотувалася державою, потім - із 96-го року - вона почала дотуватись державою, почала фінансуватися, але в ті роки грошові кошти в розрахунку не спрацьовували, ми перейшли на бартер, і за рахунок бартеру ми не в змозі були виплачувати заробітну плату, і пік боргу в заробітній платі досягнув двох мільярдів гривень. Це 98-99 роки. Однак, за останні два-три роки ситуація дещо покращилася. Тільки дві цифри – сьогодні заборгованість із зарплатні зменшилася на половину (мільярд гривень), майже 70 шахт цю заборгованість уже погасили. Але проблема, через яку сьогодні пікетують і шахтарі шахти Міусинська, і всього холдингу «Донбасантрацит», вона є, вона існує на ряді підприємств, і ми це підтверджуємо. Вимоги шахтарів обумовлені тим, що справді їм не виплачується заробітна плата.

Ірина Халупа

Пане Татаринов, вугільна галузь збиткова. Як довго Україна може собі дозволити її підтримувати?

Анатолій Татаринов

Iї можна підтримувати при будь-якій збитковості, для цього потрібні тільки кошти. Ось власне, як я розумію, скарбниця України не аж така велика. Тобто – чи можна це нескінченно робити?

Анатолій Татаринов

Я думаю, що ні. І нашими програмами «Вугілля-2005», і «Українське вугілля», яка розроблена, передбачена реструктуризація української вугільної промисловості. Ви знаєте, що найбільше в нас було 276 шахт, сьогодні вже 100 шахт передано на ліквідацію, тому що збитковість їх перевищує нормальні умови фінансування, а інші шахти повинні працювати.

Ірина Халупа

Але коли ми говоримо про ліквідацію шахт, чи ми пропонуємо шахтарям якусь альтернативу? Далі ми почуємо опитування серед шахтарів, які голодують на Майдані Незалежності, де мова йде про те, що коли закривається шахта – не втрачають роботу не лише шахтарі, а втрачають засоби до існування, хоч якийсь прибуток усі сім’ї, просто вимирають, зникають села і таке інше.

Анатолій Татаринов

На тих шахтах, які закриваються, проектом ліквідації підприємства заплановані кошти для створення нових робочих місць для тих шахтарів, які будуть вивільнятися, тут сьогодні вже казали, що є вільні економічні зони...

Юлія Жмакіна

Наскільки виправдало себе створення цих пільгових зон?

Анатолій Татаринов

От наскільки вони виправдали – це питання, яке потребує більш детального обговорення, бо того ефекту, результату, якого ми очікували від вільних економічних зон, ми не досягли. Така зона передбачала приток капіталу для створення нових робочих місць.

Юлія Жмакіна

В чию кишеню, пане Татаринов!? Тут не тільки міністерство паливенергетики в цьому винне, мабуть, це і ситуація в Україні, що інвестиції сьогодні не йдуть так, як ми б цього бажали, як це було закладено в саму концепцію вільних економічних зон.

Юлія Жмакіна

Зреагував на вільні економічні зони досить емоційно пан Володимир Сапуто. Можливо, він щось нам розкаже, який ефект був від цих пільгових (з огляду на податки) зон.

Володимир Сапуто

Робили спробу до Луганської держадміністрації для того, щоб це питання для міста Красний Луч було вирішено, однак облдержадміністрація та інші структури, які вирішують це питання, без ентузіазму поставились до цієї пропозиції, тому я думаю, що є якісь інтереси цього не робити, поки не пройшла приватизація.

Юлія Жмакіна

Тобто фактично альтернативи шахтарям щодо робочих місць немає? На Луганщині, зокрема.

Володимир Сапуто

Ми думаємо, що те, що відбувається, це штучне доведення шахт до банкрутства, і от коли власник уже визначиться, от тоді вони будуть робити і вільні зони, для конкретних людей.

Юлія Жмакіна

Пане Татаринов, Ви працювали на цій же посаді і в уряді Ющенка за часів віце-прем’єра з паливно-енергетичного комплексу Юлії Тимошенко, і нині в уряді Кінаха. Юлія Тимошенко пропонувала реформу вугільної галузі, вона не сталася. Як Ви гадаєте, вона справді щось би вирішила? Час повертатися до цього? Чому не повертаються?

