Белград, 27 червня 2002 – Керівники двох республік й центральної югославської влади раніше досягли домовленості, що згаданий документ буде ухвалено до кінця липня
Конституцію Югославії у квітні 1992 року група експертів написала протягом лише одного тижня. Був це час розвалу колишньої югославської держави й президентові Сербії Слободану Мілошевичу було конче необхідно якомога швидше створити будь-яку юридичну підставу для своєї влади й збереження імені Югославії. Урядовці тоді зазначали, що йдеться про свого роду світовий рекорд у конституційній практиці. Оскільки її написано нашвидкуруч, Конституція була й залишається імпровізацією, якої від самого початку не дотримувалися ані Мілошевич ані уряд Сербії, а від 1997 року ані Чорногорія. Усе-ж, теперішній президент Югославії Воїслав Коштуніца постійно посилається саме на цю конституцію. За його словами, йдеться про вищий правовий акт, який зобов’язує усіх, незважаючи на його недоліки.
Історія повторюється. Автори майбутньої конституції, яка називатиметься Конституційною хартією, також змушені поспішати. Комісія складається з двадцяти семи членів: дев’ятьох призначив парламент Югославії, дев’ятьох парламент Сербії і дев’ятьох чорногорський парламент. Після двох підготовчих сесій у Белграді, під час яких ішлося переважно про процедурні питання, у Подґориці сформовано робочу групу з дев’ятьох членів, яка до 4 липня має виробити основні елементи майбутньої Хартії. Коштуніца на конференції для преси, яку він провів у середу, висловив упевненість, що документ буде ухвалено до кінця липня, як цього вимагає Європейський союз.
Комісія має перед собою лише один документ, який також прийнято на вимогу ЄС. Йдеться про так звану Белградську угоду, повна назва якої: Основи для перебудови стосунків між Сербією й Чорногорію. По суті, це низка принципових політичних положень які рясніють недомовленостями.
Цікаво, що сербська сторона, включаючи й Коштуніцу, намагається створити враження, що Конституційна хартія – уже напівзавершена справа. Це свого роду психологічний тиск на чорногорців. Мовляв, усе ясно і нема про що сперечатися.
У відповідь на це, урядовці з Подґорици стверджують, що процес піде легко за умови, якщо автори повністю дотримуватимуться Белградської угоди. А в ній чітко відзначено, що Сербія й Чорногорія – держави-члени співдружності та що вони, скажімо, мають спільний, а не єдиний ринок.
Більшість сербів виступає за централізовану державу. Більшість чорногорців – за співдружність незалежних держав. У разі якщо в Конституційну хартію буде внесено прагнення обох сторін, вона буде такою самою двозначною як і теперішня. А співдружність буде такою самою нестабільною.
Конституцію Югославії у квітні 1992 року група експертів написала протягом лише одного тижня. Був це час розвалу колишньої югославської держави й президентові Сербії Слободану Мілошевичу було конче необхідно якомога швидше створити будь-яку юридичну підставу для своєї влади й збереження імені Югославії. Урядовці тоді зазначали, що йдеться про свого роду світовий рекорд у конституційній практиці. Оскільки її написано нашвидкуруч, Конституція була й залишається імпровізацією, якої від самого початку не дотримувалися ані Мілошевич ані уряд Сербії, а від 1997 року ані Чорногорія. Усе-ж, теперішній президент Югославії Воїслав Коштуніца постійно посилається саме на цю конституцію. За його словами, йдеться про вищий правовий акт, який зобов’язує усіх, незважаючи на його недоліки.
Історія повторюється. Автори майбутньої конституції, яка називатиметься Конституційною хартією, також змушені поспішати. Комісія складається з двадцяти семи членів: дев’ятьох призначив парламент Югославії, дев’ятьох парламент Сербії і дев’ятьох чорногорський парламент. Після двох підготовчих сесій у Белграді, під час яких ішлося переважно про процедурні питання, у Подґориці сформовано робочу групу з дев’ятьох членів, яка до 4 липня має виробити основні елементи майбутньої Хартії. Коштуніца на конференції для преси, яку він провів у середу, висловив упевненість, що документ буде ухвалено до кінця липня, як цього вимагає Європейський союз.
Комісія має перед собою лише один документ, який також прийнято на вимогу ЄС. Йдеться про так звану Белградську угоду, повна назва якої: Основи для перебудови стосунків між Сербією й Чорногорію. По суті, це низка принципових політичних положень які рясніють недомовленостями.
Цікаво, що сербська сторона, включаючи й Коштуніцу, намагається створити враження, що Конституційна хартія – уже напівзавершена справа. Це свого роду психологічний тиск на чорногорців. Мовляв, усе ясно і нема про що сперечатися.
У відповідь на це, урядовці з Подґорици стверджують, що процес піде легко за умови, якщо автори повністю дотримуватимуться Белградської угоди. А в ній чітко відзначено, що Сербія й Чорногорія – держави-члени співдружності та що вони, скажімо, мають спільний, а не єдиний ринок.
Більшість сербів виступає за централізовану державу. Більшість чорногорців – за співдружність незалежних держав. У разі якщо в Конституційну хартію буде внесено прагнення обох сторін, вона буде такою самою двозначною як і теперішня. А співдружність буде такою самою нестабільною.
