Доступність посилання

logo-print
02 грудня 2016, Київ 19:59

Прямий Ефір: Чи потребує Основний закон України змін і доповнень. Проблеми шахтарів – в День Конституції вони вимагають своїх конституційних прав


Прямий Ефір: Чи потребує Основний закон України змін і доповнень. Проблеми шахтарів – в День Конституції вони вимагають своїх конституційних прав

Київ-Прага, 28 червня 2002

Ірина Халупа (Прага), Майя Нагорняк (Київ)

Гості - професор Володимир Кампо – директор Товариства конституційного права та народний депутат Олександр Мороз - голова парламентської фракції соціалістів України.

Ірина Халупа

Найновіше опитування, яке було проведено минулого місяця Центром Разумкова, вказує на те, що лише 10 відсотків населення України вважає День Конституції великим святом. На вашу думку, шановні готі, є що святкувати чи немає? Пане професоре...

Володимир Кампо

Я повинен сказати, що День Конституції все таки є святом, і хай сьогодні ще розуміють і надають значення цьому святу, можливо, далеко не всі наші громадяни, але я думаю, з часом ми прийдемо до більш глибокого розуміння ролі і значення Конституції у нашому житті. А головне, святкування Дня Конституції буде залежати від того, наскільки наші громадяни будуть реально користуватися правами. Тому що статистика, яку дало опитування Центру Разумкова, вона десь приблизно так і засвідчує, яка реальна частина наших громадян практично реалізує Конституцію.

Олександр Мороз

Я додам лише, що в державі, де людина не може користуватися Конституцією як інструментом для захисту своїх прав, День Конституції не буде вважатися для неї святом. І тут нічого дивного немає. Завдання всіх гілок влади якраз полягає в тому, щоб усі інститути влади, держави і сама людина, кожна людина могла користуватися Конституцією у всіх тих нормах, які нею передбачені. На превеликий жаль, дуже рідкі випадки, коли користуються саме так Конституцією, але на жаль, найгірший приклад у цьому показує сама влади. Виконавча влада, яка грубо й цинічно стоптує Конституцію. Ось тому і таке ставлення.

Ірина Халупа

Дякую, у студії затримався Олексій Починок, який хотів би поставити запитання нашим гостям.

Олексій Починок

Мені цікаво ось що: ми маємо прекрасну, чудову Конституцію. Європейці говорять, що дуже хороша Конституція. Вона велика, багато там є соціальних гарантій, яких немає, до речі, в американській маленькій «нещасній» Конституції. В Америці Конституція працює. Усі знають, що вона існує. Можливо, вони її не читали, але кожен американець знає дух і наповнення цієї Конституції. Українці нашою великою чудовою Конституцією просто не цікавляться, і ми знаємо, чому вони нею не цікавляться. Сталінська Конституція теж була чудова, і вона була справді демократична, тому що з якого боку подивитися – у Сталіна теж була свого роду демократія. Що б ви запропонували для українського суспільства, щоб воно було настільки очевидним, щоб влада не могла цьому опиратися, щоб зрештою ця Конституція перетворилася справді на такий непорушний закон - короткий, і судова влада була йому настільки підпорядкована, щоб не було ніякого іншого вибору, окрім як досягти справедливості для маленької цієї людини, про яку ми говоримо, а не про прекрасну Конституцію?

Олександр Мороз

А чим нинішній час - для автора запитання - щодо організації влади кращий від сталінського?

Олексій Починок

Нічим, по-моєму.

Олександр Мороз

Тут той же авторитаризм, абсолютно. От і відповідь на Ваше запитання. Ви ж самі робили повідомлення про послання Президента з нагоди Дня Конституції. І він говорить про те, що є позитивні зміни в економіці, тому що дотримувались Конституції. Я не можу заперечувати, але якби всі представники влади, насамперед, дотримувалися Конституції на всіх рівнях, то результати були б далеко кращими. І чому ж він тоді так довго був незадоволений Конституцією й сотні разів про це повторював, і чому так боровся проти її ухвалення? І як можна сьогодні не перекроювати Конституцію, про що він говорить, і імплементувати при тому результати фальшивого референдуму? Це треба повністю переробити Конституцію. Я думаю, що тут стільки недоречностей, що в них є відповідь на Ваше питання. Тому що цій владі Конституція не потрібна, вона їй заважає творити деспотію, творити диктатуру. А у зв’язку з тим якість Конституції не має особливого значення.