Анатолій Татаринов

Для того, щоб так об’єктивно дати оцінку і тієї програми, і тих реформ, треба більш детально вивчити цю програму. Ми працювали, і я особисто, над цією програмою, все, що закладено було Юлією Тимошенко, все майже перенесено в програму «Українське вугілля». Це реструктуризація підприємств, це створення умов для приватизації шахт, це створення умов для викупу шахти. Ці всі напрями сьогодні закладені в програмі українського вугілля і поступово напрямки цієї програми і реалізуються. Я не можу сказати, що програма стала абсолютно іншою, ніж та, яку задумувала Юлія Тимошенко, вона була вдосконалена з позицій нової ідеології керівника міністерства, або прем’єр-міністра, який очолив уряд, а кістяк цієї програми залишився.

Юлія Жмакіна

І все ж 4 червня касками об асфальт б’ють шахтарі під вашим міністерством, і це якраз навпроти нашого офісу радіо «Свобода», ми щодня це чуємо досить гучно. Сьогодні відкрився Форум громадських організацій, лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз закликав до активних вуличних дій громадськість. Оскільки «влада не навчилася відповідати на питання вулиці». Отже, знову на вулиці шахтарі. Пане Татаринов, ви (ваше міністерство) усе таки збираєтесь давати відповідь цим людям?

Анатолій Татаринов

Питання таке – ви гроші дасте їм, чи ні?

Юлія Жмакіна

Буквально таке? Вони ж прийшли до вас по гроші.

Анатолій Татаринов

Щодо грошей. Шахта Міусинська заробила свої гроші і в ті роки. Шахта прокредитувала інші шахти, що входять до холдингу «Донбасантрацит», на 6,2 мільйона гривень. Чому це сталося? Вугілля видобувалося всіма шахтами цієї компанії, ця шахта працювала краще, інші працювали погано. Тому був перерозподіл коштів, які заробила одна шахта, і передавались іншій шахті. Я думаю, що це рішення було прийняте керівниками холдингової компанії і тих шахт за домовленістю, воно було з віддачі цих коштів – так була запропонована ця схема. Але сьогодні інші шахти, які повинні повернути свої борги шахті Міусинська, вони працюють сьогодні погано і не можуть повернути ці гроші. А що сталося на шахті Міусинська? Я скажу, що це біда й проблема всієї нашої галузі сьогодні. Де взяти гроші, хто заборгував шахтарям? Сьогодні шахті Міусинська, крім шахт холдингової компанії, ніхто не винен. Держава не винна, споживачі, які отримували вугілля цієї шахти, теж розрахувалися. Ця шахта потрапила, як і вся українська вугільна промисловість, у скруту, бо з більшості шахт були вимиті оборотні кошти. Виробництво не розвивалося, капітальні вкладення в шахту і державне бюджетне фінансування було низьке, не відповідало тим потребам вугільної промисловості.

Юлія Жмакіна

Пане Сапуто, словом, гроші вам віддавати нема кому, як Ви чуєте.

Володимир Сапуто

Причини несвоєчасної виплати поточної заробітної плати за минулі роки – відсутність фінансування розробленої на 2001 і 2002 рік і затвердженої Державним департаментом вугільної промисловості Програми технічного й економічного розвитку ДГК «Донбасантрацит». Зокрема, в першому кварталі 2002 року планувалось ввести в експлуатацію сім комплексно-механізованих лав, але їх фінансування перенесено на четвертий квартал 2002 року, хоча всі роботи виконані. Тобто вина в тому, що не введені були нові лави, Міністерства палива й енергетики! Вони не дали ці гроші, тому занепад галузі в місті Красний Луч – це їхня пряма вина. Вони винні в тому, що така ситуація скоїлась, а не шахтарі й шахти.

Ірина Халупа

Хто є ті холдингові компанії, які є посередниками між міністерством і шахтарями? Міністерство каже, що не буде платити, бо заборгованість фактично виходить із цієї холдингової компанії. Отже, які важелі залишаються за шахтарями? Хто тут крайній? Де ми знайдемо людину чи установу, яка врешті-решт буде відповідати і як довго це зачароване коло може тривати?

