Нью Йорк, 5 липня 2002 – Oдин із найстаріших і найзнаменитіших американських навчальних закладів – Принстонський університет – очолила жінка. Це вважають ознакою фундаментальних зрушень в американському академічному світі, де жінок на керівних посадах донедавна, як то кажуть, не дуже вітали.
В Америці чимало жінок, які сягнули висот. Їх обирають губернаторами штатів, мерами міст, суддями, включаючи членів Верховного Суду Сполучених Штатів. Є жінки – сенатори й конґресмени, є жінки-міністри, генерали, керівники великих корпорацій тощо.
Але академічний світ довгі роки залишався бастіоном чоловіків, такою собі баштою зі слонової кістки: жінок на керівні посади майже не допускали, якщо не рахувати спеціалізованих жіночих коледжів, таких, як Радкліф у Гарвардському університеті.
Серед викладачів жінок багато, але академічних адміністраторів обмаль. Та й у царині професорських звань для жінок далеко не все гаразд: існує так звана скляна стеля, непомітна ніби, але міцна.
Цікаву статистику наводить “Нью-Йорк Таймс”. Початковий, найнижчий ступінь для викладача – це звання асистента професора. Так от, на цьому рівні існує майже рівність, вибачте за каламбур. Жінок на таких посадах – 45 відсотків. Але серед професорів по Америці жінок лише п’ята частина.
Представники вищих шкіл пояснюють це тим, що, мовляв, замало жінок із науковими публікаціями професорської якості. Але доктор наук біолог Ненсі Гопкінс, професор Масачузетського Технологічного інституту, доводить, що жінок у науці стиха дискримінують, що в її знаменитому вузі, і не лише в ньому, панує зашкарублий чоловічий шовінізм.
Хоча у вузах Америки понад половину студентів, точніше, 56 відсотків, становлять жінки, ще 1975 року жінки очолювали не більше ніж 100 з понад двох тисяч коледжів та університетів країни. Але за десять років цей відсоток подвоївся, а нині серед президентів вузів 22 відсотки жінок. Мало того, серед президентів восьми найпрестижніших університетів Америки – це Гарвардський, Єльський, Стемфордський тощо, три президенти – жінки. Серед них – Ширлі Тілмен, призначена ректором Принстонського університету. Щойно очоливши Принстон, вона зробила деканами і заступниками ректора чотирьох жінок-науковців.
“Коли жінка сягає академічних висот, – каже доктор Гопкінс, – вона тим самим подає приклад молодим жінкам: ідіть у науку, ви можете стати президентом університету, можете претендувати на Нобелівську премію, можете досягти всього”. Отож, наполегливі жінки Америки поступово завойовують місце під сонцем.
В Америці чимало жінок, які сягнули висот. Їх обирають губернаторами штатів, мерами міст, суддями, включаючи членів Верховного Суду Сполучених Штатів. Є жінки – сенатори й конґресмени, є жінки-міністри, генерали, керівники великих корпорацій тощо.
Але академічний світ довгі роки залишався бастіоном чоловіків, такою собі баштою зі слонової кістки: жінок на керівні посади майже не допускали, якщо не рахувати спеціалізованих жіночих коледжів, таких, як Радкліф у Гарвардському університеті.
Серед викладачів жінок багато, але академічних адміністраторів обмаль. Та й у царині професорських звань для жінок далеко не все гаразд: існує так звана скляна стеля, непомітна ніби, але міцна.
Цікаву статистику наводить “Нью-Йорк Таймс”. Початковий, найнижчий ступінь для викладача – це звання асистента професора. Так от, на цьому рівні існує майже рівність, вибачте за каламбур. Жінок на таких посадах – 45 відсотків. Але серед професорів по Америці жінок лише п’ята частина.
Представники вищих шкіл пояснюють це тим, що, мовляв, замало жінок із науковими публікаціями професорської якості. Але доктор наук біолог Ненсі Гопкінс, професор Масачузетського Технологічного інституту, доводить, що жінок у науці стиха дискримінують, що в її знаменитому вузі, і не лише в ньому, панує зашкарублий чоловічий шовінізм.
Хоча у вузах Америки понад половину студентів, точніше, 56 відсотків, становлять жінки, ще 1975 року жінки очолювали не більше ніж 100 з понад двох тисяч коледжів та університетів країни. Але за десять років цей відсоток подвоївся, а нині серед президентів вузів 22 відсотки жінок. Мало того, серед президентів восьми найпрестижніших університетів Америки – це Гарвардський, Єльський, Стемфордський тощо, три президенти – жінки. Серед них – Ширлі Тілмен, призначена ректором Принстонського університету. Щойно очоливши Принстон, вона зробила деканами і заступниками ректора чотирьох жінок-науковців.
“Коли жінка сягає академічних висот, – каже доктор Гопкінс, – вона тим самим подає приклад молодим жінкам: ідіть у науку, ви можете стати президентом університету, можете претендувати на Нобелівську премію, можете досягти всього”. Отож, наполегливі жінки Америки поступово завойовують місце під сонцем.