Володимир Кампо

Якщо можна, я почну з того, про що говорив пан Починок спочатку - про американську Конституцію. Вивчення і самої Конституції, і особливо практики її реалізації в Америці засвідчило про те, що сила і авторитет цього Закону в першу чергу витікають із того, що сам народ кожноденно здійснює ефективний судовий, громадський, політичний контроль за владою. Якщо б Америці щороку мільйони громадян не зверталися в суд щодо перевищення влади - чи то федеральними, чи то органами штатів, органами самоврядування, Америка практично нічим би не відрізнялася від України чи будь-якої іншої держави, як ми зараз називаємось, перехідного типу. Уся сила американської демократії й конституціоналізму полягає саме в тому, що там сам народ постійно контролює владу. І тому там є демократія, там є свободи і там забезпечується розмежування функцій державної влади тощо. Слабкість української демократії й функціоналізму в тому, що народ ще не звик з тих старих часів сам приймати рішення, сам захищати свої права, всі чекають, що хтось прийде й захистить. Чи то орган державної влади, чи судова влада, чи орган самоврядування. І це настрої переважної частини українського населення. Доки ми не позбудемося цього патерналізму (який до речі треба сказати, що влада трошки підтримує, тому що їй вигідно, щоб народ був пасивним), нічого не досягнемо. Корінь зла в тому, що народ не достатньо активно сам користується своїми правами. Я розумію, що не з першого разу, другого чи третього можна досягти мети в забезпеченні своїх прав і свобод, але коли б це мало масовий характер, коли б це було постійно, то я думаю, що ситуація б помінялась. І я на перспективу прогнозую, що ми підемо саме цим шляхом.

Майя Нагорняк

Шановні експерти, мені хотілося з вернути увагу на такий аспект. Як можна зрозуміти президента країни Леоніда Кучму, який 18 червня, звертаючись до депутатського корпусу, наголосив на потребі внесення змін до Конституції, зокрема, в частині розширення повноважень Президента, а сьогодні у зверненні до українського народу з нагоди Дня Конституції каже, що необхідно вдосконалювати Конституцію системно і не похапцем? Виходить, що пан президент сам собі суперечить.

Олександр Мороз

Я тільки що говорив про це. Тут для мене подиву немає, тому що йому не подобається (не особисто Кучмі, а тим, хто стоїть за ним і всій президентській системі) те, що Конституція в нас усе таки демократична, і те, що влада в нас узурпована явищним порядком, а не так як це передбачено Основним законом. То їм хотілось би, щоб такі були системні зміни в Конституції, щоб оця узурпація одержала юридичне оформлення. І тому треба критично ставитися до того, що він говорив сьогодні в посланні з нагоди Дня Конституції, але й так само критично діяти щодо того, що пропонує відносно змін до Конституції. Бо інакше тоді потрібно було б поставити питання так: він справді в посланні відгукується прекрасно про нинішню чинну Конституцію, але він забув очевидно, що на референдум вересня 96-го року він виніс диктаторський варіант Конституції, який суперечив конституційному договору, ним же підписаному, і який був відкинутий парламентом ще в березні того року. Очевидно, тут є природні для нашої виконавчої влади суперечності і навіть говорити, що народ не звик користуватися Конституцією - так, не звик. В Україні ніколи ніхто не користувався законом, користувалися вказівкою начальства, інструкцією, волею керівництва й таке інше. А приклад законопослушності, який буде дороговказом і для народу, повинна бути якраз влада, виконавча влада. Тому якщо зміни вносити до Конституції, то повинні бути такі зміни, які б зобов’язували майже автоматично виконувати закон кожного представника влади. Сьогодні цього немає, і сьогодні це відкриває шлях до повної узурпації влади. Можливо, один тільки приклад із цього приводу. Є Закон про тимчасові слідчі комісії, передбачений Конституцією. Шість років минуло, ухвалений ще в 96-му році закон не підписується Президентом. Чотири роки зволікався закон про державні адміністрації, не підписувався. Досі не впроваджено Закон про Кабінет міністрів. Інститути влади такі найважливіші, які відчуває на собі кожна людина, не мають юридичної основи. Як це можна пояснити, як не сваволею, як не узурпацією влади, адже ці люди мають владні повноваження.