Анатолій Татаринов

Сьогодні грошей на рахунку міністерства немає. Сьогодні вугільна промисловість фінансується по двох напрямках. Це кошти від випуску вугільної товарної продукції і державна підтримка. За розрахункам, які сьогодні ввійшли в програму «Українське вугілля», галузь повинна була дотуватися в цьому році в обсягах 6,2 мільярда гривень. Виділено з бюджету 2,7 мільярда гривень. І я повністю згоден із моїм опонентом Сапутою, що ці кошти не були виділені.

Ірина Халупа

Чому?

Анатолій Татаринов

З бюджету при потребі 6,2 виділено 2,7 мільярди. Це не покриття наших витрат. Тому для того, щоб збалансувати розрахункові показники з фактичним наданням коштів, шахтам на собівартість, за нашими розрахунками, держава повинна була дати 1,7 мільярда гривень. Виділено 850 мільйонів, це 50 відсотків. Думаю, що на ці 50 відсотків ми профінансували всі необхідні витрати по всіх підприємствах. В тому числі це стосується і шахти Міусинська, і всіх інших шахт (170), які сьогодні є в українській вугільній промисловості, які сьогодні працюють.

Юлія Жмакіна

Пане Татаринов, таке дороге вугілля для України – це людські життя, це заборгованість із зарплат, це інвалідності. Ми зачепили, наш кореспондент у Польщі Ганна Стеців сказала, що йшла мова про закупівлю в Польщі. Дуже коротко, якщо можна, чи справді не рентабельніше закупляти вугілля у сусідів?

Анатолій Татаринов

Одним із стабільних енергоносіїв в Україні є вугілля. В нас не достатньо сьогодні ні свого газу, ні свого мазуту, і на вугіллі, думаю, буде будуватися українська економіка, теплова генерація, це виробництво й чавуну тощо. Тому я думаю, що ми повинні дійти до рівня, зробити нашу вугільну промисловість оптимізованою, щоб ті підприємства, які сьогодні будуть працювати й видобувати вугілля, балансувались по двох факторах – це обсягами своєї реалізованої продукції, і в межах можливостей державного бюджету. Тому і програма Українське вугілля, ми ж не зупинилися. Тут питання соціальне. Де працювати цим робітникам? Куди їм піти? Для цього, ще раз повторюю, закладені в бюджет кошти для створення нових робочих місць. Сьогодні в нас недостає у вугільній промисловості майже 200 тисяч робітників. Отож працівник, який сьогодні не має робочого місця на шахті, що закривається, може перейти на іншу шахту. А польська вугільна промисловість більш рентабельна, умови Польщі та України – це абсолютно дві різні речі.

Ірина Халупа

Пане Сапуго, скільки Вам років?

Володимир Сапуго

45 буде, 17 вересня.

Ірина Халупа

Добре, запишемо й привітаємо Вас. Чи у Вас була в житті можливість працювати кимсь іншим, ніж шахтарем?

Володимир Сапуго

Так, була.

Ірина Халупа

Чому Ви обрали шлях шахтаря?

Володимир Сапуго

Мій батько усе життя проробив на вугільному підприємстві. Мої родичі по лінії батька були з Чехії, вони приїхали в Україну робити на добувних підприємствах.

Ірина Халупа

Чому я запитую? Хотіла б, щоб наші слухачі й гості зрозуміли, що шахтар – це не лише посада, а і людина. І за кожною статистикою стоїть людське життя. Отже, хто такий український шахтар? Один із них сидить сьогодні у студії Радіо Свобода, але такі, які він – сотні тисяч. Як вони сьогодні живуть і які в них надії на краще майбутнє? Пропоную послухати портрет шахтаря Володимира Лисака, його змальовує Наталка Баландюк: (запис)

Володимир Лисак уже 28-й рік працює в місті Красний Луч Луганської області. 8 годин кожного робочого дня він під землею. Працює тим знаряддям, яким здобували вугілля на початку минулого століття. За ці роки Володимир заробив інвалідність третьої групи. За таку роботу він отримує в середньому 500 гривень на місяць. Для шахтарського містечка, де , окремі шахт – ніякої праці – це велика сума. Але з лютого Володимир не бачить і цих грошей. Він звертався до суду, і той вирішив виплатити шахтарю 4 тисячі гривень, але в касі дали тільки 300 гривень.

