Белград, 3 липня 2002 – Місію в понеділок продовжено на 72 години, які виходять у середу опівночі. Чекаючи коли буде з’ясовано їхній статус, військовослужбовці миротворчих сил продовжують акцію розшукування Радована Караджича й Ратка Младича, яких Гаазький трибунал звинувачує у скоєнні воєнних злочинів.
Вертольоти миротворчих сил сьогодні у східній Боснії розкидали листівки із зверненням до місцевого населення надати будь-які інформації про колишнього вождя боснійських сербів Радована Караджича та їхнього командувача Ратка Младича. За непідтвердженими повідомленнями сербських та боснійських мас-медіа, згадана двійка час від часу переховується на сході країни, в районах заселених переважно сербами. В листівках відзначається, що Сполучені Штати обіцяли надати 5 мільйонів доларів за кожну достовірну інформацію про розшукуваних.
Сьогоднішня акція була свого роду продовженням учорашньої, коли підрозділ миротворців вторгнувся в гірську хату Радована Караджича неподалік Сараєва, в якій він мешкав до 1997 року. Речник миротворчих сил ствердив, що в будинку виявлено певну кількість підроблених документів та кілька штук зброї. Важко сказати чому натовські військовослужбовці саме тепер провели обшук давно покинутого будинку та в чому полягає значність документів, які там лежали кілька років. Можливо, що вони лише хотіли нагадати, що розшукування звинувачених у скоєнні воєнних злочинів не буде припинено незважаючи на статус мирної місії.
У складі миротворчих сил у Боснії й Герцеговині є 19 тисяч військовослужбовців, в тому числі 2,7 тисяч американців. Отож, місія могла б продовжитися й без них. Проте, необхідна відповідна постанова Ради безпеки. Поки її немає, працівники ООН пакують валізи, а серед мешканців країни зростає страх від завтрашнього дня, бо ж уночі виходить термін тих 72 годин. Педі Ешдаун, спеціальний представник генерального секретаря ООН у Сараєві сьогодні ствердив, що цей страх має реальні основи: самі боснійці неспроможні зберегти мир, оскільки ще надто свіжа пам’ять на двісті тисяч загиблих та двадцять тисяч тих, які безвісти щезли під час війни.
Про характер боснійської драми, яка тривала від 1992 до 1995 року, у вівторок перед Міжнародним трибуналом у Гаазі говорив австрійський дипломат Вольфґанґ Петрич, колишній керівник миротворчої місії у Сараєві. Виступаючи в ролі свідка проти екс-президента Югославії Слободана Мілошевича, Петрич сказав: “Була це агресія з елементами громадянської війни”.
Однак, наразі в країні на денному порядку не минуле, та навіть не доля звинувачених із воєнних злочинів, а дванадцята година ночі, коли мала б завершитися миротворча місія. Педі Ешдаун каже, що доля Боснії і Герцеговини залежить від повідомлень із Н’ю Йоркa.
Вертольоти миротворчих сил сьогодні у східній Боснії розкидали листівки із зверненням до місцевого населення надати будь-які інформації про колишнього вождя боснійських сербів Радована Караджича та їхнього командувача Ратка Младича. За непідтвердженими повідомленнями сербських та боснійських мас-медіа, згадана двійка час від часу переховується на сході країни, в районах заселених переважно сербами. В листівках відзначається, що Сполучені Штати обіцяли надати 5 мільйонів доларів за кожну достовірну інформацію про розшукуваних.
Сьогоднішня акція була свого роду продовженням учорашньої, коли підрозділ миротворців вторгнувся в гірську хату Радована Караджича неподалік Сараєва, в якій він мешкав до 1997 року. Речник миротворчих сил ствердив, що в будинку виявлено певну кількість підроблених документів та кілька штук зброї. Важко сказати чому натовські військовослужбовці саме тепер провели обшук давно покинутого будинку та в чому полягає значність документів, які там лежали кілька років. Можливо, що вони лише хотіли нагадати, що розшукування звинувачених у скоєнні воєнних злочинів не буде припинено незважаючи на статус мирної місії.
У складі миротворчих сил у Боснії й Герцеговині є 19 тисяч військовослужбовців, в тому числі 2,7 тисяч американців. Отож, місія могла б продовжитися й без них. Проте, необхідна відповідна постанова Ради безпеки. Поки її немає, працівники ООН пакують валізи, а серед мешканців країни зростає страх від завтрашнього дня, бо ж уночі виходить термін тих 72 годин. Педі Ешдаун, спеціальний представник генерального секретаря ООН у Сараєві сьогодні ствердив, що цей страх має реальні основи: самі боснійці неспроможні зберегти мир, оскільки ще надто свіжа пам’ять на двісті тисяч загиблих та двадцять тисяч тих, які безвісти щезли під час війни.
Про характер боснійської драми, яка тривала від 1992 до 1995 року, у вівторок перед Міжнародним трибуналом у Гаазі говорив австрійський дипломат Вольфґанґ Петрич, колишній керівник миротворчої місії у Сараєві. Виступаючи в ролі свідка проти екс-президента Югославії Слободана Мілошевича, Петрич сказав: “Була це агресія з елементами громадянської війни”.
Однак, наразі в країні на денному порядку не минуле, та навіть не доля звинувачених із воєнних злочинів, а дванадцята година ночі, коли мала б завершитися миротворча місія. Педі Ешдаун каже, що доля Боснії і Герцеговини залежить від повідомлень із Н’ю Йоркa.