Майя Нагорняк

Уявімо, що результати референдуму імплементовані і повноваження президента розширені, він може розпускати парламент у разі не створення ним більшості і несвоєчасного ухвалення бюджету. Скажіть будь ласка, на Вашу думку, що від цього зміниться в житті пересічного українця? Невже він стане жити краще?

Володимир Кампо

Я хоті почати з того, що політика взагалі річ дуже тонка, і політики в силу обставин і особистих якостей час від часу міняють свої погляди, і практично, мені здається, нема жодного в Україні політика, який би, якщо проаналізувати його погляди впродовж якогось часу, сам собі б не суперечив, не висував якісь нові й нові пропозиції. Це з огляду на політичний процес можна зрозуміти. Інша справа (от Ви дуже гарно поставили питання) - що від тих змін пересічному українцеві? Так мені здається, що коли обговорюються всі ці зміни, і не залежно від того, хто що пропонує, про пересічного українця майже мало хто згадує. Ну от візьмемо таку тему, як зміна виборчої системи. Проблема ж виборів перш за все полягає в тому, що народ іще по суті недостатньо готовий ухвалювати рішення. Але зміна виборчої системи не додасть народу розуміння тих чи інших проблем. А водночас навколо цього питання ведеться основна боротьба, тому що політичні сил, які існують, зацікавлені в певному перерозподілі, казати б, влади, і звичайно, в якійсь мірі сприяти тому, щоб громадяни могли краще відображати свої інтереси, але це все таки не є вирішенням проблеми. Корінна проблема - підняти політичний, правовий рівень народу. Для того, щоби покращити якість депутатського корпусу на 10 відсотків, треба на 10 відсотків підняти політичний і культурний рівень народу.

Майя Нагорняк

Пане Мороз, чи погоджуєтесь Ви з таким твердженням?

Олександр Мороз

Можна про це говорити і так, це в будь якому разі не заважає справі. Тут мова про інше. Ви конкретно поставили питання. Але я хотів би, щоби ви пояснили, чи ви знаєте, що хоче імплементувати Президент? Якщо чотири питання, які були на референдумі...

Майя Нагорняк

Ні, йдеться про одне питання.

Олександр Мороз

Ні, почекайте, про чотири питання. А він пропонує три питання. Якщо три - це узурпація влади, якщо чотири питання - це зменшення повноважень президента. Ось чому він проревізував навіть фальшивий свій референдум для того, щоб протягувати реалізацію єдиного бажання – розпускати парламент тоді, коли йому заманеться. Не випадково він так часто він про це так часто, перебуваючи за кордоном, починає говорити.

Ірина Халупа

Ви, пане Мороз, якраз згадали деякі положення референдуму, які Президент пропонує, щоби вони були втілені в життя. Мені здається, що треба нашим слухачам нагадати, що тих положень кілька. Я пропоную, щоб ми послухали матеріал про Конституцію й баталії навколо Конституції нашого колеги Сергія Руденка.

Сергій Руденко

Конституція – спільне дитя великої неприязні Леоніда Кучми до парламенту й страху останнього перед достроковим розпуском, чим далі викликає претензії практично у всіх суб’єктів української влади. Глава держави скаржиться на обмеженість своїх повноважень і вимагає від парламенту все ж таки імплементувати результати всеукраїнського референдуму двохтисячного року. Найперше – щодо свого права розпускати парламент у разі, якщо той не сформує більшість. Про інші три питання плебісциту, які два роки тому де-юре підтримало понад 80 відсотків громадян, а саме – щодо зменшення кількості депутатів, створення двопалатного парламенту та скасування депутатської недоторканності – глава держави чомусь нині не згадує. До того ж, спроби інших суб’єктів влади розширити свої конституційні повноваження, як було у випадку з Рахунковою палатою, президент категорично відкидає.

Ця категоричність не влаштовує окремі парламентські сили, які наполягають на передачі частини повноважень глави держави Верховній Раді. Зокрема, блок Юлії Тимошенко, соцпартія і “нашоукраїнці” обстоюють ідею формування уряду парламентською більшістю. Соратники Віктора Ющенка навіть розробили договір про спільні дії, яким закладається нова модель організації влади в Україні. Насамперед, щодо формування уряду. Леонід Кучма публічно підтримує ці ініціативи, водночас наполягаючи на імплементації рішень згаданого референдуму. Ющенко – проти цього, бо називає цей шлях хибним і штучним. Одне слово – коло замкнулося. І, можливо б, логічним виглядало створення в Україні конституційної комісії, результатом роботи якої став би якщо і не новий Основний закон, то принаймні узгодження позицій усіх сторін. На цьому тлі громадяни у суді намагаються відстояти свої конституційні права на свободу, працю, відпочинок, пенсію, безкоштовні освіту й медицину.

Напередодні дня Конституції лише один Володимир Литвин публічно висловився проти зміни Основного закону держави. Він, на думку Голови Верховної Ради, повинен бути обручем, який тримає націю, державу й суспільство. Проте у чиїх руках повинен бути цей обруч, спікер не уточнив.

Ірина Халупа

Сергій Руденко порушив кілька питань у своєму матеріалі. І я б хотіла почути Ваші думки, шановні гості. Але ще до цього хочу нагадати, що опитування Центру Разумкова, про яке вже йшла мова в передачі, також дало такі результати. 47 відсотків опитаних (а опитано було 2015 осіб віком від 18 років в усіх регіонах України) вважають, що до Конституції треба вносити зміни, тому що Конституція не відповідає сьогоднішнім потребам суспільства. З одного боку, ми маємо результати референдуму й вимоги президента, щоби вони були втілені в життя. Вимоги дещо селективні, як багато хто вважає. З іншого боку, є пропозиція договору, який підготувала «Наша Україна». І є ідея нашого кореспондента створити конституційну комісію і справді вивчити професійно питання і запропонувати відповідні зміни. Цікаво, яка з тих ідей буде мати перевагу? Пане Кампо, що потрібно, власне, тій Конституції, щоби тих 47 відсотків громадян, яким від цього не є набагато легше, щоб Конституція працювала на них?

Володимир Кампо

Питання про зміни й доповнення до Конституції - це одне з ключових сьогодні питань політичного життя. І те, що 47 відсотків громадян підтримують ідею змін - це свідчення того, що ідея змін досить глибоко ввійшла у свідомість нашого народу. Але якщо говорити про ті зміни, які пропонуються, то їх треба розділити. Одні зміни спрямовані на поглиблення традиційних основ нашої влади. Наша влада сьогодні побудована за моделлю традиційної форми правління, про яку свого часу писав Макс Вебер. При цій формі правління домінуюча роль належить вищій владі. Уся влада побудована на ієрархічних засадах. Роль правових механізмів зведена практично до мінімуму. Основні питання вирішуються на основі угод, звичаїв, традицій і таке інше, в результаті маємо проблему – як перейти від цієї форми правління до більш цивілізованої і європейської форми правління. Можна пройти різними шляхами, можна вносити зміни до Конституції й таким чином закладати правові основи. Але є й інший шлях – шлях накопичення політичної практики, яка б відповідала нормам Конституції. Скажімо, для того, щоб функціонувала парламентська більшість і парламентська опозиція, абсолютно немає потреби вносити зміни до Конституції. Але тільки через те, що в нашому парламенті ще не навчились встановлювати досить чіткі правила гри, брати зобов’язання і виконувати їх, тому всі чомусь погоджуються, що треба вносити зміни до Конституції або ухвалювати спеціальний закон про парламентську більшість і парламентську опозицію. Мені здається, що якраз брак того рівня політичної культури, яка є вже в європейських державах, не дозволяє нашому парламенту без відповідних законів діяти за нормами, якраз які й сформульовані в європейському парламентаризмі. Що стосується конституційного референдуму 2000-го року. Я думаю, що ми про нього повинні просто-напросто забути. Річ у тому, що цей референдум був спрямований до Верховної Ради попереднього скликання. Із закінченням каденції ВР третього скликання акт, який був прийнятий на референдумі, а цей акт мав чисто консультативне значення, втратив своє значення вже для Верховної Ради четвертого скликання.