Наталка Баландюк:

“Як Ви вважаєте, з цих тонн, які Ви виробляєте, якщо їх продати, Ви б отримали гроші?”

Володимир Лисак:

“Із головою, якщо б тих кровососів відштовхнути, нам би з головою вистачало б, якщо б це вугілля пішло до електростанцій, вони б розрахувалися з нами живими грошима, і нам би вистачало, щоб жити...”

Так само Володимир вже кілька місяців не отримує 200 гривень, призначених йому як інваліду. Як зізнався чоловік, щоб документально засвідчити інвалідність, яку мають, ледь не всі шахтарі, треба добре потріпати нерви. Йому медичний папірець теж дався кров’ю й потом, треба було і по Луганську бігати, і до Києва приїхати.

Володимир годує родину, дружина – безробітна – характерне явище для Красного Луча. Крім дружини він отримує ще двох дітей: сина, якому 17 років, і доньку, якій 21. Тому економлять на усьому, навіть на необхідних шахтарю калоріях:

Володимир Лисак:

“У нашому раціоні немає м’яса, молочних продуктів, тільки картопля й крупа яка-ніяка, і на маргарині готуємо, про це важко балакати...”

Про лікування та відпочинок родини поза Красним Лучем Володимир і не думає. За усі 27 років він лише один раз їздив до моря. Утім, Володимир вважає себе ще не зовсім убогим, бо живе у приватній хаті. Реструктуризація шахт, про яку говорять сьогодні, для самих шахтарів – найстрашніше слово. Для Володимира воно позначає жебракування.

Ірина Халупа

Пане Сапуго, Вам, мабуть, не треба такі матеріали слухати, бо Ви все це прекрасно знаєте. Скажіть, у чому Ви бачите вихід із цієї проблеми?

Володимир Сапуго

Ми звернулися до депутатів у Луганську і вони нас підтримали. Перше, ми запропонували провести засідання Кабміну в Луганській області, бо саме тут загострена ситуація. Друге – ми наполягаємо, щоб програма “Українське вугілля” повинно бути ухвалено Верховною Радою. Щоб не було між парламентом і Кабміном сперечань. І третє: повинні бути погашені заборгованості по зарплаті для вугільних підприємств, які є збиточними, треба вирішити питання, щоб вони фінансувалися з бюджету.

Коли буде протекціонізм держави щодо вугілля – проблем не буде..

Юлія Жмакіна

Але коштів немає, це Ви почули від працівника Міністерства палива та енергетики. Ви обіцяєте від понеділка перейти до політичних вимог – відставки Кінаха, Гайдука і Кучми. Скажіть, будь-ласка, це наблизить Вас до отримання грошей, до задоволення Ваших вимог?

Володимир Сапуго

У нас є претензії до Гайдука і до Кінаха.

Ірина Халупа

Дякую. Пане Татаринов, останнє слово за Вами, будь-ласка.

Анатолій Татаринов

Я думаю, що вихід є з цієї ситуації. Ми знаходили ці виходи протягом багатьох років, це не перший страйк у місті Києві. Нам дуже неприємно, що це відбувається у нашій галузі, я теж починав в робочих спецівках, із шахт.

Тому, який вихід? Я думаю, це відомо і всім страйкуючим, тому що вони зустрічалися з владними структурами, першим віце-прем'єр-міністром Дубиною. Вони зустрічалися з міністром палива і енергетики Гайдуком, із його заступниками. У нас є чітка програма виходу з цієї кризи. За рахунок додаткових коштів державного бюджету ми вводимо нову лінію, вони будуть видобувати тисячу тонн вугілля, вони себе забезпечать грошима..а ми покращимо бюджетне фінансування.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG