Белград, 24 червня 2002 – Проте, оглядачі вважають, що жодна з них не спроможна стати впливовим політичним чинником у Сербії
У Сербії наразі є дві соціалістичних партії. Одну, консервативну, формально очолює екс-президент Мілошевич, а фактично його заступник, колишній прем’єр-міністр Сербії Мирко Мар’янович. Минулого тижня Мілошевич звернувся до Головного комітету з вимогою звільнити Мар’яновича та ще двох членів керівництва через те, що вони не проводили його директиви. Головний комітет відхилив вимогу. Мілошевич керує партією з гаазької в’язниці. Точніше, він до членів Головного комітету звертається по телефону. Мар’янович, якого Мілошевич нещодавно призначив своїм заступником, типовий комуністичний олігарх. Він очолює компанію “Прогрес”, яка до Сербії імпортує російський газ. Мар’янович був головою республіканського уряду протягом восьми років і в той час став одним із найбагатших сербів. Преса пише, що вартість його майна становить щонайменше п’ять мільйонів доларів. На відміну від Мілошевича, Мар’янович ніколи не був популярним ні між соціалістами, тим більше між громадянами.
Реформаторську гілку, яка у неділю провела надзвичайний з’їзд, очолив Браніслав Івкович, колишній міністр будівництва в уряді Мар’яновича. У з’їзді взяли участь дві тисячі осіб. Вони одностайно обрали Мілошевича – почесним лідером партії. Поки що невідомо, як йому сподобалася така честь.
Остаточне рішення про те, котра гілка має право називати себе Соціалістичною партією Сербії ймовірно винесе суд. Незважаючи на те хто вийде переможцем, скомпрометовані соціалісти більше неспроможні стати впливовим політичним чинником. Партія була сильною поки нею керувала тверда рука Мілошевича та поки їй були підпорядковані прибуткові державні компанії, включаючи й ті, які контролювали чорний ринок й контрабанду.
Мілошевичева партія, до речі, була соціалістичною лише за назвою. По суті це була типова бюрократизована партія влади. Не буде диво якщо з двох теперішніх виникне ще кілька гілок, бо й недільний з’їзд нібито однодумців не обійшовся без сварок.
У Сербії наразі є дві соціалістичних партії. Одну, консервативну, формально очолює екс-президент Мілошевич, а фактично його заступник, колишній прем’єр-міністр Сербії Мирко Мар’янович. Минулого тижня Мілошевич звернувся до Головного комітету з вимогою звільнити Мар’яновича та ще двох членів керівництва через те, що вони не проводили його директиви. Головний комітет відхилив вимогу. Мілошевич керує партією з гаазької в’язниці. Точніше, він до членів Головного комітету звертається по телефону. Мар’янович, якого Мілошевич нещодавно призначив своїм заступником, типовий комуністичний олігарх. Він очолює компанію “Прогрес”, яка до Сербії імпортує російський газ. Мар’янович був головою республіканського уряду протягом восьми років і в той час став одним із найбагатших сербів. Преса пише, що вартість його майна становить щонайменше п’ять мільйонів доларів. На відміну від Мілошевича, Мар’янович ніколи не був популярним ні між соціалістами, тим більше між громадянами.
Реформаторську гілку, яка у неділю провела надзвичайний з’їзд, очолив Браніслав Івкович, колишній міністр будівництва в уряді Мар’яновича. У з’їзді взяли участь дві тисячі осіб. Вони одностайно обрали Мілошевича – почесним лідером партії. Поки що невідомо, як йому сподобалася така честь.
Остаточне рішення про те, котра гілка має право називати себе Соціалістичною партією Сербії ймовірно винесе суд. Незважаючи на те хто вийде переможцем, скомпрометовані соціалісти більше неспроможні стати впливовим політичним чинником. Партія була сильною поки нею керувала тверда рука Мілошевича та поки їй були підпорядковані прибуткові державні компанії, включаючи й ті, які контролювали чорний ринок й контрабанду.
Мілошевичева партія, до речі, була соціалістичною лише за назвою. По суті це була типова бюрократизована партія влади. Не буде диво якщо з двох теперішніх виникне ще кілька гілок, бо й недільний з’їзд нібито однодумців не обійшовся без сварок.