Ірина Халупа

Але президент хоче втілювати його в життя! Деякі положення. Він не забуває.

Володимир Кампо

Ви розумієте, кожен політик чи політична сила може розвивати свої ідеї, але ми все таки повинні керуватися нормами і принципами Конституції. Якщо нам обґрунтують, що цей референдум має значення і для Верховної Ради 4-го скликання, то ми послухаємо, подискутуємо й може, й змінимо свою точку зору, але сьогодні я переконаний, що цей референдум юридично втратив своє значення.

Олександр Мороз

Я хочу сказати, що референдум слід було забути ще до його проведення. Тому що як такого референдуму не було – ні ініціативи народу. Ми ж знаємо, хто це все зробив - Олександр Волков і Віктор Медведчук разом із президентом домовилися. Ініціативну групу створили – навіть люди не знали, про що вони підписували. З Житомира там група була. А потім далі йшла суцільна фальсифікація. Я не хочу навіть до цієї теми повертатися, тому що це був спосіб виправити Конституцію таким чином, щоб шляхом референдуму вносити зміни до Конституції і щоб утвердити третій строк і наступний строки президентства і щоб юридично закріпити диктатуру. Це тема вичерпана, сторінка перегорнута, і до неї повернення не буде, хто б і як цього не хотів. Але от кілька зауважень до інформації Сергія Руденка. Я вів засідання парламенту, коли приймалася Конституція. Ніякого страху у депутатів не було, а обурення було. Бо була переступлена домовленість, ясно було, до чого тягнули суспільство і всю державу. Але ніякого страху...

Ірина Халупа

Пане Мороз, пробачте, бо були такі думки, що Конституцію трохи швидко підготували, бо Президент погрожував розпустити парламент.

Олександр Мороз

Послухайте, Конституцію готували шість років. По-перше. По-друге, президент не мав ніякого права і підстав розпустити парламент. По-третє, щоб провести референдум, він повинен був керуватися договором конституційним, де чорним на білому він підписався, тоді коли варіант у другому читанні буде проголосований 226 голосів. І по-четверте, вже на цей час було проголосовано 47 статей Конституції 300-ми голосів. Це все дурниця, я просто не хочу повертатися до цієї теми. Але в жодного президента світу сьогодні, в усякому разі з відомих держав, немає таких повноважень, як у нашого президента. Кажуть, сильний президент американський. Там кілька тисяч посадовців проходять через Конгрес. Там президент фактично є керівником уряду, а наша вся вертикаль адміністративна не відповідає жодним чином за результати своєї діяльності, маючи всю владу. Далі – як розуміє більшість президент, і як її нормально треба розуміти? Чи треба для цього змінити Конституцію чи писати Закон про більшість? Звичайно, не треба. У диктаторській системі влади виписувати закони для опозиції від тих, хто буде здійснювати диктаторські повноваження, не можна. Я закінчу цю думку тільки так. Зміна до Закону про вибори (пропорційні вибори дають коаліцію тих фракцій, які одержали підтримку голосів), от вона й впливає на формування уряду тощо. Треба зробити кілька ремарок до Конституції, ми ці ремарки підготували, для того, щоб кожен - хоче чи не хоче, розумів, що немає двозначних трактувань, треба дотримуватись Конституції і показувати тим самим приклад для людей. Я закінчив би так. А що не подобається в Конституції комусь? Кажуть, от бачите, право на роботу є, на освіту, а воно не реалізується. Так винна Конституція, чи винна система влади? Ось відповідь, мабуть, на питання.

Ірина Халупа

Але як тоді змінювати цю систему влади? У нас у передачах дуже часто про це говориться. Пан Кампо сказав, що Конституцію, може, не варто змінювати, а зміни самі прийдуть шляхом накопичення політичної практики.

