Белград, 8 липня 2002 – Мандат нинішньому президентові республіки Міланові Милутіновичу завершиться щойно у січні наступного року. Проте, його розшукує Міжнародний трибунал у Гаазі й більшість оглядачів вважає, що пан Милутінович до початку осені подасть у відставку.
Відставний генерал Небойша Павкович, якого президент Югославії Воїслав Коштуніца два тижні тому звільнив із посади, заявив про намір балотуватися на пост президента Сербії. Він висловив упевненість, що за нього проголосують “національні й патріотичні сили”. Хоча вибори ще не призначено, ображений генерал – уже четвертий кандидат на посаду керівника республіки. У президентському кріслі раніше від нього бачили себе глава союзної держави Коштуніця, союзний віце-прем'єр-міністр Миролюб Лабус та Велімир Iлич, лідер націоналістичної партії “Нова Сербія”.
Лідери правлячої коаліції сповіщають, що президентські вибори буде призначено на надзвичайній сесії республіканського парламенту, яка мала відбутися у другій половині липня. До того часу треба подолати певні конституційні труднощі. Точніше, треба врегулювати справу президента Милутіновича, якого Гаазький трибунал звинувачує у скоєнні воєнних злочинів. Посилаючись на джерела близькі до республіканської влади, преса повідомляє, що Милутінович готовий подати у відставку й добровільно здатися Трибуналові. У разі його відставки виконуючою обов’язків президента стала б спікер сербського парламенту Наташа Мічич. Згідно з конституцією, вона ж мала б призначити вибори. Конституція передбачає й можливість звільнення президента. Однак, процедура імпічменту дуже складна, а гаазькі прокурори майже раз на тиждень нагадують, що треба поспішати.
Поспішають і кандидати на посаду президента, оскільки кожний з них прагне використати свої козирі. Для Коштуніци це теперішня посада. Для ліберального демократа й видатного економіста Лабуса – успіхи уряду в переговорах із міжнародними фінансовими інституціями. Для Iлича – імідж борця проти колишнього режиму й націоналістичні настрої населення центральної Сербії.
Опозиційні партії ще не оприлюднили імен своїх претендентів. Мілошевичеві соціалісти поділені. Ультранаціоналісти Воїслава Шешеля втратили колишню популярність. Колишній лідер опозиції Вук Драшкович усупереч кільком поразкам ще не зрікся президентських амбіцій. Кількість президентських кандидатів щодня зростає, а президент Сербії Милутінович лічить дні. Він після скинення Мілошевича виявив лояльність новій владі й відтоді не втручається в поточні справи незважаючи на свої надзвичайно широкі повноваження. Саме через ці повноваження крісло керівника Сербії так приваблює сербських політиків, та навіть Воїслава Коштуніцу який готовий покинути посаду глави держави щоби стати президентом Сербії.
Відставний генерал Небойша Павкович, якого президент Югославії Воїслав Коштуніца два тижні тому звільнив із посади, заявив про намір балотуватися на пост президента Сербії. Він висловив упевненість, що за нього проголосують “національні й патріотичні сили”. Хоча вибори ще не призначено, ображений генерал – уже четвертий кандидат на посаду керівника республіки. У президентському кріслі раніше від нього бачили себе глава союзної держави Коштуніця, союзний віце-прем'єр-міністр Миролюб Лабус та Велімир Iлич, лідер націоналістичної партії “Нова Сербія”.
Лідери правлячої коаліції сповіщають, що президентські вибори буде призначено на надзвичайній сесії республіканського парламенту, яка мала відбутися у другій половині липня. До того часу треба подолати певні конституційні труднощі. Точніше, треба врегулювати справу президента Милутіновича, якого Гаазький трибунал звинувачує у скоєнні воєнних злочинів. Посилаючись на джерела близькі до республіканської влади, преса повідомляє, що Милутінович готовий подати у відставку й добровільно здатися Трибуналові. У разі його відставки виконуючою обов’язків президента стала б спікер сербського парламенту Наташа Мічич. Згідно з конституцією, вона ж мала б призначити вибори. Конституція передбачає й можливість звільнення президента. Однак, процедура імпічменту дуже складна, а гаазькі прокурори майже раз на тиждень нагадують, що треба поспішати.
Поспішають і кандидати на посаду президента, оскільки кожний з них прагне використати свої козирі. Для Коштуніци це теперішня посада. Для ліберального демократа й видатного економіста Лабуса – успіхи уряду в переговорах із міжнародними фінансовими інституціями. Для Iлича – імідж борця проти колишнього режиму й націоналістичні настрої населення центральної Сербії.
Опозиційні партії ще не оприлюднили імен своїх претендентів. Мілошевичеві соціалісти поділені. Ультранаціоналісти Воїслава Шешеля втратили колишню популярність. Колишній лідер опозиції Вук Драшкович усупереч кільком поразкам ще не зрікся президентських амбіцій. Кількість президентських кандидатів щодня зростає, а президент Сербії Милутінович лічить дні. Він після скинення Мілошевича виявив лояльність новій владі й відтоді не втручається в поточні справи незважаючи на свої надзвичайно широкі повноваження. Саме через ці повноваження крісло керівника Сербії так приваблює сербських політиків, та навіть Воїслава Коштуніцу який готовий покинути посаду глави держави щоби стати президентом Сербії.
