Київ, 5 липня 2002 – Посадові особи в Україні категорично заперечують, що поблизу літака ізраїльської авіакомпанії "Ель-Аль", який у п’ятницю летів із Тель-Авіва до Москви, над Дніпропетровськом вибухнула ракета "земля-повітря". Пілот стверджував, що помітив ракету і яскравий спалах поблизу літака.
Українські посадовці зреагували досить швидко. Президент України з Копенгаґена заявив, що він виключає можливість вибуху української ракети над Дніпропетровськом – хоча б тому, що на навчання українських ракетників із бойовими стрільбами накладено табу після того, як 4 жовтня 2001 року над Чорним морем ракетою С-200 під час навчань військ ППО було збито літак Ту-154 російської авіакомпанії "Сибір", на борту якого були громадяни Росії та Ізраїлю.
Слідом за Леонід Кучмою висловися і міністр оборони України Володимир Шкідченко. Він сказав, що навчань не було, проте таки створено робочу групу міноборони та міністерства з надзвичайних ситуацій, аби розглянути всі можливі версії.
З ізраїльського боку, окрім заяв пілота, є твердження міністра транспорту. Він визнав, що ізраїльський літак над Україною загрози не зазнав. Проте пілот, який начебто бачив ракету, за словами ізраїльського міністра, – досвідчений бойовий ветеран, і в тому, що він бачив ракету, сумніву немає. Але, судячи з усього з усього, вона була випущена не по ізраїльському літакові.
Із іншого боку, представник реґіонального підрозділу "Украероруху", яке забезпечувало політ літака над Україною, заявив агентству Інтерфакс-Україна, що спалахи на висоті понад 10 тисяч метрів над Дніпропетровськом бачив пілот не лише літака з Ізраїлю, але й іншого, російського літака, який теж летів у той час над Дніпропетровськом.
Міждержавний авіаційний комітет із Москви скерував до авіаційної влади Ізраїлю офіційний запит, аби авіакомпанія El Al офіційно підтвердила наявність прецеденту. Бо не виключається, що пілот міг бачити не вибух ракети, а кульову блискавку.
Але чи можна стверджувати, що якимось чином цей прецедент може бути ще одним елементом тиску на українську сторону після того, як і досі залишається невирішеним питанням про компенсацію родичам жертв загиблих минулого року у літаку Ту-154 над Чорним морем? Про це запитав у директора оборонних програм Центру імені Разумкова Леоніда Полякова.
«Я думаю, що навіть якщо говорити про тиск, про який Ви згадали, то українська держава неодноразово заявляла, що вона готова сплатити компенсацію. Але щоб вирішити всі ці формальності, потрібна інформація від російської сторони.
У даному випадку з ізраїльським літаком, я думаю, мова не йде про ракети чи навчання, бо зараз міжсезоння – між зимовим і літнім періодами, коли взагалі навчання не проводяться, тим більше з пусками ракет, які призупинено. А на висоті, на якій летів цей літак, – понад 10000 метрів – звичайно, тільки серйозні засоби, які є на озброєнні лише у військових, можуть дістати літак.
Мабуть, мова йде про те, що на фоні випадку 4 жовтня минулого року з російським літаком, який летів із Ізраїлю в Росію, а також на фоні нещодавнього зіткнення літаків над Німеччиною має місце стресова ситуація і не зовсім адекватна оцінка цієї ситуації з боку льотчика», – вважає директор оборонних програм Центру імені Разумкова Леонід Поляков. Проте вся попередня практика свідчить, що попередні висновки не завжди бувають вірними.
Українські посадовці зреагували досить швидко. Президент України з Копенгаґена заявив, що він виключає можливість вибуху української ракети над Дніпропетровськом – хоча б тому, що на навчання українських ракетників із бойовими стрільбами накладено табу після того, як 4 жовтня 2001 року над Чорним морем ракетою С-200 під час навчань військ ППО було збито літак Ту-154 російської авіакомпанії "Сибір", на борту якого були громадяни Росії та Ізраїлю.
Слідом за Леонід Кучмою висловися і міністр оборони України Володимир Шкідченко. Він сказав, що навчань не було, проте таки створено робочу групу міноборони та міністерства з надзвичайних ситуацій, аби розглянути всі можливі версії.
З ізраїльського боку, окрім заяв пілота, є твердження міністра транспорту. Він визнав, що ізраїльський літак над Україною загрози не зазнав. Проте пілот, який начебто бачив ракету, за словами ізраїльського міністра, – досвідчений бойовий ветеран, і в тому, що він бачив ракету, сумніву немає. Але, судячи з усього з усього, вона була випущена не по ізраїльському літакові.
Із іншого боку, представник реґіонального підрозділу "Украероруху", яке забезпечувало політ літака над Україною, заявив агентству Інтерфакс-Україна, що спалахи на висоті понад 10 тисяч метрів над Дніпропетровськом бачив пілот не лише літака з Ізраїлю, але й іншого, російського літака, який теж летів у той час над Дніпропетровськом.
Міждержавний авіаційний комітет із Москви скерував до авіаційної влади Ізраїлю офіційний запит, аби авіакомпанія El Al офіційно підтвердила наявність прецеденту. Бо не виключається, що пілот міг бачити не вибух ракети, а кульову блискавку.
Але чи можна стверджувати, що якимось чином цей прецедент може бути ще одним елементом тиску на українську сторону після того, як і досі залишається невирішеним питанням про компенсацію родичам жертв загиблих минулого року у літаку Ту-154 над Чорним морем? Про це запитав у директора оборонних програм Центру імені Разумкова Леоніда Полякова.
«Я думаю, що навіть якщо говорити про тиск, про який Ви згадали, то українська держава неодноразово заявляла, що вона готова сплатити компенсацію. Але щоб вирішити всі ці формальності, потрібна інформація від російської сторони.
У даному випадку з ізраїльським літаком, я думаю, мова не йде про ракети чи навчання, бо зараз міжсезоння – між зимовим і літнім періодами, коли взагалі навчання не проводяться, тим більше з пусками ракет, які призупинено. А на висоті, на якій летів цей літак, – понад 10000 метрів – звичайно, тільки серйозні засоби, які є на озброєнні лише у військових, можуть дістати літак.
Мабуть, мова йде про те, що на фоні випадку 4 жовтня минулого року з російським літаком, який летів із Ізраїлю в Росію, а також на фоні нещодавнього зіткнення літаків над Німеччиною має місце стресова ситуація і не зовсім адекватна оцінка цієї ситуації з боку льотчика», – вважає директор оборонних програм Центру імені Разумкова Леонід Поляков. Проте вся попередня практика свідчить, що попередні висновки не завжди бувають вірними.