Володимир Кампо

Не самі по собі, а через дію політичних сил і в парламенті, і поза його межами.

Олександр Мороз

Договір, про який Ви згадували, має кілька варіантів, і я над ним працював, і колеги з «Нашої України», і комуністи працювали, і об’єднання Тимошенко. Це абсолютно прийнятний документ, він передбачає узгоджені дії по зміні системи влади - через прийняття законів про вибори, про процедуру імпічменту, про тимчасові слідчі комісії, спеціального прокурора і цілу низку інших законопроектів, які можна провести навіть через цей парламент. А якщо президент справді хоче реалізувати те, про що він говорив, то він має підтримати ці закони, а не накладати на них вето, бездумно користуючись цим інструментом.

Володимир Кампо

Якщо можна, хочу доповнити чи розвинути те, що сказав пан Мороз. Ви знаєте, ми на президента чомусь покладаємо занадто багато обов’язків і відповідальності. Адже ті рішення, які приймаються президентом, як правило, готує апарат. І апарат несе левову частку відповідальності за ті рішення, які приймає президент. На жаль, у нас не розмежовано відповідальність президента й апарату. Навіть із того ж питання про референдум. Конституційний суд скасував положення, які були в указі, після цього повинно бути проведено службове розслідування, і винні в порушеннях законодавства - притягнути принаймні до дисциплінарної відповідальності. Але ж цього ніколи не було. І взагалі ніхто ніколи не ставить питання про відповідальність Адміністрації президента за ухвалені рішення. Президент не може всього знати і він не може відповідати за все і вся. Я вважаю, що ми трошки десь йдемо в одному руслі, намагаємось одномірно вирішити питання конституційної реформи, і парламентаризму зокрема. У всіх країнах, де парламент формує уряд, існує відповідальність уряду перед парламентом і президентом, а також парламенту перед народом, яке забезпечується через розпуск парламенту президентом. Повинен вам сказати, що за моїми аналізами президент Кучма міг вільно розпустити Верховну Раду в 98-му році, коли вона два місяці займалася спікеріадою, коли було пропущено місячний термін, який дозволяється ВР для формування органів і приведення їх у дієздатний стан, і майже на межі вже була Верховна Рада 2002-го року. Якщо б до 16 червня вона не обрала керівництво, то вона б знову була недієздатною, і по всіх формальних канонах президент мав право розпускати Верховну Раду.

Олександр Мороз

Я хотів би заперечити своєму колезі. У 1998 році спікеріадою займався не парламент, а президент. І в нинішньому році також президент формував більшість, пропихав на посаду голови керівника своєї адміністрації і таке подібне.

Тому, які претензії можуть бути до парламенту? Це по-перше. А по-друге, у Конституції написано, що можна розпустити парламент, якщо він не може розпочати роботу.

Сидять 440 депутатів, яким нав’язують волю специфічним чином, шантажем, погрозами, і ще їх звинувачують: гляньте, ви не можете! У нас настільки узурпована влада, що людина, яка прийшла, користуючись підтримкою нібито багатьох людей, не може нічого зробити, бо живемо, на жаль, в такій диктаторській державі, де влада узурпована. Ми змінимо цю систему, і Конституція виявиться справді такою, як вона написана. А сьогодні, на жаль, дух Конституції не проник в усі сфери суспільного життя.

Володимир Кампо

Я не заперечую, Ви зсередини маєте свій погляд, а я суджу як фахівець зверху, як юрист, який відслідковує факти, аналізує, порівнює...

Олександр Мороз

Я Вас давно знаю.. Ви говорите про політичну культуру і таке інше, будь-ласка, ідіть до наших рядів, допомагайте зсередини, є всі можливості. Але Ви бачите, у нас така демократія, що Ви – фахівець, не можете скористуватися цим правом....

Володимир Кампо

Як Вам сказати, я як фахівець не вважаю, що не користуюся правом, бо я публікую те, що я хочу, інколи важко. Ось останню мою публікацію “Чи легітимним є діючий уряд” 3 газети відмовилися публікувати...

Олександр Мороз

У нас свобода слова така...

Володимир Кампо

Але потім одна все-таки погодилась, і стаття була опублікована. Вона не викликала такого особливого резонансу, хоча я робив висновок про те, що діючий уряд був усе ж нелегітимним після виборів нового складу парламенту.

Ірина Халупа

Дякую, панове. Але мусимо трішечки поговорити про проблеми шахтарів.

Ми вже згадували про те, що деякі громадяни вважають, що необхідні зміни до Конституції, оскільки певні її положення не втілюються в життя. Ми вже казали про те, що ті положення нічим не підкріплені, що не Конституція винна, а система влади. І ось, останнім часом улітку до Києва прибувають шахтарі. З однієї причини – їм не платять зарплату. У День Конституції вони мали провести велику акцію протесту, але акція вийшла дещо кволою. Найбільше вразило наших колег у Києві те, що дуже збайдужіло спостерігали за всім тим кияни. Коли люди приходять і намагаються вибороти свої конституційні права – як політики можуть реагувати не це, яку відповідь вони можуть дати тим людям?

Олександр Мороз

Тут проблему треба розділити на кілька. По-перше, люди, які приходять з акціями протесту, заслуговують на повагу, бо вони, принаймні, небайдужі, коли відступати нікуди й треба захищати свої права. Другий момент: політичні партії, які, дійсно, переживають за соціальну справедливість, намагаються у спосіб, їм доступний, захищати права, в тому числі шахтарів. Наші секретарі зустрічалися з голодуючими, ми пропонували проект постанови, який передбачав і виступ шахтаря у Верховній Ради, і запит до Кабміну, збирали кошти на підтримку перебування тут голодуючих, але це все, все-таки дрібниці. Бо є ще один, політичний момент.

Треба не тільки у такий спосіб захищати свої права, але і в Конституційний спосіб. Бо ми закриваємо очі на те, що шахтарські колективи проголосували за “ЄдУ” - майже 90%. Тоді і виникає питання. Я багато проводив зустрічей і в Донецьку, і в Луганську, запитував: “Люди добрі, вам потрібна тільки робота й зарплата, чи ще щось потрібно? Ви можете відстоювати свої права? Ви можете голосувати так, як вам підказує совість, а не так, як вас примушує начальство?”

Шахтарська тема – це болюча тема. На превеликий жаль, там використовуються труднощі спекулятивно, в тому числі в політичному житті.

Але поза всяким сумнівом, треба серйозно зайнятися цією галуззю, щоб не було приводу у тих людей робити голодні походи на столицю своєї держави.

Володимир Кампо

Вважаю, звичайно, шахтарі – це один з прошарків суспільства, який активно захищає свої Конституційні права й свободи. І в якійсь мірі, це гідний зразок для всього нашого суспільства. Тому я підтримую їхні акції і вважаю, що вони повинні перемогти.

Що стосується конкретних механізмів захисту прав шахтарів, то я думаю, що, дійсно, потрібні спеціальні закони. Взагалі, Донбас - це специфічний регіон у політичному, економічному, соціальному відношенні, і там потрібна особлива політика.

Олександр Мороз

Не стільки закон, скільки повинна бути система роботи і дій виконавчої влади, які б цю галузь вичленили поміж іншими галузями. Вони ж усі знаходяться в технологічних переділах настільки, що праця шахтаря, ціна вугілля обезцінюється зовсім. Змінилося багато міністрів. Один розповідав мені: “Я розібрався в усіх сферах вугільної галузі. Але сказали – лише не можеш розібратися у вуглезбуті. Мене попередили: якщо полізеш – кулю отримаєш.”

Оце вся відповідь на проблеми шахтарів. Буде влада чесна - буде порядок у вугільній галузі і не будуть шахтарі сюди ходити.

Ірина Халупа

Але вугільна галузь, пане Мороз, це збиткова галузь....

Олександр Мороз

А чому вона збиткова? Давайте знайдемо відповідь на це. Шахраї користуються плодами праці шахтарів. Ось вся відповідь на це запитання.

Ірина Халупа

Дякую, шановні гості. Це був випуск “Вечірньої Свободи”. До зустрічі.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG